Перейти на мобільну версію сайту


09.11.2012

ТЕРМІНОВО ПОТРІБНО В КИЇВ

Напевне, ми з маминим молоком всмоктали вислів: «Краще погано їхати, аніж добре йти».
Минулого тижня мені довелося здійснити мандрівку до столиці.

Щоб потрапити на потрібний час і в більш-менш нормальному вигляді, - потрібно було виїжджати за добу. Адже потяг, у якому можна було би поспати вночі, курсує до Києва не щодня. Інший варіант, - їхати «нічним експресом». Але знайомі, які часто ним курсують, не радили цього робити. Мовляв, у ньому незручні сидіння й холодно вночі. Вони мене налаштували, щоб я до Києва добиралася маршруткою, яка від’їздить із залізничного вокзалу близько півночі і на світанку ти вже в столиці. Хоч це був не найкращий та не найзручніший варіант, але у моєму випадку найбільш прийнятний. Однак і тут мене спіткала невдача. Як з’ясувалося, вільних місць у маршрутці вже не було. Тому було вирішено їхати до Хмельницького, звідки курсує безліч потягів до нашої столиці.
Перш за все, розрахувала час, на який слід було прибути до обласного центру: щоб за ніч мати можливість відпочити і не 74622786.jpgтинятися довго на Київському вокзалі. З Кам’янця виїжджав автобус прямісінько до столиці, правда, прибував він туди у дуже незручний час. Ходити невиспаною, не причесаною світанком по Києву у мої плани не входило. Тож на цьому автобусі (до речі, досить пристойному, чистому, із зручними сидіннями) вирішила доїхати лише до Хмельницького, а там пересісти на потяг, де можна було передрімати, привести зранку себе в порядок. Та не так сталося…
На залізничному вокзалі мене чекало розчарування – білетів на жоден з потягів, щоб потрапити ранком в столицю, не було. Кусаючи лікті, почала шукати вихід із цієї ситуації. Добрі люди підказали, що на привокзальній площі можуть бути маршрутки, які, як і кам’янецькі, курсують до столиці.
Маршрутки знайшла, але це було гірше з усього, чим можна було би кудись доїхати! За кілька годин дороги остаточно в цьому переконалася. Старі сидіння, які погано закріплені, пасажири, які зсуваються із них, при цьому штовхаючи в спину тих, хто попереду. У салоні сморід і невдоволене буркотіння, а ще – холод. Кілька годин у такій «катівні» - і ти, скуйовджений із запахом, ледь витягуєш о 5-ій ранку затерплі ноги на головний залізно дорожній вокзал держави.

У ПОШУКАХ КОМФОРТУ
До запланованої зустрічі ще близько 4-ох годин. Куди подітися нещасному приїжджому? Єдине місце, де можна присісти, - зала очікування. Платиш 26 гривень і вмощуєшся на холодне сидіння. Якщо ж показуєш квиток на потяг, то плата зменшується до 18 грн. Щоб потрапити до вбиральні, витягуєш з кишені ще 2,50 грн.
У безкоштовній залі очікування – усі місця зайняті, і потрібно добряче пополювати, постояти в черзі, аби зловити місце, яке звільняється.
Що ж до вбиральні, то дехто не соромиться, й переодягається просто на людях.

ДІЛОВІ ЗУСТРІЧІ ПОЗАДУ, ЧАС ДОДОМУ
Кілька днів знайомі кияни намагалися дістати мені квиток до Кам’янця, або хоча б до Хмельницького. Та це було не реально. Знову зрозуміла, що доїхати чимось пристойним додому не пощастить. Тішило хіба те, що дорога додому завше коротша, аніж в гості.
Ступивши на вокзал із чітким наміром дістатися додому комфортабельною маршруткою, швидко розпрощалася із цією затією. І, за українською традицією, поклалася на «якось воно буде». Але було не «якось»…
Із столиці вирушили о п’ятій вечора, із запізненням на півгодини. Водій білого «Спрінтера» (ВО 84-72 АР) мобільного телефону від вуха не відривав: постійно вів якісь перемовини, спрямовував кудись інші маршрутки, диктував кого і де забирати (під церквою, за автовокзалом у Борщеві тощо). Одним словом, пильної уваги за перевантаженою автотранспортом дорогою не було. Разом з цим, музика гриміла на всю котушку.
Для повної картинки варто описати вміст салону маршрутки. Найдешевша оббивка, прикріплена дощечками, страшенно брудні тоновані вікна, багнюка під кріслами. У кожній з таких маршруток на першому ряді сидінь прикріплене ще одне додаткове крісло, яке унеможливлює рух в проході.
big_DSCF3665.JPGНевідомо, на якому смітнику підбирають такий транспорт і взагалі, як його випускають на маршрути?! Хоча він сам «випускається». Такі «нерегулярні» перевезення ніхто не бачить, вони наче привиди безперешкодно оминають усі державні служби.
Що ж до пасажирів, то, здавалося, що потрапила на «дно». До Дунаївців їхала будівельна бригада заробітчан. Хлопці добряче відзначили повернення додому, і від них добряче несло. Дехто із них ще заправлявся пивом. Через якийсь час чоловіків розморило, і вони один за одним почали хропіти на весь салон.
На одній із коротких зупинок, чоловіки, продерши очі, заскочили в придорожнє кафе і роздушили ще півлітра оковитої. Пиво, яке вони вживали, час від часу рвалось на свободу, тож водій постійно був напоготові для чергової міні-зупинки біля кущів.
Ледве добрались до Дунаївців. Тут і почалось найцікавіше. Водій, оголосивши 15-хвилинну перерву. Пройшло 20 хвилин. Маршрутка так і не думала їхати. Через півгодини деякі пасажири почали обурюватися, мовляв, додому потрібно. На що водій відрубав, що вже й так за північ, немає куди поспішати.
Через 40 хвилин усім запропонували пересісти в іншу маршрутку. Бо, як з’ясувалося, наш водій уже повинен повертатися до Києва (!), а він ще нас і до Кам’янця не довіз.
У іншій маршрутці, окрім звичних крісел, було ще й декілька кухонних табуреток, але це нікого не обурювало. Водій izobrazhenie-249.jpgвправно вмостився у крісло, маршрутка рушила, як він раптом вигукнув: «А як тут вмикається світло?». У нормальних людей заніміло серце, адже попереду «тещин язик»…

УСЕ ЦЕ НЕПРАВИЛЬНО
Знаю й сама. Про власну безпеку слід дбати самостійно. Не повинно бути відмовок, на кшталт, поспішаю. Не варто заплющувати очі і на різні неподобства.
У моєму випадку, на щастя, обійшлося без трагедій. Та ця поїздка наштовхнула на думку, що на автодорогах діють якісь нічні банди-маршрутчиків. Більше, аніж впевнена, що такі водії не мають ліцензії на здійснення пасажирських перевезень, тож поскаржитись на них немає кому. Та і курсують вони вночі, аби менше потрапляти на очі контролюючим органам.

ЯКЩО ПІДРАХУВАТИ
Керівництво «Укрзалізниці» стверджує, що перевезення залізничним транспортом є нерентабельне. У зв’язку із цим, скоротили курсування такого зручного потягу №№623/624, яким з комфортом можна було дістатись до столиці й у зворотному напрямку. Зараз він курсує лише у непарні дні.
Як далі розвиватись нашому туристичному місту, якщо потрапити до нього справа проблематична?
Щодня з нашого міста чимало маршруток відправляються до Києва. Така ж картина спостерігається з Чернівецьким, Хмельницьким, Тернопільським напрямками. Отож, попит на пасажирські перевезення все ж таки є!
Щогодини на Київ з нашого західного напрямку відправляється понад 20 маршруток, а скільки їх буде за добу? Вартість проїзду з Кам’янця у маршрутці коливається в межах 110-120 грн., поїздка потягом у середньому обійдеться в 70 грн. Але у потязі можна поспати, здійснити гігієнічні процедури перед виходом в світ, й у більш-менш зручний час прибути до столиці. Що ж до автотранспорту, то тут варто додати незручну подекуди небезпечну їзду, пом’ятий зовнішній вигляд, плюс 26 грн зал очікування та 2,50 – вбиральня. Отже, маємо майже 150 грн проти 70-ти.
Але чиновники позбавили нас права на комфорт, безпеку і дешевий проїзд.

Теги: автотранспорт, проїзд Київ-Кам’янець-Подільський

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.