Перейти на мобільну версію сайту


18.07.2014

СУЧАСНІ БРОНІКИ - КАМ’ЯНЦЮ, НОЖОВІ - НА ПЕРЕДОВУ

1993 року в Кам’янці було створено спеціальну патрульну роту, яка працює за контрактом. Патрульні як могли підтримували громадський порядок, і в місті криміногенна ситуація стабілізувалася.
З початком розгортанням подій на сході держави контрактників одних із перших відправили підтримувати там порядок, принаймні, так зазначалося в їхніх документах. Проте насправді увесь цей час вони перебували й досі перебувають під прицілами снайперів і сепаратистів, до них зневажливо ставляться місцеві жителі. Кам’янецькі контрактники захищали Луганське управління МВСУ від погрому. Коли вони знаходилися в середині й почався штурм, то були одягнені в пластмасові каски й бронежилети І класу захисту, які можуть убезпечити хіба що від ножа.
Про реалії сходу військові спеціальної патрульної роти розповіли нашій газеті анонімно. 20140515_191209.jpgЗізнаються, що видовище, яке там відбувається не для людей зі слабкими нервами.
- Коли оточили УМВСУ в Луганській області, всередині були наші разом з місцевими міліціонерами, а зовні на них були націлені гвинтівки снайперів, - каже один із наших співрозмовників. - Тоді місцеві міліціанти, які розуміли, що ситуація надто небезпечна, і в кожного щомиті могли здати нерви й кожен міг вистрілити, сказали: «Хлопці, хоч хтось зробить постріл, ми вас тут усіх покладемо, бо там, з того боку, наші сім’ї. Це не ваше місто, нам тут жити. Геть звідси!».
Лишень уявіть, коли кам’янецький спецпідрозділ відправляли на схід, то навіть зброї їм не дали. Хмельницький підрозділ озброїли, а про наших забули. Нас помітили лише тоді, коли ми відмовилися захищати чергове приміщення голіруч, тоді й привезли зброю. Достойного захисту як не мали, так і не маємо досі.
Годували наших правоохоронців жахливо. Здорові чоловіки їли кашку на воді і якусь сосиску, інколи взагалі по кілька днів сиділи на кільці в томатному соусі. Дуже будеш ситий і наберешся сил від такого «збалансованого» харчування?
Місцеві жителі не допомагали нічим. Одного разу добра душа пожертвувала примітивним ліхтариком. Камуфляжну форму хлопці купували за власні гроші, бо їхній синій міліцейський одяг був для снайпера чудовою мішенню.
Нашим спецпризначенцям доводиться рятувати схід держави за дві з половиною тисячі гривень заробітної плати. Перед другою ротацією вони приблизно стільки ж отримали премії. У звязку з тим, що військовий стан не було оголошено, учасника бойових дій ці люди не отримають як, звичайно, жодних пільг. Зі своїми, заробленими під час АТО болячками, вони теж самі воюватимуть.
Державні люди в погонах захищають державну територію, але їх у притул не бачать посадовці. выйна (3).JPGВони нікому не потрібні, принаймні такими вони себе відчувають. Інакше, як розцінити те, що, споряджаючи чоловіків на війну чи, як написано в наказі - на виконання службово-бойового завдання на сході, їх не забезпечили найнеобхіднішим, що може врятувати життя?
Приємно, що мешканці міста і влада намагаються зробити все можливе - купують військове спорядження, різні технічні засоби, продукти харчування, медикаменти і відправляють на передову. Можливо, багато чого з цього й потрапляє за призначенням, але попри все власний міський підрозділ ми не змогли навіть одягнути. Їх же не так уже й багато - одна ротація складає 25 чоловіків.
Ще один доказ того, що життя наших патрульних і не лише їхнє нічого не вартує: 320 хлопців у прямому сенсі цього слова завантажили у військово-транспортний літак, розрахований на 200 місць, та повезли з Донецька в Маріуполь. При цьому не відправили, як зазвичай це робиться, в обов’язковий супровод винищувачів.
- Узагалі, спочатку, коли наших чоловіків відправили на схід, їм було дуже важко морально, -пригадують вояки. - Тамтешнє населення дуже войовничо ставилося до наших військових із заходу, але їх рятувало те, що були одягнені в міліцейську форму.
Агресивними людей на сході зробили російські політики та засоби масової інформації. Вони полоскали і полощуть мізки східнякам, лякаючи бендерівцями і фашистами. Там страшенне засилля російської пропаганди, люди не мають справжньої інформації. Уже тепер до наших почали дещо краще ставитися, напевне починають розуміти, що їх очікує в майбутньому.
Велика образа й обурення вселяються в душах вояків, які повернулися з війни. Нині, перебуваючи вдома, вони спостерігають, як різні місцеві «оборони», «сектори», «варти», екіпіровані до зубів, ходять у мирному місті, зчиняючи браваду, напускаючи жах на кам’янчан. Чи потрібні їм у мирному Кам’янці найсучасніші бронежелети, кевларові каски, наколінники та інша захисна амуніція? Можливо, вона би врятувала чиєсь життя на передовій? Більше ніж впевнена, що не за власні гроші придбане все це добро. Взагалі, в Кам’янці в такому екіпіруванні краще не випендрюватися, а передати амуніцію тим, хто її конче потребує. Якщо ж шкода передати, то вирушайте в зону АТО й там хизуйтеся.
До речі, якщо хтось і досі спекулює тим, що був на Майдан, то слід зазначити, що віськовослужбовці контрактної роти також там виконували військовий обов’язок. Вони стояли на барикадах у перших рядах, забезпечуючи громадський порядок. У результаті 12 контрактників, з яких четверо кам’янчан, отримали серйозні черепно-мозкові травми. І так саме, як і багато майданівців, знаходилися під прицілами снайперів.
Хоча на своїх безпосередніх командирів, які пліч-о-пліч стояли з ними, не нарікають. Офіцери постійно прикривали своїх підлеглих. Не шкодуючи сил і життя, люди захищають суверенітет України, вони не бажають чужого засилля.
Інколи ловиш себе на думці: «Це що, ще один Афганістан чи Чорнобиль? Куди кидають наших чоловіків і кого чи що захищати? Чи потрібна ця війна, яку  як і в Афгані розпочали політики, матерям, дружинам, дітям? Тоді, як і тепер політики граються, але їхні ігри дуже дорого обходяться простому народу. Знищується генофонд нації. З часом, коли все завершиться, черговий політик скаже: «Я особисто вас туди не посилав. Самі дбайте про свої родини, болячки і самі воюйте зі своїми злиднями».
Нині військові - це гарматне м’ясо, яке не сприймає схід, та яке попри все намагається рятувати цілісність держави. Одне хочеться сказати вам, підневільні люди в пагонах: «Бережіть себе і своїх підлеглих, а головне - повертайтеся живими додому!».
P.S. Коли верстався номер, ще одну розповідь ми отримали від очевидця, який добровільно зголосився відвезти на власній автівці допомогу на передову. Чоловік багато чого пережив у житті і, як-то кажуть, не з боязких, але те, що побачив на Донеччині, шокувало.
- Дорога вся у вирвах, - пригадує очевидець. - Вирви повністю залиті дощовою водою, а в них - трупи із розпореними грудними клітками! Як пояснили бувалі, бойовики вирізають легені, аби трупи не спливали. Я вже тиждень, як вдома, але від побаченого у воєнній зоні досі не можу відійти...   

Теги: війна, АТО, патрульна рота

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.