Перейти на мобільну версію сайту


29.12.2016

ЗАКРИТІ ДВЕРІ Й ДУШІ

Не хочу ці дві історії переносити на наступний рік, вирішила їх залишити в цьому. І мова йтиме про байдужість, халатність, черствість, честь мундира й злочини проти наших з вами дітей. І цю публікацію слід вважати офіційною заявою в правоохоронні органи.

У роботі кожного може статися найнеймовірніші ситуації і від них ніхто не застрахований. Люди можуть допускати помилки, але й вони можуть їх виправляти та визнавати. Проте є й такі, яких життя не вчить нічому. Вони вважають, що їм все дозволено й безкарно. Вседозволеність і виникає від безкарності.


shkolaКРАЙНЯ НЕ ДІВЧИНКА!
Історія перша стосується того, куди ми відправляємо наших дітей з дому, тобто - в школу. Як себе поводять діти в школі залежить від того, як себе поставили вчителі і в якому оточенні вони перебувають більше половини дня, і, звичайно ж, від виховання в родині.

В одному ліцеї так сталося, що хлопчик напоїв дівчинку спиртним. Їй просто на уроках стало погано, швидка доправила дитину в лікарню. Замість того, щоб цю ситуацію педагогічно «розрулити», дорослі люди зробили навпаки. Доки дівчинка була в лікарні, одна вчителька почала експеримент із «Днем зачинених дверей». Це означає, що вранці діти переступили через поріг школи і за ними двері зачинилися на 6 годин. Що цікаво, на таке безглуздя підписалися батьки всього ліцею на терміново влаштованих зборах. Батьки діяли з огляду на майбутню безпеку своїх чад, вчителі, щоб зняти з себе відповідальність та захистити честь мундира. При цьому ні батьки, ні педагоги не подумали про наслідки. Ніхто з них не подумав, що дітей обмежили у волі, тобто зачинили в приміщенні і причиною цього стала дівчинка, бо ж це вона випила спиртного, та ще й з гучним наслідком. Замість того, щоб розповісти дітям про шкоду від вживання спиртного, педагоги пішли безглуздим шляхом, аби налаштувати дітей проти дівчинки. Адже ті, хто курить за рогом, цього зробити не можуть, ті, хто звик до перекусів, не можуть збігати на перерві в найближчу кафешку. І хто винен? Дівчинка. Отже, звинувачення і сором, який трапився, призвели до того, що дівчинка задумали звести рахунки з життя. Добре, що про це дізнався друг брата і попередив лихо. Навіть, це не навчило педагогів нічому. Двері школи як зачиняли, так і зачиняють. При цьому нехтують санітарно-гігієнічними нормами: обмежили дітей і тепер невідомо, що з ними всіма там роблять. А роблять ось що: на першому поверсі з вікон познімали ручки, щоб не могли відчинити вікно, аби провітрити приміщення. Провітрювання тут конче потрібне, бо уроки фізкультури та допризивної підготовки, причому в кількох класах одночасно, проводяться саме в коридорі першого поверху. А ще, щоб не втікали через вікна. Такі дії класифікуються, як насилля над особистістю і захищаються законом.

Основним міжнародним документом, в якому викладені права дитини, є Конвенція ООН про права дитини. Серед іншого в ній зазначається: всі діти мають рівні права.

В українському законодавстві основними правовими документами, які регулюють це питання, є Конституція України, Сімейний кодекс України, Закон України «Про охорону дитинства» та Цивільний кодекс України.

Відповідно до міжнародного та українського законодавства, дитиною є особа віком до 18 років (тобто до досягнення нею повноліття). Згідно зі ст.6 Сімейного кодексу, малолітньою вважається дитина до досягнення нею 14 років, а неповнолітньою – у віці від 14 до 18 років.

Що є порушенням прав дітей?

У загальному розумінні порушенням прав дітей є обмеження їх у правах та можливостях, які надаються їм державою від народження для нормального й всебічного розвитку та формування.

У більш широкому значенні сюди відносяться права, захищені нормами Законів України «Про охорону дитинства», «Про попередження насильства у сім’ї», «Про освіту», Конвенцією про права дитини, а також іншими законодавчими актами.

Зокрема в Конвенції про права дитини передбачено, що кожна дитина має право:

– на особисте життя та захист від посягань на нього, право на захист від усіх форм фізичного та психологічного насильства, право на відпочинок і дозвілля;
– на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може нести небезпеку для здоров’я, бути перешкодою в здобутті дитиною освіти чи завдавати шкоди її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку;

– на захист від незаконного зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами, захист від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень, захист дитини від усіх форм експлуатації, що завдають шкоди будь-якому аспекту добробуту дитини, захист від катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження чи покарання.

Порушення цих основоположних норм є порушенням прав дитини та тягне за собою відповідальність у встановленому законом порядку.

Що робити, якщо у школі порушують права дитини?

Безперечно, не варто залишати такі випадки без уваги та реагування. Тим паче, що працівники освіти, відповідно до Закону України «Про освіту», зобов’язані захищати дитину від будь-яких проявів насилля.

У свою чергу, в ст.35 Закону України «Про охорону дитинства» йдеться про те, що особи, винні в порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність, відповідно до законів України.

Куди звертатися?

Це залежить від того, яка саме ситуація склалася. На захист порушених прав дитини, в першу чергу, стають її батьки, на яких законом покладений обов’язок опіки та піклування.

Відповідно до ст.60 Закону України «Про освіту», батьки мають право захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей. Існує перелік органів та служб до яких потрібно звертатися в разі порушення прав дітей: органи місцевого самоврядування, прокуратура, органи опіки та піклування за місцем проживання, на гарячі лінії, до центрів соціальних служб у справах дітей сім’ї та молоді, до Уповноваженого Верховною Радою з прав дитини. Контакти знаходяться у відкритому доступі на офіційних сайтах.
Також за батьками завжди залишається право на звернення до суду, яке закріплене Конституцією України. Обираючи спосіб захисту, потрібно розуміти, що звернення варто подавати як в усному, так і письмовому вигляді, для більшої впевненості, що питання не залишиться без розгляду.

Якщо права дитини порушують її однокласники?

У першу чергу, до вирішення конфлікту слід залучати вчителів та шкільних психологів. Вони повинні «помирити» учнів і в майбутньому спостерігати за їхньою поведінкою. Аби виявити причини непорозумінь, варто проводити регулярні «профілактичні» бесіди. Тобто вирішення проблеми треба почати в колі її виникнення, з найменшою шкодою для дітей.

Про які права повинна знати кожна дитина?

Конституція України говорить про те, що кожному гарантується право знати свої права та обов’язки. Це дає змогу запобігти посяганню на них. Достатньо, щоб дитина знала, що всі рівні перед законом та суспільством, а тому будь-які прояви насильства чи грубощі до неї не повинні бути приховані, незалежно від кого вони надходять чи від батьків, чи вихователів, чи, навіть, однокласників.

Особливу увагу на це повинні звертати батьки. Роз’яснювати, насамперед, у зрозумілій формі елементарні правила поведінки в ситуаціях, коли дитину ображають чи намагаються експлуатувати. Це стосується і поведінки батьків – вони повинні розуміти, що не мають права грубо чи принизливо ставитися до своїх дітей, а в разі такого недбалого ставлення знати про можливість дитини звернутися до уповноважених органів.

Отже, в цьому випадку як вчителі, так і батьки позбавили дітей вільного пересування, порушили санітарно-гігієнічний режим, спонукали до принизливого ставлення, не подбали про моральний і психологічний стан, довели ситуацію до замаху на життя, позбавили можливості отримувати освіту. І це все в одній школі. Цікаво, куди дивляться всі служби, які мають захищати ДИТИНУ? А в цій школі достатньо гучних прецедентів, які просто прикривають і не бояться, що може статися непоправне.

karikatura_vrachЧИ Є ЛІКИ ВІД ЧЕРСТВОЇ ДУШІ?

Другий випадок стосується людей в білих халатах, із черствими душами.

Хлопець все життя мріяв бути військовим, але ніяк не складалося. Та війна здійснила омріяне бажання. Він підписав контракт, незважаючи на благання матері, і пішов до війська. За сумлінну службу начальство надало відпустку. Дорогою додому він підхопив бацилу. Вдома вирішив полікуватися, але за кілька днів температура підвищувалася, і самотужки мама не могла з нею впоратися. Викликали швидку, лікарі ледве збили температуру до 39,3 і тоді вирішили хворого госпіталізувати. Привезли в приймальне відділення міської лікарні. Там покликали чергового терапевта пані Михальську. Чекали довго, людей було достатньо. Щоб полегшити і пришвидшити процес огляду, мама 21-річного сина дала лікарці 50 грн у надії, що вона покладе хлопця на лікарняне ліжко. Та лікарка, оглянувши, вирішила відправити їх додому, незважаючи навіть на погані результати лабораторних досліджень, призначивши ліків на 800 грн. 

Мама викликала таксі, щоб довезти сина додому, прихопивши по дорозі ліки. Призначене лікування не давало результатів, тоді матуся пішла до знайомого лікаря на консультацію, і та, щойно глянула на аналізи, відразу веліла викликати швидку і відправити в лікарню. З високою температурою хлопця доставили в інфекційне відділення, але там його не прийняли, бо це не їхній хворий, і перенаправили в терапію. Аби не втрачати часу, мати знову викликала таксі і повезла сина з двосторонньою пневмонією в терапевтичне відділення, а сама пішла подивитися лікарці у вічі. Проте в приймальному відділенні відмовилися назвати прізвище лікаря, як вона не намагалася дізнатися. Це її обурило, і вона попрямувала до головного лікаря. Той її уважно вислухав, з розумінням поставився до ситуації. Виконав пред’явлені умови про повернення марно витрачених коштів на лікування, проте імені лікарки так і не назвав, мовляв, не можуть з’ясувати, хто тоді чергував і оглядав пацієнта. Результату не дали намагання журналіста з’ясувати прізвище лікаря, й досі ніяк не можуть його встановити. Військового ж лікують у нашій міській лікарні, лікують добре. Та що було би, якби хлопець поїхав назад у свій військовий підрозділ поїздом, адже у нього вже був зворотній квиток? Хто б відповідав за смерть єдиного сина, молодої людини, яка загинула не там, на війні, а тут, під мирним небом?

Правильно було би відправити хлопця у військовий шпиталь, там, кажуть очевидці, дуже уважно ставляться до хворих, там безкоштовні ліки і безкоштовне лікування та непогане харчування. Та люди зовсім зневірені й бояться кудись відправляти своїх дітей, у них все має бути на очах і під контролем.

Чому важко довести провину лікаря?

У нашому законодавстві поняття «лікарської помилки» взагалі відсутнє. Натомість, у Кримінальному кодексі зазначено: «Відносно медичних працівників злочином буде таке їхнє небезпечне діяння або бездіяльність, що заподіює шкоду фізичному чи моральному здоров’ю людини».

Там же прописано, за що лікаря можна притягнути до відповідальності: за ненадання медичної допомоги хворому, за халатність в медицині, за неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником.

Але для того, щоб застосовувати хоч одну з цих статей, мають бути чотири складові.
1. Шкода – чи фізична, чи моральна, чи естетична.
2. Неправомірність поведінки медика (бездіяльність також відноситься до цього пункту).
3. Причинно-наслідковий зв’язок між діями медика та заподіяною шкодою.
4. Вина (з необережності чи злого умислу).

Якщо хоч один компонент з цієї схеми випадає – це стовідсотковий програш. Якщо повний перелік порушень є, потрібно зібрати якомога більше доказів. А в медичних справах це може бути дуже важко.

Чому?

Щоб переконати суд у неправомірних діях лікаря, мають бути свідки. Найкраще, звичайно, якщо серед них буде медик. Але, як правило, серед них діє так звана «кругова порука». Лікарі ніколи не говорять про помилки своїх колег.

По-друге, доказами може бути вся медична документація. А її чим більше, тим краще.

Найголовніше тут - історія хвороби, або хоча би її копія. До речі, за правилами, в лікарні їх мають зберігати протягом 25 років. Але і тут безліч проблем, здебільшого, медики мають звичку трохи «підчищати» історії хвороби, тобто вигідно для себе її переписують.

Також про порушення ваших прав можуть свідчити і медичні журнали, що містять усю інформацію про лікування пацієнтів. Але й вони мають звичку зникати та змінюватися. Важливо також зберігати всі результати аналізів, оглядів, довідки, рецепти чи просто рекомендації, які вам виписував лікар.

Доказом для суду може стати і офіційно зареєстрований виклик швидкої допомоги, дані про які зберігаються на станції «швидкої». Але найбільше проблем завжди виникає з найвагомішим доказом будь-якої медичної судової справи – висновком судово-медичної експертизи.

Не поодинокі випадки, коли бюро судово-медичних експертиз навмисно затягує справу, посилаючись на чергу, або навмисно фальсифікують докази, так би мовити, «по старій дружбі» чи за гроші. Але навіть попри ці складнощі, за свої права варто боротися. Бувають випадки, коли навіть до пацієнта, який не зміг довести провину лікаря, починали ставитися краще та дбайливіше. Причина в тому, що в разі, якщо конфлікт між лікарем і пацієнтом виноситься на офіційний рівень, є офіційні папери, то головлікар і адміністрація медустанови в цілому, перш за все, зацікавлені вирішити питання полюбовно, тому що ще з радянських часів вони ганяються за позитивною статистикою. Іноді, дійсно, бували спроби рецидиву порушення прав пацієнта. Але після другої-третьої скарги пацієнт ставав для лікаря породженням пекла, якого краще і легше вилікувати добре, щоб якомога довше його не бачити. Тому рекомендую всім знати свої права і активно ними користуватися. Не бійтеся вимагати! Хто стукає, тому відкриють.

Важко виправляти помилки як вчителя, так і лікаря.

Таких випадків ще буде безліч, допоки ми з вами не питатимемо з тих, хто має відповідати, і доки будуть рятувати честь мундира, бо ж то кум, сват, брат, сусід, яких, зрозуміло, чіпати не можна. Або немає як запитати, бо за посаду вже заплачено.


Теги: історії з життя, черстві душі

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють індивідуальні знижки та на кварц - розпродаж!




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.