Перейти на мобільну версію сайту


23.09.2016

ВЧИТЕЛЬКА ЗАЗІХНУЛА НА ТЕЛЕВІЗОР, А ДІВЧИНКУ ПООБІЦЯЛИ ЦЬКУВАТИ

Скільки не говори про корупцію, порядність, не лякай якимись санкціями, якщо людина захланна й жадібна та звикла до того, що її всі навколо мають створювати лише блага, вона буде з рота видирати кусень, бо завтра може не дістатися.

У третьому класі на вимогу вчительки молодших класів батьки змушені були купити новий сучасний телевізор-плазму, незважаючи на те, що в класній кімнаті був кольоровий телевізор. Зібрали по декілька сотень гривень, придбали, а старий батьківський комітет забрав. За батьківські кошти провели ремонт у класі, купили нову дошку, замінили вікна, облаштували панелі. Вчителька казала, що більше грошей до 5 класу ні на що не збиратимуть. Зрозуміло, що все робилося через батьківський комітет. Не секрет, що до складу комітету зазвичай входять особи, наближені до «її високості». Діти «наближених» отримують гарні оцінки, незважаючи на їхні таланти. Отже, гроші на всі забаганки здавали, незалежно від того, чи були вони в багатьох. Щоб дітей не цькували, батьки зі шкіри лізли. Щоразу батьківський комітет, заробляючи собі бали, збирав гроші улюбленій вчительці на день вчителя, день народження, Новий рік і, навіть, на День святого Миколая. Щодо останнього, то спочатку думали, що це для дітей, але, як пізніше з’ясувалося, то для педагога. У якості подарунка були не квіти та книги, а щось на замовлення – фотоапарат, золото тощо. Дбайлива вчителька практикувала додаткові заняття зі своїми учнями, і, зрозуміло, не за просте «дякую», бо не вистало на прожиття зарплати та пенсії. А на уроках не могла своїх учнів навчити доброму та вічному. Одні доплачували, бо вірили, що з чадом дійсно потрібно додатково займатися, інші, щоб просто не відбила бажання вчитеся, тобто відкуплялися.

школаМинув рік, як діти перейшли в шостий клас, змінили класну кімнату і класного керівника, і знову виникла потреба в облаштуванні приміщення. Тобто знову потрібен ремонт, а також «плазма». Можливо, в шостому і потрібен такий телевізор, бо за програмою йде вивчення світової літератури і можна побачити екранізацію потрібного літературного твору. Хоча в майже всіх навчальних закладах є мультімедійні дошки. Та попри все, якщо в батьків є статки, то вони можуть дозволити собі обладнати класну кімнату як хочуть. Та в кожному класі є учні таких батьків, які неспроможні виконувати різні забаганки. Так сталося в цьому шостому «Б». Тут проти дівчинки налаштувалися батьки, окремі навіть запропонували цькувати дитину. Незрозуміло, що це - жорстокість, черствість душі чи ще щось...

Та, як би там не було, все залежить від вчителя, його мудрості, разуму, людяності. А ще немало залежить від керівництва, яке заплющує на такі речі очі. Можливо, в таку розповідь і не повірила б, якби у цій школі не навчалася моя онучка, і ми не були в такій ситуації.

Отож, спочатку потрібні були гроші на ленолеум, потім на пристойний ремонт, через кілька тижнів - на нові парти. Тоді вчителька задекларувала, якщо це все придбається, то вже до закінчення школи ніхто ні на що грошей здавати не буде. Батьки постягувалися і зробили. Проте вже до кінця осені виникло бажання замінити 4 вікна на пластикові. Це вже нагадувало справжнісінький рекет. Тим батькам, які відмовилися здавати по 400 грн на вікна, почали телефонувати представники батьківського комітету і вимагати гроші. Коли дитина йшла до школи, її перестрівали «мамаші» і принижували дівчинку. Потім почали цькувати і нарешті таки гроші здали, бо шкода було дитини. І ото настала радісна мить, коли вікна замовили і на зборах почали звітувати. Розповіли, як важко і з якими героїчними подвигами вдалося голові батьківського комітету замовити вікна. Батько дівчинки не полінувався, переміряв вікна, дізнався їхню задекларовану вартість, а потім ще й зустрівся із виробником. Як виявилося, замовили вікна сумнівної якості і не дешеві, крім того, ще й самі накрутили півтори ціни більше. Коли це збиралися оголосити, то гроші батькові швиденько повернули. Але доньку його внесли в список неблагонадійних. Зрізали оцінки, цькували проти неї однокласників, намагалися принизити привселюдно. Доводили, що їй потрібні репетитори і саме шкільні. Репетиторів найняли, але із викладачів педуніверситету, та виявилося, що вони нічого не знають. проте дівчинка не давала плюнути собі в кашу і могла дати раду.

Нинішня ситуація дещо інша, бо в дівчинки не має настільки надійного плеча, окрім бабусі, яка зі шкіри лізе, аби підняти онучку на ноги. Бабуся виховує свою онуку з десяти місяців. Саме з того часу, коли її невістка разом із своєю мамою-вчителькою принесли немовлятко і сказали, щоб забирали дівчинку, бо вона їм непотрібна і заважає. З того часу бабуся-інвалід сама піднімає онучку, її син, батько дівчинки, почав зазирати в чарку і грошей на утримання не давав, як і не переймалася своєю донькою горе-мама. Вона навіть у день народження до донечки не приходила. Коли в бабусі була безвихідь, вона звернулася до суду. Аби не зганьбитися колишня невістка пообіцяла надавати на утримання доньки 400 грн, відкупившись ними від власної донечки. Не зрозуміло, чим завинила дівчинка, можливо, через ненависть до її батька страждає й дитя, бо інакше як пояснити турботу про свою меншу доньку-першокласницю? Та, як кажуть, батьків не обирають.

Про цю жахливу ситуацію знають сусіди і в школі. Але кого болить чужа біда? Ситі батьки починають жирувати і понтуватися на публіку, змінюючи в класі на вікнах щороку фіранки, білі жалюзі на золотаві, купують вчителів подачками. А у цієї бабусі не вистачає грошей на ліки, їжу, одяг, тому не може вона виділяти зі своєї мізерної пенсії і випадкових заробітків гроші на чужі витребеньки. І бабуся обурилася з приводу чергового телевізора. На батьківських зборах почалися розборки з приводу того, куди поділася плазма, яку два роки тому вже придбали. Як виявилося, телевізор, як невід’ємний елемент, залишився в тому приміщенні, де була класна кімната молодших класів. На запитання: «Чому телевізор, куплений за кошти батьків «Б» класу, не забрати в іншу кімнату, де нині займаються діти?» отримали відповідь, що плазма рахується за вчителькою молодших класів, проте «Хто її облікував?» і «Чи не можна її через акт переписати на теперішню класну керівничку?». Крім того, як повідомила бабуся, вчителька стверджує, що це не дозволяє зробити директор школи. Хоча впевнена, що директор у такі справи не втручається, йому вистачає й інших, більш глобальних проблем.

Вчителька пожаліла і віддала за телевізор 2300 грн, решту амортизація з’їла. Отже, батькам її нового класу «плазма» дісталася напівдарма. Батьки 6-го «Б» замість того, щоб перенести свій телевізор у свою нову класну кімнату, на зборах запропонували цькувати дівчинку, яка ще не може сама заробляти, а бідолаха бабуся за своє життя не змогла заробити достойну пенсію. Врешті, якщо в класі такі заможні батьки, які можуть кожних два роки міняти телевізор у класі, то можна було б і заплющити очі на непідйомні для бабусі гроші. Це про мораль.

А тепер повернемося до необхідності телевізора в 1-4 класах. Що за шкільною програмою вчителі демонструють дітям на екрані? Хіба що мультики на перерві. Але впевнена, що на перерві дітям не до мультиків, їм потрібно побігати. Це й корисно. Щодо телевізора в старших класах, то, можливо, раз-два на місяць вчитель щось може продемонструвати.

Бабуся дуже переживає, що після цієї публікації дівчинку взагалі замордують і не дадуть спокійно вчитися. Та «КлюЧ» сподівається, що здоровий глузд переможе, а за долею дівчинки слідкуватиме. Крім того, можливо відповідні служби зацікавляться батьками-зозулями і примусять їх бодай матеріально допомагати своїй дитині. 

Теги: школа, цькування, подарунки

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.