Перейти на мобільну версію сайту


24.03.2017

ВЧИТЕЛЬСЬКА ДІДІВЩИНА, або «Я – НАЧАЛЬНИК, ТЫ – ДУРАК»

атестаціяЗазвичай, щороку в березні в школах проходить атестування вчителів. Атестація педагогічних працівників – це визначення їхньої відповідності зайнятій посаді, рівню кваліфікації. Залежно від цього та стажу педагогічної роботи, їм установлюється кваліфікаційна категорія, визначається тарифний розряд оплати праці, присвоюється педагогічне звання.

Для цієї процедури достатньо лише характеристики на вчителя, за роботою якого керівництво навчального закладу спостерігає впродовж п’яти років.

Враховуючи те, що свого часу було надто багато звернень до Міносвіти щодо того, що для атестування від вчителів вимагається купа якихось непотрібних паперів, МОН звернулося до керівників усіх рівнів з вимогою припинити практику покладання на вчителів функцій формального здійснення наукових та дослідницьких робіт.

Крім того, в листі наголошується на тому, що перелік завдань, обов’язків і кваліфікаційних вимог, які висуваються до шкільного вчителя, не містить завдань щодо здійснення ним вищезгаданої роботи. Також у відомстві акцентують увагу методичних служб, що залучення педагогів до участі в роботах, не передбачених навчальним планом, програмами та іншими документами, що регламентують діяльність навчального закладу, здійснюються за їхньою згодою.

- Формалізм, який супроводжує імітацію такої роботи, відволікає вчителів від виконання ними своїх безпосередніх функцій – надавати дітям якісну освіту, - йдеться в листі МОН.

У нашому місті завучі з методичної роботи чи то не вміють читати, чи то нехтують діючими в Україні законами, і просто гноблять учителів у школах під час атестацій. Минулого року, коли вчителька намагалася пояснити завучу, що всі портфоліо, відеопрезентації тощо не потрібно готувати для атестації, її начальниця сказала: «У нашій школі так, і якщо тобі не подобається, то йди в іншу». Таке враження, нібито в цій школі не діють українські закони, і вона знаходиться не на українській землі. За таку позицію завуч не була покарана.

Цього року ця ж завуч організувала цькування молодих вчителів, напевне, їй не сподобалися фасончики суконь, у які вони були одягнені. Бо ж як можна пояснити, коли у вчителя і портфоліо є, і презентації, і документація, і все одно - не так. Загалом вчителька іноземної мови та інші атестацію пройшли, але на грані фолу. Здавалося б, результат є, але ж при цьому забули, наскільки це принизливо й морально важко від того результату. І що цікаво, в атестаційному листі характеристика діяльності педагога в міжатестаційний період досить пристойна. Значиться, що вчитель має достатній рівень професіоналізму, добре володіє ефективними формами і методами організації навчально-виховного процесу...

Але таємне голосування показало, що з семи членів лише чотири «за», а це означає, що в трьох членів атестаційної комісії є претензії до роботи, і від них мали би бути рекомендації, для того, щоб молодий вчитель міг попрацювати над собою і своєю фаховістю. Проте вони не побажали висловити свої претензії, а, можливо, в них закінчився словниковий запас, аби щось рекомендувати. Хоча, швидше за все, це звичайнісіньке цькування чи проста вчительська дідівщина. Це явище має два суб’єктивних види: коли умисел направлений на самоствердження, підтримання свого статусу та експлуатацію старшими більш молодших, і умисел особистий, обумовлений особистою неприязню. Дідівщина взяла початок з армії, але зазвичай вона практикується в чоловічих колективах, проте в нашому випадку це явище заразило і жіночі колективи – вчительські.

На мою думку, дідівщина – це звичайна неповага до людей, коли старше покоління знущається над молодшим, принижує його, бо ж за посадою вище. Зазвичай причиною цього є наявність вільного часу і потурання керівництва.

Іншою причиною цькування є впевненість у тому, що «Я начальник – ты дурак». Отже, ти повинен бути тупим, покірним, боягузливим, страдати комплексом неповноцінності, маніакально прагнути командувати іншими та вірним, як собака. Тоді тобі все зійдеться. А потребують таких якостей ті, кого в дитинстві дражнили, постійно били, хто зачаїв злість на весь світ і мріє довести, що не нікчема. Він постійно доводить, що він особистість і без нього все піде в тарарам. При цьому такі люди живуть у постійному жаху, вони блюдолизи, готові виконати бажання господаря. Згодом такі начальники, залишаючись із трудовим колективом, будуть зганяти злість на простих співробітниках. Прикро, але це реалії нашого життя.


Теги: атестація вчителів

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.