Перейти на мобільну версію сайту


28.10.2016

Я - КОРОЛЬ БАЛИНА, РОЗБІГАЙСЯ ХТО КУДИ

Уявіть, повний дім дітей, мама напідпитку, а батько бігає по хаті із увімкненою бензопилою та криками: «Поріжу всіх! Я - король Балина! Що хочу, те й роблю!».

Маленька Богданка, ще нічого не розуміє, бо лише місяць тому народилася. Вона недоторканна персона, бо за її рахунок можуть існувати й ні в чому собі не відмовляти обидвоє батьків - 36-річний Він і 32-річна Вона. Принаймні, саме так батьків називає старший син, 12-річний Едік. Напевне, Вона народжувала кожну з чотирьох дітей, аби мати засоби для існування. Меншому Віталіку 8 років виповниться 13 листопада, як і Едіку – 13-ть цього ж числа, а Вові, третьому сину, навесні буде 4.

Днями родина має отримати перший транш виплати при народженні дитини - 15000 грн. Буде за що погудіти! Також на дітей вони отримують від держави виплати у сумі 3,5 тис. грн. Тай у батька заробітки непогані, хоча офіційно він не працює. Майже всі гроші спускали на приваблювання в родину «зеленого змія». Дітям із цих коштів перепадало, коли їх збирали до школи, тоді купували шкільне приладдя і кросівки. Щодо їжі, то вони можуть претендувати на звання «макоронників», бо інших харчів, ніж суп із лапші та макарони, не знають.

- Я вже ненавиджу ті макакори, - каже хлопчина. – Щоразу, коли Вона чи Він ідуть у магазин, купують хліб, цигарки і обов’язково горілку чи пиво. Це майже кожен день, навіть, коли Він приходить додому нормальний, Вона питає в нього: «Чому пива не купив?».

Він йде за пивом, потім з’являється горілка, а вже коли Він п’яний, то починає старшому викручувати руки. Бачили б ви, який хлопчик малесенький, худесенький і гарнесенький. Він, як дюймовочка, кого там бити? Але перепадає дитині регулярно й ні за що. 

- Коли Едік, мій похресник, був зовсім маленьким, його батько, мій старший брат, брав його за ногу і тряс. Міг жбурнути на диван, - розповідає пані Альона. - Узагалі не знаю, як він його інвалідом не зробив. Хоча психіку дитині покалічив.

Нещодавно любий татусь прийшов додому на бровах і почав всіх «строїти». Як завжди, крайнім опинився Едік. «Любий» взяв бензопилку і почав виховувати хлопчика. Спочатку показав, як це виглядатиме на дверях, покромсавши їх, потім замахнувся на сина, але тому вдалося втекти.

едикБОЮСЯ ЙТИ ДОДОМУ

- Боюся йти додому, - каже хлопчик. - Після уроків прямую на стадіон грати в футбол. Сиджу там, доки остання людина не піде, тоді змушений йти додому.

- А що ж ти їсиш?

- Нічого. У школі, якщо є шість гривень, то пообідаю - і все.

- Ти з багатодітної і малозабезпеченої родини, чому школа не харчує тебе безкоштовно?

- Бо Вона не хоче зібрати всі довідки й оформити все, щоб те, що дає держава безкоштовно для мене, не міг використати. Я вже в Них не прошу, щоб Вони мені дали, а лише взяти те, що дарують. Тому мушу ходити напівголодним. Коли пощастить десь узяти шість гривень, тоді пообідаю, а так...

Чому такі факти ігнорують посадовці, це ж жорстоке поводження з дітьми?! За жорстоке поводження з тваринами людей подають до суду. А от зі власною дитиною виходить можна робити все, що заманеться, бо ті, хто відповідає за цю ділянку роботи, шукають якісь об’єктивні й не дуже причини. Поліція нічого зробити не може, адже захистити дитину - дуже складна процедура. Коли загине дитина, тоді всі починають бідкатися й перекладати проблеми з хворої голови на здорову. Отже, «нету тела, нету дела». Але ще кілька оргій - і невідомо, чи залишиться хлопчик живим.

- Едіку, ти намагався говорити з батьками про їхню поведінку, коли вони тверезі?

- Так, але Він нічого не пам’ятає зі своїх п’яних походеньок, тому звинувачує мене в брехні. Тоді я знову отримую стусани, але вже за брехню.

- Мама не може тебе захистити?

- Та її все байдуже. Вона або гуляє тижнями, одного разу взагалі зникла на два місяці, і ми її шукали. То мені теж діставалося, бо я не міг сказати, де Вона.

- Дитинко, а тебе хоч колись мама пожаліла, чи може брала на руки і цілувала?

У хлопчика на очах з’явилися сльози, але він стримався, проковтнув клубок, який підійшов до горла, і сказав: «Мене лише бабуся любила, вона мене жаліла, вчила зі мною уроки. Ми разом із нею поралися по господарству. Але вона два роки тому померла, і з нею померло в моєму житті добро. Мені здається, що вдома мене просто ненавидять. Коли кілька років тому нас відібрали в батьків, менші хлопці потрапили до кам’янецького інтернату, а мене відправили в Мілівці. До мене жодного разу не приїздили, навіть не дзвонили, а менших провідували. Їм возили печиво і цукерки». 

- Едіку, ким ти мрієш стати?

- Не знаю, але хочу жити в своїй родині, щоб мене любили. Я чомусь у всьому винен, постійно мене били і викручували руки за чужі провини. 

- Коли мама померла, - додає пані Альона, - Едік запитав у мене: «Що ж тепер зі мною буде?!». Його забрали батьки, але вони постійно до нього погано ставилися. З ним залишали менших, він за ними доглядав. Хлопчик все сам вміє робити: рубає дрова, палить піч, пере одяг, готує їжу. Колись його мама загуляла, її більше місяця не було вдома, тоді мій брат-батько дітей не бив, доглядав. Ми всі її розшукували, а коли вона знайшлася, знову виникла спокуса, і брат почав пиячити. Коли він пиячить, то в нього немає гальм. Такий жорстокий був і наш батько. Він теж знущався над мамою, зимою з дітьми виганяв на мороз голих-босих.

Я В УСЬОМУ ВИНЕН

- Усі сварки через мене, мама з дому втекла теж через мене, - додає хлопчик. - Він приходить додому і вимагає сказати, де Вона, а я звідки знаю?

- Тільки вона народила первістка, відразу втікла з дому, - продовжує жінка. - Брат напився, коли мама померла, і не дав мені нормально її похоронити. Він разом зі своєю дружиною і її матір’ю напилися, позабивав вікна і таке витворяв, здавалося, ніби демон у нього вселився. Вони зачинили маму в закритій труні і нікого в кімнату кілька днів не пускали. Він намагався вирвати в мене сумку з маминими документами і грошима на похорони. Довелося викликати міліцію. Коли я все ж таки увійшла в кімнату, там був безлад. З мами здерли хустку. Бив вікна в домі. Протверезівши, нічого не міг пригадати. Господарства родина не має ніякого, хоча біля хати можна тримати домашніх тварин чи птицю, щоб дітям було, що їсти, не саджають город, щоб дітям вітамінів додати в їжу. У субботу дзвонить брат і каже, роби щось зі своїм племінником.

Він хоче запроторити його в інтернат, але дитина боїться самого слова «інтернат».

- Я не хочу в той інтернат, там страшно, там теж б’ють, - каже хлопчик. - Але якщо вибирати між життям і інтернатом, то вибрав би останнє. Але мене поки туди не здають, має бути суд, бо Він кидався на міліцію з ножем. Мені сказав, щоб я пішов з ним на суд, і коли він закінчиться, тоді відправить мене. Але я не хочу в інтернат, хочу додому, щоб Вони не пили і до мене добре ставилися. Тоді їх буду любити й буду слухняним.

- Усю відповідальність за менших дітей батьки перекладають на Едіка, - розповідає Альона. - Куди дивляться соціальні служби?

- Їм все по барабану, - відповідає Едік. - Вони приїдуть, подивляться, попередять, кажуть заберем, заберем..., а потім забувають, або не хочуть бачити чужого горя. 

- Я не хочу, щоб дітей у батьків забирали, хочу, щоб їх полікували, - каже хрещена. - Бо коли вони не п’ють, то в хаті прибрано, їжа приготовлена. Дитина не має з ким уроки вчити, тому він погано вчиться, не хоче додому йти. У мене немає можливості постійно займатися Едіком, у мене своя сім’я і житлових умов немає. Крім того, мене можуть звинуватити в утриманні чи викраденні дитини.

Головна біда, що діти не бачать ні ласки, ні любові, можуть з ранку до ночі гратися на вулиці, а мама навіть не поцікавиться, чи їли вони. 

Коли мама була жива, вона казала своїм синам: «Дивлюся на вас, діти мої, і бачу вашого батька, який він був жорстокий, в його душі любові не було». Моя хресна мама розповідала, як знущовся мій батько над моєю мамою і страшими хлопцями.

НА ДИТЯЧІ ГРОШІ

Бувало, Вона і Він йдуть до центру гуляти, на мене залишають дітей. Вони вередують, а я намагаюся до Них додзвонитися, а Вони не відповідають. Ми вже всі заснемо, Він серед ночі дзвонить, а ми спимо. Потім мені дістається, що не взяв слухавку.

Прийшли гроші, спустили, заробив трохи грошей, відразу накупив горілки, напився і потім не може працювати кілька днів. Одужає, заробить - і знову горілка. Так вже тривалий час.

Останній раз, коли знову після чергового запою Він намагався поламати мені руки, вдалося втекти.

ПОСАДОВЦІ

Ми зв’язалися з начальником служби у справах дітей Дунаєвецької РДА Наталією Яворською, яка повідомила, що проблеми в сімї були і вона перебувала під соціальним супроводом. Двох менших дітей відправляли в камянецький санаторій, а старшого школяра в Мілівці в інтернат. Але батьки виправилися, перестали пиячити, навели лад в домі і дітей повернули в сімю. 


Та напевне батьки ще не зрілі, родині потрібна нянька, причому кругло добова. Та держава чомусь не передбачила няньок для дорослих дядів і тьот.

Бо у всі дзвони била сільська рада, її голова Сергій Васильович періодично буває у цій родині. Але його переконань вистачає на день-два, далі знову все повторюється з тижня в тиждень.

- Від цієї сімї у нас одні проблеми, - говорить голова. – Вони дітей зовсім не виховують і не доглядають. Батько, навіть батьківства не мав, ми допомогли їм встановити цей статус, проте зрушень у вихованні жодних. Ми надавали соціального працівника, аби людям допомогти, але ж ніхто за них їхню роботи не робитиме. Вони ж вперто нічого не хочуть робити, по хаті валяються недопалки, бруд. Коли в селі всі збирали картоплю то цей батько людина «блакитної крові» не могла до роботи опуститися, щоб дітям було що їсти. Якщо така лінь і байдужість, та ще й постійні знущання над дітьми будемо ставити питання про їхнє відібрання. Іншого виходу не бачимо, хоча я не прибічник таких заходів, але…  

Коли готувався новмер до випуску ми дізналися, що наразі завдяки піклуванню колишньому заступнику начальника-начальнику міліцї громадської безпеки смт.Дунаївці Юрія Кондрацького та Наталі Яворської прийнято рішення на початок канікул відправити дітей в санаторій у Жванчик, де дітей підлікують і відгодують, також нададуть психологічну допомогу. А тим часом буде прийнято рішення, щодо поведенки батька. Можливо він стане на шлях виправлення, або про відібрання дітей.

Хоча Він дізнавшись про те, що дітей мають кудись відвезти вже почав бойові дії, поки-що словесні. Хоча про відібрання Едіка він не заперечує, а дітей він не віддасть нікому. Вже навіть розпочав спекуляцію, мовляв: "як заберуть дітей, то я повішаюся".  


Теги: насильство над дітьми

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.