Перейти на мобільну версію сайту


09.05.2014

ВЕРБКУ ПЕРЕТВОРЯТЬ У СКОТОМОГИЛЬНИК?

Проблема неприємного запаху в селі Вербка вийшла за його межі. Їдючий сморід йде від життєдіяльності вербецької бойні. Минулого року власник вербецької ковбасні викупив територію колишнього тракторного стану та току, що знаходяться неподалік НПП «Подільські Товтри», та збудував там бойню. Відтоді й почалися в селі проблеми. Особливо відчутними вони стали з настанням тепла.
Рештки від забитої худоби та кров із території бойні везуть на землі запасу. Рідку частину відходів виробництва зливають просто на землю, а копита, нутрощі та шкіру вивозять у заздалегідь вербка (1).JPGпідготовлені ями, які, коли заповнюються, засипають землею. Після цього викопують нові могильники. Крім того, на пагорбі, біля бойні, утворився смітник. Туди вивозять картонні коробки, пластикові ящики, поліетилен та різний мотлох. Коли непотребу набирається чимало, його спалюють.
Саме на таке згарище ми потрапили 1 травня. День був досить спекотним, і крім жахливого запаху диму, в повітрі стояв нестерпний сморід, який виїдав очі і забивав легені. Як там можуть жити люди?! У місцях зливу крові роїлися сотні мух, а над ними кружляли ворони.
Другий візит у Вербку відбувся 5 травня. Аби зафіксувати порушення стану екології, ми вирушили в рейд з інспекторами екологічної інспекції Русланом Якубашем та Юрієм Мартинюком.
При підйомі на пагорб виявили щойно вилиту кров та нову купу сміття. Вирішили звернутися до керівництва Гуменецької сільської ради, аби разом із землеміром встановити площу забруднення землі, та щойно розвернулися, як перед нашими очима «виріс» ГАЗон з діжкою. Коли ми потрапили у поле зору водія автівки, той різко розвернувся й натиснув на газ. Втікач накивав п’ятами, заховавшись на території бойні, а через декілька хвилин виїхав звідти в напрямку «Авіса».
Ми продовжили свій шлях і надибали на тракторець, на якому примостилося дві діжки зі вербка (4).JPGсвіженькою кров’ю. Юрій Мартинюк намагався зупинити тракториста, але той, побачивши інспектора й об’єктив фотокамери, почав тікати в хачі, дорогою розхлюпуючи криваву рідину. Ми кинулись за ним. На повороті з діжки злетіла кришка, і гаряча кров почала заливати дорогу. Водій тракторця виявився місцевим, а тому, шмигнувши в якусь шпарину, опинився на приватній території бойні. Кінці у воду? Не зовсім, адже сліди злочину не так уже й легко замести, бо вони очевидні і їх багато. Із сільської ради на заміри відрядили команду, з якою ми повернулися на місце подій.
Разом із інспекторами державної екологічної інспекції в Хмельницькій області було зроблено заміри забруднених земельних ділянок, складено адмінпротоколи за засмічення земельної ділянки і неналежне захоронення відходів у присутності власника бойні. Також було надано припис на усунення правопорушень охоронного законодавства. Не обійдеться без відшкодування завданих збитків.
Зрозуміло, що власник бойні пан Крупельницький обурився з приводу складання приписів та протоколів, мовляв, спочатку потрібно було попередити, ми би прибрали, а вже потім застосовуйте санкції. Тепер він каже, що або сплатить штраф за завдану шкоду, або прибере територію. Хочеться повідомити панові власнику, що і за шкоду, завдану екології, доведеться заплатити і поприбрати також. Не можна смітити там, де живеш. У кожної людини повинна бути свідомість.
Мимоволі пригадую своє відрядження до Німеччини. З покійним другом, журналістом Валерієм Баньковським, ми вивчали стиль життя німців. Одного разу потрапили до фермерів, які вирощували індичок. Гостинна родина запросила нас на обід, але ще вранці господар попросив свою дружину піти до сісуда й купити тушку індички. Ми були дуже здивовані: сам має величезне поголів’я, а купує десь. Почали обговорювати це питання.
- Я не можу забити індичку, коли захочу, - пояснює господар. - У нас існує графік, якого повинні суворо дотримуватися, інакше отримаємо величезний штраф. Якщо я вдома зарубаю індика чи курку, в мене запитають: «Куди ти подів нутрощі і кров?». У Німеччині все це на землю чи просто в смітник викидати не можна. Фермери з нашого округу збудували бойню. Ми склали графік, коли можемо провести забій птиці чи свійських тварин. Його затвердили відповідні служби.
Разом із колегою ми потрапили на ту бойню. Чистота стерильна, запаху немає. Розроблена тушка сортується в пакети, нутрощі відокремлені, кров та послід окремо транспортується за призначенням, потім висушується і пресується в брикети. Якщо господар хоче, може своє «добро» забрати додому. А якщо ні, то йому виплатять компенсацію за органічні залишки.
А що є в нас? Залишки від тварин повинні проходити утилізацію на спеціалізованому підприємстві під Хмельницьким, з яким підприємці укладають відповідні угоди. Але, за словами пана Крупельницького, це фікція. Спеціалізоване підприємство не приймає всіх відходів. Мовляв, він одного разу возив їх туди. У нього взяли кілька пакетів відходів, спалили їх, йому видали довідку про спалювання, а решту сказали забирати, куди хоче. Доставка відходів за 100 кілометрів досить затратна. Що робити?
Навколо Кам’янця доволі багато ковбасень, ферм, є гігант «Авіс», до речі, найбільша птахофабрика у світі. Неодноразово порушувалося питання щодо будівництва біогазової установки, яку мали вже здати в експлуатацію. Обіцянки канули в лету, натомість маємо чимало осередків екологічних бомб уповільненої дії на територї району.

Теги: с.Вербка, ковбасня, утилізація відходів

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.