Перейти на мобільну версію сайту


24.11.2017

СТУКАЮ НЕ В КАБІНЕТНІ ДВЕРІ, А В СЕРЦЯ

Кам’янець-Подільський – місто невелике, тому й новини ним розлітаються досить швидко. Буквально на днях кам’янчани змогли познайомитися із черговим «шедевром» журналістських розслідувань газети «Ключ», в якому вже вкотре звинувачують мене, директора ліцею, у знущаннях над вчителем предмета «Захист Вітчизни» Миколайчуком А.Л. 

Слово «знущання» якраз підходить для характеристики постаті Миколайчука А.Л. Це він, як учитель предмета «Захист Вітчизни», офіцер у відставці знущався над учнями ліцею, це він образив молодого вчителя-дівчину, яка мусила «проковтнути» грубість старшого колеги (свідками цього були і вчителі, і, на превеликий жаль, діти).

На стіні у кабінеті захисту Вітчизни сліди від куль, зафіксовані на фото, Миколайчук А.Л. називає «подряпинами». Чому ж тоді він намагався їх зашпаклювати, знищити як доказ вчинених ним порушень? Натомість учитель категорично відмовився проводити вправи зі стрільби у тирі НВК №9, з яким упродовж 2 років укладається угода і який розміщений за 50 метрів від будівлі ліцею. 

Пан Миколайчук звинуватив у неспроможності «вирішити його питання» і міське управління освіти і науки, і владу міста, і навіть «клерків» Міністерства освіти і науки України. Замість того, щоб роками «стукати» у двері різних інстанцій, він не лише не очолив, як патріот Батьківщини, яким себе позиціонує, а й жодного разу не взяв участі в потужному волонтерському русі педагогічної й учнівської громад ліцею. Десятки воїнів АТО зі вдячністю згадували Кам’янець-Подільський ліцей, про це розповідали в міській пресі учні ліцею, я, директор, яка, за словами Миколайчука А.Л., проводить у закладі антидержавницьку політику. І в такий складний для країни час учитель захисту Вітчизни був і залишається диванним спостерігачем.

Так, у закладі відсутня спортивна зала. Та чи не краще для якісного проведення уроків фізичної культури використовувати спортзал НВК №9 (20 тижневих годин із 32), інші спортмайданчики, а не «міні-спортзал» у ліцеї площею 47 кв.м. Про це неодноразово заявляла вчитель фізичної культури Гордусь М.В. – улюблений наставник ліцеїстів багатьох поколінь. Угода про співпрацю укладається з НВК №9, починаючи з лютого 2010 р.

Так, через брак приміщень у 2012 р. кімнату для зберігання зброї після капітального ремонту переформатовано у кабінет заступника директора з навчальної роботи, адже до цього 2 члени адміністрації «ютилися» в одному приміщенні площею 8 кв.м. Саме тому було прийнято рішення про перенесення кімнати для зберігання зброї на 1-ий поверх. Кабінет захисту Вітчизни, який, як зазначено в дописі, не відповідає санітарно-гігієнічним нормам, був створений попереднім директором Миколайчук Валентиною Михайлівною. Отже, тоді він відповідав нормам? До речі, пан Миколайчук чомусь жодним словом не обмовився про те, що у грудні 2012 р. у цьому кабінеті вже новим директором, Ковальською Т.Г., за кошти батьківського благодійного фонду було здійснено капітальний ремонт (заміна вікон на металопластикові, вирівнювання та фарбування стелі і стін, монтаж панелей, виготовлення нових меблів, стендів). Сам Миколайчук А. Л. як завідувач кабінетом до цього не доклав жодних зусиль.

Під час роботи комісії державної інспекції навчальних закладів України адміністрація отримала від неї рекомендації про пошук консенсусу з Миколайчуком А.Л. Виконуючи їх, я разом із заступником директора з навчальної роботи Волковою Н.М. у співбесіді з учителем пропонувала йому перемістити кабінет захисту Вітчизни у бібліотеку ліцею (1-ий поверх, 47 кв.м), обладнати в ньому кімнату для зберігання зброї, оновити стенди, на що Миколайчук А.Л. охоче погодився. Проте наступного дня в розмові з Волковою Н.М. він у категоричній формі оголосив про небажання «переселятися». У пошуках «консенсусу» адміністрація свідомо принесла в жертву читальну залу бібліотеки, підключену до Інтернету, щоб догодити пану Миколайчуку.

Про години, виділені на допризовну підготовку та військово-патріотичне виховання. Години захисту Вітчизни, які дбайливо відібрала для свого чоловіка в багаторічного викладача цього предмета Панова В.В. директор Миколайчук В.М., міцно тримає у своїх руках Миколайчук А.Л. А на години гурткової роботи з військово-патріотичного виховання, від яких з року в рік відмовлявся вчитель, у листопаді 2016 р. був запрошений за сумісництвом учитель захисту Вітчизни ЗОШ №12, голова громадської організації «Юний миротворець» Барановський В.І. Саме з ним ліцеїсти замість «сухої» теорії і щоурочної муштри отримали можливість познайомитись з тим, що є не лише звитяжним, а й цікавим у професії військового: зіграти у біатлон, навчитися розгортати намети, познайомитися з роботою кінологів та відвідати виставку зброї у Старій фортеці, зустрітися з головою міської громадської організації військових реконструкцій Даніловим І.В., ветеранами та учасниками АТО.

За 8 років перебування на посаді директора я лише декілька разів перебувала на лікарняному. Моя щорічна відпустка вимірювалася в кращому разі декількома тижнями, адже під час літніх канікул необхідно було «підіймати» матеріально-технічну базу ліцею: за кошти міського бюджету здійснити капітальний ремонт даху та вбиралень; за кошти благодійного фонду та спонсорської допомоги батьків – ремонт тепло- та електромереж, лікування від грибка першого поверху закладу, капітальний ремонт кабінету практичного психолога, буфету, 90% навчальних кабінетів; створення медичного кабінету, бібліотеки з читальною залою; заміна всіх вхідних дверей та 60 вікон зі 105 на металопластикові тощо. А «зацькований» Миколайчук А.Л., окрім щорічної відпустки, двічі на рік як учасник й інвалід війни (який, до речі, за роки військової служби не виходив за межі відділу кадрів військових частин), мав додаткові оплачувані двотижневі відпустки. Крім того, у відпустці за власний рахунок під час навчального року лікувався у санаторіях Міноборони та в заморських країнах, щоб мати сили «стукатися» у кабінети «клерків», а директора і весь педагогічний колектив проводити по семи колах пекла.

На противагу вчителю захисту Вітчизни, я «стукаюся» не у двері різних інстанцій, а в серця випускників, учнів та батьків, які разом із педагогічним колективом творили і творять його імідж, підносять авторитет і залишаються патріотами закладу.

Прикро, що трибуною наклепів на ліцей стала газета «Ключ». У пошуках «смаженого» на її шпальтах неодноразово з’являлися публікації про заклад без перевірки жодного з фактів. Вважаю, що таким чином газета паплюжить славне ім’я вітчизняної журналістики, яка має світове визнання за талант, професійну етику та незаангажованість.

Тамара КОВАЛЬСЬКА,
директор Кам’янець-Подільського ліцею.

КОМЕНТАР

«... ГОВОРИТЕ, ДАБИ ДУРЬ КАЖДОГО ВИДНА БЫЛА»
Керівництво міського ліцею звинувачує «КлюЧ» у неправдивих фактах журналістського розслідування і що він став трибуною наклепів у пошуках «смаженого».
Тож, хочемо розставити крапки над «і». Отже, у статті «Миколайчук стукав – йому відчинили» надрукована офіційна інформація Державної інспекції навчальних закладів України, яка проводила вивчення роботи міського управління освіти і науки в ході якої розглянуто питання, порушені у зверненнях А.Л.Миколайчука, та надані рекомендації міському голові і директору департаменту освіти Хмельницької області щодо належних заходів реагування. Проте міський голова ні слухом, ні духом не знав про такий лист, бо він чомусь до нього не дійшов. Він має задуматися, які ще важливі повідомлення до нього не доходять.

Замість того, аби звернути увагу на зауваження Державної інспекції і вжити відповідні заходи, продовжується обливання брудом і цькування вчителя предмета «Захист Вітчизни», приниження гідності журналіста, який ПОСМІВ оприлюднити небажане. Вважаю, якщо елітна школа вкладає в серця своїх учнів добро, а в голову – знання, то мала б толерантно ставитися до власних вчителів, навіть небажаних у закладі і колишніх. Адже є якісь певні норми поведінки, які можуть власний бруд виливати на інших. Причину потрібно шукати в собі і негайно виправляти свої недоліки, а не кивати на всіх навколо.

Тетяна ШУХАНОВА


Теги: скандал, ліцей

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Земельну ділянку

Продам земельний участок 12 соток с. Лисогірка, Каменец-Подольский.
Лисогірка - 12 соток під індивідуальну забудову або дачу. По вулиці електромережа, є газопровід, водопровід для поливу. На території сад: вишні, абрикоси, груша, сливи, черешні, яблуні, смородина, дачний будиночок.




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.