Перейти на мобільну версію сайту


13.10.2017

РЕПОРТЕР ПРОДОВЖУЄ КРОКУВАТИ РУСЬКИМИ ФІЛЬВАРКАМИ

мапа-1Цього тижня репортер свій похід розпочав із вулиці Річної.  

Її початкова назва – Набережна, розташована вона на Руських фільварках. У списку вулиць від 23 вересня 1949 р. фігурує під назвою Річна. Вона має 1600 метрів довжини. Потрапити на Річну можна двома шляхами – через майже всю Франка і Нагірну. Доїхати найближче до Річної можна маршруткою №2, а також №10 та соціальним автобусом №20. Ще є один шлях зі Старого міста через бокові сходи Замкового мосту та Карвасарський міст, який ввели в експлуатацію 3 червня 2004 року, довжина мосту – 78 метрів, висота – 5. Є ще один підвісний пішохідний місток, який теж веде на вулицю Карвасари до церкви Хрестовоздвиженської. Перед містком невеличка територія, де люди, що прямують до церкви, ставлять свої автівки. Вулиця тягнеться вздовж лівого берега Смотрича, умовно її можна розділити на три відрізки у вигляді напівкола. 

річна хаткаРічна має забудову лише з лівого боку. Будинки тут старої забудови, лише наприкінці хтось влаштував будівництво віку. Величезний будинок із суцільного каменю, далі ще щось прибудовується. Напевне, це буде притулок для туристів. На вулиці навіть є дитячий майданчик із гойдалками, біля будинку №23, щоправда їх поремонтувати не завадило б. На середині вулиці багато розвалюх, які сильно позаростали хащами, берег річки теж дуже зарослий, де ширше, де вужче, де захоплено під городи й огороджено сіткою, де складується будматеріал, а де просто стихійне сміттєзвалище, яке доходить аж до води. Середина вулиці на пагорбі, а початок вулиці і наприкінці – рівнина, але слідів підтоплення непомітно, можливо, коли повінь, тоді й заливає домогосподарства. Тут є криниці, які теж заливало, і люди не могли користуватися водою. Туалети чи каналізаційні стоки виведені у вигрібні ями. То можете собі уявити, що робиться під час затоплення чи розливання річки.

хатинаБудинки, особливо великі наприкінці другої частини вулиці, збудовані впритул до скелі – чи то людська безпечність, чи безглуздий проект, але кожен коваль свого щастя. Є на Річній унікальні будиночки, на одну кімнату, де вміщається одне ліжко і більше нічого, то, напевне, було головне, щоб був дах над головою. Неподалік від цього будиночку, халупа на курячих ногах, є кілька закинутих колодязів.  

Дорога на Річній місцями нормальна, щоправда не асфальтована, а місцями просто жахлива. Та виявляється наприкінці другого відрізку біля 75-го будинку вулиця, як здавалося, не закінчується, вона йде майже до мосту «Лань, що біжить». Щоправда, після 75-го, щоб пройти далі по вулиці, необхідно подолати пагорб із хащами, причому козячими стежками. Подолавши цю немаленьку відстань, знову починається приватна забудова, але досить далеко від берега річки, на відміну від попередньої частини забудови. Колись тут була широка річка, а тепер вона на багато зменшилася, і дно захаращилося. Тут є покинуті будівлі, на правому боці вулиці люди облаштували собі городи і відпочинкову зону. Там, де це зроблено, там і окультурено.

річна розкопкиДалі вулиця йде по рівній площині, але переходить із добрячим нахилом вниз. Тут колись спочатку була бруківка, потім її покрили асфальтом, але вже його корова язиком злизала. В окремих місцях тут є добрячі вибоїни, але біля цього схилу живе чоловік, який сам заробляє ці ями і не чекає, коли прийде добрий дядько чи влада. Крокуючи Річною, на цього чоловіка репортер натрапив, він якраз бетон мішав і щебенем ями засипав. Просуваючись вперед, уже з’явилася забудова з обидвох сторін вулиці і раптом ще один міст, підвісний, із дощок, полагоджений, який веде на Карвасари. 

Ближче до кінця вулиці є кілька закинутих будинків та колодязь. Тут точно немає каналізаційної мережі, тут є небезпека підтоплювання під час злив, але тепер їх напевне не потрібно остерігатися, бо річка добряче висохла.

Щоправда, на вулиці є газопровід і хто бажав, той має газ у домівках. На усій протяжності вулиці багато собак і майже на кожному подвір’ї теж є сторож.  

8 березняВОСЬМОГО БЕРЕЗНЯ

Спочатку називалася Покровським провулком. Під цією назвою фігурує у списку вулиць за 1935 рік, а в списку від 23 вересня 1949 року – Восьмого березня. Вулиця має досить крутий підйом і бере початок від вулиці Річної між двома пішохідними мостами. 8-го березня має 300 метрів довжини і виходить на Нагірну до зупинки громадського транспорту, сюди ходить маршрутка №2. Вулиця має непогане дорожнє покриття, на початку розташовані хостели з чудовими виглядом на Стару фортецю. 8-го березня від середини до кінця досить заросла. Тут багато собак, вони вискакують із кожної щілини. На огорожах теж попереджувальні таблички про наявність у дворі злої собаки. Взагалі з вулиці чудовий краєвид, але вона досить крута, взимку лише на всюдиході можна по ній їздити 

КРЕНКЕЛЯ

Такої вулиці ніхто, напевне, і не чув, окрім її мешканців. Кренкеля, швидше за все, провулок аніж вулиця, вона має лише 160 метрів. 9 квітня 1936 року вулицю Безіменну перейменували на честь Ернеста Теодоровича Кренкеля (жив 1903-1971 рр.) – доктора географічних наук, Героя Радянського Союзу, радиста полярної станції «Північний полюс-1» (1937-1971), арктичних експедицій «Сибіряков», «Челюскін» та ін. Вулиця бере початок від Нагірної, вона досить вузька, як і скрізь заросла та з гавкучими псами. 

ляпідевськогоЛЯПІДЕВСЬКОГО

9 квітня 1936 року постановою міськради провулку Татарському надано ім’я Анатолія Васильовича Ляпідлевського (жив 1908-1983 рр.) – генерал-майора авіації, Героя Радянського Союзу, учасника рятування челюскінців. Вулиця бере початок від Нагірної і має 710 метрів довжини. Вона має вигляд підкови, тут досить рівний ландшафт, і широка вулиця, на ній за огорожею домоволодінь висаджені квіти, але дорожнє покриття погане, а вірніше воно практично відсутнє. Там, де оселяється молодше покоління, там і будинки перебудовують на більш сучасні, та й огорожі пристойні.

ЛЕВАНЕВСЬКОГО 

леваневськогоПервісно вулиця називалася Татарська. 9 квітня 1936 року Татарській надано ім’я Сигізмунда Олександровича Леваневського (жив 1902-1937 рр.) – льотчика, Героя Радянського Союзу, учасника рятування челюскінців, який загинув під час перельоту з Москви до США.

Вулиця бере свій початок від Нагірної і має довжину 300 метрів, вона не широка, досить компактна, з непоганим дорожнім покриттям, але не асфальтовим. Уздовж огорож люди висадили квіти, приємно, що їх ніхто не повиривав. Тут невеличкі, компактні, доглянуті будинки та домогосподарства. На такій вулиці хотілося б жити. 

Напевне, в 1936 році була мода на перейменування вулиць, і Руські фільварки стали притулком імен, пов’язаних з полярниками і Героями Радянського Союзу.

берлінНа цих трьох вулицях як і на попередніх дуже багато собак, і ці вулиці якоїсь покрученої структури. Якщо вперше потрапиш сюди, то блуд причепиться однозначно. Є тут якісь безіменні апендицити, як і скрізь складуються будівельні матеріали, є освітлення, газ і вода. Каналізаційна мережа відсутня, замість неї септики та будиночки невідомих архітекторів. Вулиці досить комфортні для проживання, з хорошою транспортною розв’язкою, та якби не одне але... Мешканці цієї вулиці потерпають від сусіда, який утримує козяче стадо. Вони вже кілька років борються зі власником цих парнокопитних, адже сморід такий, що на всю округу чути. Напевне, їхнім мешканцям необхідно протигази видати, бо ніякі заходи не допомагають. У повітрі перевищено вміст аміаку. 

ЛЮБИ БЕРЛІН

Первісна назва Люби Берлін – Віттовська, наймовірніше назву отримала від Яна або Юзефа де Вітте. 9 квітня 1936 року, коли на Руських фільварках впорядковували назви вулиць чи точніше перейменовували їх, вулиця отримала назву парашутистки, яка загинула 26 березня 1936 року під час рекордного стрибка – Люби Берлін. 

Вулиця Люби Берлін йде із середини кварталу Ляпідевського і впирається у вулицю Ляпідевського та йде паралельно до Нагірної, далі – розрив. Другий відрізок вулиці впирається в Кренкеля. Вона невеличка, має 450 метрів. Немає спусків і підйомів, дуже затишна. Домоволодіння не сучасної забудови, є освітлення і не завадило би окремим господарям навести лад на подвір’ях.

річна майданчикСЕРЕДНЯ 

Вулиця Середня, її назва пов’язана із топографічним розташуванням. Вона починається на році вулиць Нагірної та Івана Франка і виходить на площу біля церкви до магазину «Зорепад». Вулиця має 570 метрів, вона спочатку йде по рівнині, а потім спускається різко вниз, там як і скрізь розмита дорога, бо немає водовідведення. Люди б самі могли спрямувати потоки дощової води, і можливо б тоді вулиця була цілою, але з тієї пори, коли робилася там дорога, минуло багато часу і вона від свого віку змарніла. Перший відрізок Середньої впирається у вулицю Каманіна, потім різко повертає вправо вниз до Річної, і тут блуд теж може вчепитися, якщо не знайомий з місцевістю. Не знаю, як тут у другому відрізку вулиці люди живуть, хоча є й пристойні будинки, напевне, звикли вже.  

Вулиця дуже розтягнута і немає однієї лінії, а якісь закутки. Внизу першого відрізку дуже крутий підйом, з’їхати можна лише в суху погоду, дорога має бетонне покриття, люди самі відрили невеличку траншейку для стічної води. Взимку і під час ожеледиці піднятися на гору взагалі нереально, тож незрозуміло, як люди вибираються звідтілля. З освітленням там теж проблеми. Доїхати сюди можна лише власним транспортом, або сподіватися на власні дві. Вулиця має дуже складний ландшафт. Земельні ділянки біля домогосподарств під нахилом, будуватися тут можуть люди, які люблять затишок і краєвиди.

річна міст річна міст2

річна міст1 річна


Теги: крокуємо містом, Руські фільварки

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.