Перейти на мобільну версію сайту


08.12.2017

РЕПОРТЕР ПРОДОВЖУЄ КРОКУВАТИ СТАРИМ МІСТОМ

польськ рин 2ПЛОЩА ПОЛЬСЬКИЙ РИНОК
Це центральна площа Старого міста, вона має розмір 120 на 180 метрів. Назва пов’язана з тим, що навколо майдану здебільшого жили поляки, розміщувалися польські заклади, установи. Ринок був спроектований за європейськими містобудівними нормами. Майдан існував з 1452 року і в різні часи мав такі назви: Великий, Міський, Торговий, Польсько-руський або просто Ринок. У ХХ століття побутувала назва Центральний майдан. 11 вересня 1990 року постановою президії міської ради була відновлена історична назва Польський ринок.

У ХІХ на початку ХХ ст. Польський ринок ділився на 4 перії – Біржа, Журавльовка, Суконка і Шарлотка. Територією майдану до знищення архітектурної забудови проходили Центральний і Ламаний провулки, які ще називали «Поповою дірою», а також вулиці Рибна, Наришкінська та Чимбарний провулок. Сіцінський писав про Польський ринок кінця ХІХ ст.: «... Тут стояли дерев’яні лавки-будки з різними дрібничками, галантерейним, бакалійним та іншим товаром, в будках і на відкритому повітрі різні ремісники займалися своїм ремеслом, ремонтували старе, бляхарі виробляли кружки, лійки, коробки і тут же їх продавали, мідники лудили самовари і каструлі, чоботарі ремонтували старі чоботи, а біля них стояв в одному чоботі той, чиї чоботи ремонтували; тут же були: тол куша, або так звана, «тандита», склади різних старих речей, цілі копи старої одежі та білизни...; восени тут лежали на землі цілі гори кавунів, яблук, слив». Ще донедавна на Польському ринку влаштовували ярмарки-розпродажу сільгосппродукції від виробника, під час фестивалів тут облаштовували атракціони та сцени для виступів артистів, влаштовували виставки. Нині цей майдан, зокрема площа перед Ратушею – плацдарм для різних фестивалів, загальноміських заходів, концертів. Тут встановлена величезна сцена, на ній стоїть знаменитий турист, про якого було багато пересудів, бо комусь подобався, комусь – ні, але фотографуються з ним усі, кому не ліньки.

польськ2Узагалі, площа Польський ринок – це величезний квартал, обмежений з фасадного боку вулицею Старобульварною, на яку дивиться Ратуша, у глибині площі колись було Сувенірне містечко, яке перенесли в інше місце, а тут звільнили простір. З іншого боку площа Польський ринок обмежена Вірменською площею. З третьго боку – вулицями П’ятницька та Польський ринок. З цього боку ведеться будівництво елітного житла, тут є дитячий ігровий майданчик, досить пристойний. Колись за Ратушею був шикарний фонтан з лебедями, але його там не стало. Лебеді подалися кудись у вир. З четвертого боку Польський ринок має власну забудову. Колись, щойно заїжджаєш у цю частину Старого міста, як на шнурках висіла Сарина білизна. Тут було два обшарпаних багатоквартирних будинки, і жінки вивішували такі собі немалі труси з начосом, від цього туристи було просто в захваті. Одна така світлина навіть потрапила в Німеччині на виставку і посіла призове місце. Дуже колоритне фото було. Та тепер там повністю проведена нова забудова у європейському стилі.

Якщо раніше ця площа була впритул наближена до екосистеми, то нині вона дедалі більше вбирається в бруківку і тротуарну плитку. Невдовзі тут вже взуття не вдасться замастити. Площа гарно освітлена, але якщо дивитися від входу до Ратуші, то з правого боку там висаджені туї та збережена зелена зона. У цьому кварталі багато кафешок.

польський ринокДОМІНІКАНСЬКА

Щоб уже вийти з Польського ринку, завітаємо на єдину вулицю, яка заходить на площу – Домініканська. Назву вона отримала від розташованого тут Домініканського костелу. Вулиця також мала назву Трьох хлібів. З’явилася від того, що біля порталу дзвіниці Домініканського костелу було чотири статуї: одна з них Аарон, що тримав хліб. Ще одна назва – Дворянська, побутувала в ХІХ – на початку ХХ ст. Найменування отримала у зв’язку з будівництвом у південно-східній частині вулиці будинку дворянського зібрання, в якому був відкритий окружний суд. 20 березня 1923 року вулиці Дворянській надано ім’я Карла Лібкнехта, а 11 вересня 1990 року була повернена історична назва – Домініканська. Вулиця має 120 метрів і починається від Вірменської площі. Справа розташований Домініканський костел. Інтер’єр костелу виконаний у стилі рококо, у зовнішньому архітектурному оздобленні гармонійно поєднується ренесанс і бароко. 

З лівого боку вулиця починається з тепер вже приватних забудов. Будинки чималі, охайні і сучасні. Дорога тут теж вмощена бруківкою. Гарне освітлення, дуже приємно тут ходити. Хоча за костелом проходить багаторічне будівництво, але є сподівання, що воно невдовзі завершиться, і ця місцина теж буде пристойно вписуватися в історичний ансамбль.

францісканскаФРАНЦИСКАНСЬКА

Францисканська вулиця – це західний фасад Старого міста, яка має 170 метрів. Західнішим від неї є тільки Західний бульвар. Але сьогодні Західний бульвар – це невелика занедбана та майже забута людьми смуга над кручею із заднього боку Францисканської вулиці. Тож на сучасній карті Старого міста Західний бульвар навіть не показано. Хоча «Партія відродження Кам’янця-Подільського» провела 3 серпня 2000 р. спеціальне виїзне засідання, присвячене Західному бульварові, але справа відродження бульвару обмежилася суботником із розчищення його території. Тут збиралися зробити прогулянкову вулицю, як колись тут шпацірували панянки, але в цьому місці зараз йде забудова, яка перекриє цей прохід. Та вигляд із будівлі буде пречудовий.

Отже Францисканська вулиця тягнеться з півночі на південь – від мінарету до Старого бульвару, зокрема, від будинку католицького єпископа (Францисканська, 2) і до адмінбудівлі колишнього заводу К-ПЕМЗ. Вулиця Францисканська має лише парну нумерацію. Нині пройти вулицею від початку і до кінця неможливо, на заваді стоїть обгороджена територія колишнього К-ПЕМЗу, де теж ведуться якісь роботи. Свою назву Францисканська вулиця отримала при поляках, бо тут стояли костел і кляштор чернечого ордену францисканців. При росіянах вона була Архієрейською вулицею, бо костел перетворили на архієрейську церкву Успіння Пресвятої Богородиці, а кляштор – на будинок архієрея. Колись тут ще був Архієрейський провулок, який сполучав Архієрейську вулицю з Польським ринком. За адресою Францисканська, 6 знаходиться церква Успіння Пресвятої Богородиці. Колись ця церква була знищена вогнем і разом із нею важливі та рідкісні архівні документи (безцінні фонди із документами 1795-1920 рр.).

кузнечная420 березня 1923 р. Архієрейську вулицю перейменували на провулок III Інтернаціоналу. Після війни провулок III Інтернаціоналу став Музейним провулком. Можливо тому, що до війни католицький кафедральний костел, від якого починався провулок, передали під філію історичного музею-заповідника. Тут до 1990 р. містився відділ історії релігії та атеїзму, а вже 11 вересня 1990 р. вулиці повернули історичну назву.

У радянський час вулиця була промисловою, тут був так званий ложковий цех металоштампувального заводу, ткацька фабрика, електромеханічний завод. Ще донедавна ця вулиця була просто в жахливому стані, але нині вона відбудовується і набуває привабливого вигляду.

КУЗНЕЧНА

На Кузнечну можна потрапити через прохід між міською друкарнею та нещодавно зведеним магазином срібла. Тут не так давно реставрували цей прохід, зокрема, встелили бруківкою, щоправда старовинною. На території друкарні планується збудувати громадський туалет. Цей прохід раніше (1900 р.) носив назву провулок Училищний. Проминувши вулицю Францисканську, зліва наштовхуємося на гарну двоповерхову будівлю – Кузнечна, 6. За радянських часів тут була майстерня з виготовлення протезів, але згодом її перенесли в Хмельницький, а будинок вже передано в користування Кафедральному костелу.

кузнечная3Колись на Кузнечну можна було потрапити з вулиці Замкової між Міською брамою та Вірменським бастіоном. Можна було проминути західні фасади колишніх монастирських приміщень домініканок і францисканців та, дійшовши до колишньої протезної майстерні, але нині там цього проходу немає.

Вулиця має 550 метрів, дорога тут жахлива, ноги поламати досить легко. Праворуч – обійстя костелу, ліворуч – одинокий двоповерховий будинок, з якого більшу частину людей відселили, адже там була пожежа, але нині у будівлі видно сліди життя. У цьому дворі величезні кам’яні підвали, якими користувалися тамтешні мешканці. А ще в дворі є криниця з цілющою водою, трохи далі – знамениті сходи Фаренгольца. У середині XIX ст. відомий лікар Вільгельм Фаренгольц, який жив недалеко на Кузнечній вулиці, своїм коштом обладнав сходи перилами та майданчиками, тому ці сходи відтоді називають сходами Фаренгольца. На початку XVII ст. єзуїти збудували бурсу. Тут жили учні єзуїтського колегіуму, який стояв на протилежному боці вулиці (сучасна адреса Татарська, 14а). Бурсою називали гуртожиток для бідних студентів, згодом його закрили та його придбав 1850 р. штабс-капітан Федір Фаренгольц (дядько Вільгельма). Він зніс стару споруду, а на її місці звів триповерховий будинок. Будинок Фаренгольца зруйновано в роки Другої світової війни. Сходи Фаренгольца час від часу захаращуються, люди намагаються зняти каміння, а свого часу їх напіврозвалені і зруйновані відреставрував директор «Українського кристалу» Володимир Юр’єв, щоб його працівникам було легше добиратися зі Старого міста на Польські фільварки, де власне і розташований хлібозавод. Окрім того, що було полагоджено сходи, ще й відновлено поручні та розчищено хащі. Проте минулого року, коли почалася подальша забудова Кузнечної, на сходи зі схилів посипався ґрунт, навіть, людям на голови. Отже, від згорівшої двоповерхівки і вниз зліва люди будуються, просто над урвищем, і це їх не лякає, бо ж вигляд з вікон буде шикарним. Справа на підпірну стіну виходить господарство історичного факультету К-ПНУ. Тут навіть дбайливі господині висадили квітнички, але здебільшого тут хащі. Спускаємося вниз до початку вулиці, яка йде від турецького бастіону, неподалік Вітряної брами.

кузнечна2Раніше на Кузнечній жили та працювали не тільки ковалі, але й інші ремісники – склодуви, гончарі-кахельники. Це підтверджують відповідні знахідки. Так, 1957 р. під час земляних робіт на глибині 2,5 м, виявлено гончарну піч для обпалювання кахлю й гончарного посуду. Тут були вироби ремісників. Навкруги монастиря нерідко знаходили в землі старий посуд, залізні предмети та скло – відходи праці ремісників.

Ремісникам було дуже зручно працювати. Їх виробництво давало чимало відходів, які ремісники скидали в долину річки. Крім того, поряд був ринок, де вони продавали свої товари.

Врешті у ХVІІ-ХУІІІ ст. ремісники-ковалі переселилися з Кузнечної вулиці в долину річки, ближче до поштової дороги. Тут під кузні вони пристосували кам’яні печери та старі башти Польської брами. Ці башти стали називатися ковальськими. У долині річки ковалі зустрічали втомлених далекою дорогою подорожніх, запрошували їх підкувати коней, налагодити вози, продавали власноруч виготовлені цвяхи, петлі, ободи.

Нині схили Кузнечної облюбовують митці, навіть, незважаючи на суцільне бездоріжжя й те, що тут відсутні комунікації, а відходи своєї життєдіяльності господарі зливають просто на дорогу чи в урвище.

SAM_3943 SAM_3952


Теги: крокуємо містом, Старе місто

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють індивідуальні знижки та на кварц - розпродаж!




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.