Перейти на мобільну версію сайту


04.08.2017

РЕПОРТЕР КРОКУЄ ПРОСПЕКТОМ

Цього тижня ми пройдемо найдовшою і найширшою вулицею міста – проспектом Грушевського. Він має 7,8 км і різну ширину смуг руху в різних частинах міста, два тротуари і центральну алею, яка від Північної до Драй Хмари є пішохідною, а вже далі, майже до мосту (до вул.Франка) йде широка розділова смуга, на якій висаджені квіти. Також вулиця від Драй Хмари робить клин вправо. Саме тут, де колись була Солдатська-Слобідка.

Вулиця досить молода, раніше вона мала назву Загородна, напевне, тому, що була майже крайньою в місті. Починалася від Північної зі старенької одноповерхової приватної забудови, можна сказати – з шевченківських хаток. Вони були аж до кукурудзяного заводу. Далі був базар, а ще далі - пустир майже до старого русько-фільварецького кладовища.

SAM_2469.JPG
17 лютого 1967 р. отримала назву проспект В.І.Леніна. Але мала називатися, згідно з Постановою від 27 листопада 1962 р., проспектом Карла Маркса. Уже від 1 червня 1992 р. рішенням виконкому їй дали ім’я видатного історика, голови Української Центральної Ради Михайла Сергійовича Грушевського.

На всій вулиці був лише один пристойний будинок, навпроти кінотеатру «Юність». Він мав два поверхи. Раніше нумерація проспекту Леніна розпочиналася з нинішнього будинку №11, але тепер вулиця починається аж від залізничного мосту селища Першотравневого. Житлова забудова з лівого боку розпочинається від автоагрегатного заводу, вона межувала власне із заводом. Дороги там теж не було, були хащі, які межували з огорожею артбази. Перед московськими Олімпійськими іграми 1980 р. проводився ремонт траси, по якій мав пройти Олімпійський вогонь, тому тут пробили дорогу, дещо посунули огорожу артбази, але вже не без розділової смуги, тому при переході від Північної вона має загогулину і здається вужчою. Хоча ширина кожної смуги руху має по 14 метрів. Лівий бік огородили від дороги, де була житлова забудова, паливні склади КЕЧі, територію ткацької фабрики, яка виходила на олімпійську трасу. Далі колись були мочарі й на них проводили випробовування зброї з артбази, але при підготовці до Олімпіади, посунувши огорожу з боку проспекту Леніна, артбаза зайняла мочарі й територію через вулицю Чехова. Мочарі зникли, коли почали прокладання комунікацій, які стали своєрідною дренажною системою. Далі були пустирі, на яких справа виросло ПТУ, пожежна частина, АЗС. Зліва виріс завод ДРІ Петровського, АЗС, кафе, через дорогу - завод КВС, але в нього інша адреса, далі - чиїсь городи, навпроти через дорогу спиною на Грушевського виходить «Епіцентр», «Бастіон», і саме тут Грушевського сходиться з Хмельницьким шосе, хоча раніше Хмельницьке шосе йшло далі, напевне, для того, щоб зняти навантаження з міського бюджету щодо ремонту цієї ділянки дороги, яка до вулиці Північної є об’їзною і належить до юрисдикції Облавтодору. Зрозуміло, він її і має ремонтувати. Отже, приблизно із середини двухтисочних років Грушевського бере початок від залізничного мосту і завершується на мості «Лань, що біжить». А от від мосту і до Північної обслуговує Облавтодор.
SAM_2628.JPG

Перехрестя Північної і Грушевського досить небезпечне, там по постійно стаються аварії. Там встановлено дорожню огороджувальну стрічку зі вказівником, але вона вже понівечена. З іншого боку перехрестя несанкціонований міні-вокзал для приватних перевізників. Тут, на проспекті, з’явився новий п’ятиповерховий будинок, бо до цього ще один кооперативний будинок був між Північною і Червоноармійською (Героїв Небесної сотні). Згодом у тих кварталах виросли ще багатоповерхівки. Проте з протилежного боку багатоповерхова забудова спостерігається після перехрестя із Червоноармійською. Остання висотка з’явилася більше десятка років назад. Це був довгобуд «Сільгоспмашу», але комусь вистачило доброї волі цей будинок добудувати, і він заселився мешканцями. Як і скрізь, перший поверх тут зайняла комерція, вона ж облаштувала прилеглу територію. До Червоноармійської були старезні трущоби, а тепер на їхньому місці виріс готельний комплекс «4 сезони» і взагалі цей квартал змінився в кращий бік. Тут охайні будинки, але тротуар окупувала СТО. Нині від середини кварталу Північної і Героїв Небесної сотні розпочалася заміна комунікацій «Міськтепловоденергією».
Лівий бік кварталу від Героїв Небесної сотні має лише дві будівлі, першою тут з’явилася школа №15, а вже згодом на пустирі заклали кінотеатр «Сіріус», але то була робоча назва, яка перетворилася на «Юність». Це був досить сучасний проект, із шикарними великими двома кінозалами, величезними фойє, кафешкою, чистими туалетами, великою кількістю білетних кас. Тут проводилися виставки, масштабні міські заходи. Перебудова знищила кінотеатр, його передали в оренду, і він став центром розваг для молоді. Згодом на місці кафе відкрили магазин з продажу люстр і світильників, а на другому поверсі був магазин, потім магазин вживаного одягу. Проте і вони проіснували недовго. З часом у малому залі свої зібрання проводили протестанти, а тепер там кінотеатр «Сініма», а у фойє - піцерія. Решта кінотеатру зачинена. Цю будівлю почали перебудовувати, чи надбудовувати, але незаконно. Між кінотеатром і школою був басейн, який так ніколи і не працював, а на території школи облаштували футбольне поле із синтетичним трав’яним покриттям, де любителі футболу могли поганяти м’яча. Але поле лише експлуатували, а доглядати нікому було. 
SAM_2645.JPG

Через дорогу від школи колись був диспетчерський пункт автопарку, тут керували потоками пасажирського перевезення в місті. Він причаївся на розі кукурудзяного заводу. Згодом диспетчерська перетворилася на «Сіті-блюз». На його території мав колись вирости цілий сучасний квартал із багатоповерховою і котеджною забудовою, потужним офіс-центром, садочком і школою. Уже навіть були проектні замальовки, але після проведення геодезичних досліджень, напевне, зрозуміли, що такого розмаху не буде і вздовж огорожі якимось чином з’явився банк, далі ще щось почали будувати, але невдала спроба перетворила будівлі та довгобуди в несанкціонований туалет. Цього, напевне, не сталося, якби з життя не пішов господар Адам Яхієв. Тепер майже в центрі міста маємо чиряк. Тротуар вздовж огорожі просто жахливий, люди, які прямують на базар, неодноразово скаржилися на те, що вздовж огорожі пройти неможливо. Їм доводиться з кравчучками йти проїжджою частиною. Від Данила Галицького до базару був пустир, складські приміщення, але з часом там розпочалася забудова. На розі вулиці ніяк не можуть довести до ладу приміщення «Обленерго», далі - офіси і комерційні приміщення. Цей квартал обабіч дуже приваблива територія, бо ж досить прохідне місце, тут лише шість аптек, банки, ломбарди, ювелірки. У самому центрі центральної алеї біля Центрального ринку вже кілька років вирішено питання з п’ятачком, на якому чим тільки не торгували. Спочатку соняшниковими зернятами просто з мішків, потім - самогоном і закусоном, був тут і квітковий шанхай. Біля самого входу в ринок торгували хот-догами і дівчатами в одному приміщенні. Була там і стометрівка, на протилежному боці від базару, біля «Берізки». Але її посунула зупинка громадського транспорту набагато далі. Проте, ще донедавна в центрі міста була суцільна антисанітарія, хоча поява торгівельних місць та благоустрій п’ятачка не змогли повністю змінити свідомість людей. На п’ятачку, попри всі заборони, з’являються політичні намети, тут торгують кавою, рештки якої виливають просто у зливову каналізацію. Сюди ж зливають різні смердячі помиї, сморід від яких стоїть навколо. Особливо це відчутно в спекотні дні. До слова, після негоди із зливової каналізації, найнята фірма, яка займалася її очисткою, вийняла 400 пластикових пляшок. От і виникає питання, хто винен у тому, що центр міста під час дощу затоплює?

Але бородату проблему із п’ятачком переламано, тепер залишається чиряк, який невідомо коли прорве і це – центральний вхід у ринок. Тут торгують фруктами, колготками, курами, лавашами, які виготовляють у сараї в брудному посуді та в антисанітарних умовах, як і продають. Розділова алея від середини цього кварталу приведена до ладу, вона вимощена плиточкою, тут є громадський туалет. Щоправда, вся алея, хоч і має асфальтове покриття, але свого часу була занедбана, бо на тротуар потрапляла земля, яка забруднила та замулила в багатьох місцях асфальт. 
SAM_2647.JPG

На наступному кварталі розкинувся стадіон імені колишнього голови міста Григорія Тонкочєєва. Його будували всім містом - школярі, студенти, медики, працівники заводів, фабрик, установ. Це був спортивний культурний осередок міста. Але найхитріші владотримачі обвели увесь кам’янецький люд навколо пальця і стадіон роздеребанили. Вздовж огорожі з’явилися генделики, магазини, офіси, навіть, житло завершують будувати. Обіцяний льодовий палац стирчить ребрами, розтрощені майданчики для занять різними видами спорту. Все те, що створювалося людською працею і зберігалося для нащадків, перейшли у руки окремих хитрунів. Думаю, що Григорій Андрійович перевертається в домовині від такого господарювання. Протилежний бік цього ж кварталу розподілений навпіл вулицею Уральською. Від Коріатовичів до Уральської стоїть гуртожиток К-ПНУ, а від Уральської до Драй Хмари були військові медсклади, щоправда, свого часу на початку кварталу виріс «стакан», таку назву отримала будівля СКБ МЕД, але і її роздерли на частини. Колись єдиний власник - народ - тепер горбатиться на його нових господарів. А на медскладах росте житловий комплекс для військових. До речі, там і капсулу з посланням для нащадків закладено. Уже обабіч від Драй Хмари проїжджа частина звужується і має по 10 метрів ширини. Тут розташувався військовий блок, але до нього зліва було студентське містечко – гуртожитки педуніверситету, справа - житлова забудова. Цікаво, що з правого боку перед будинками залишилася велика площа, яку ще ніхто не додумався забудувати, а от зліва перед гуртожитками це вже зробили. Кожен клаптик, який можуть вирвати, просто забудовують, чи ні – застовплюють. Саме так цей куток і виглядає, тут вже давно почали щось будувати, але воно позаростало хащами, можливо, там скоро вовки заведуться. Напевне, настав час розпочинати боротьбу із таким явищем, тобто потрібно встановлювати чіткі терміни реалізації проектів. 

Далі обабіч територія належить військовим. Правий бік – уже 50 років займають військові розташування, спочатку - військове училище, тепер понтонно-мостова бригада та інші підрозділи, а через підземний перехід під проспектом технічна частина, там автопарк, склади і басейн, щоправда, недіючий. Від Сіцинського і до Панівецької справа приватна забудова аж до Годованця. А далі йде багатоповерхова забудова. У будівлі першої дев’ятиповерхівки діє бібліотека, напевне, це одна з небагатьох затребуваних серед населення бібліотек. Цей і наступний квартал від Панівецької до Івана Франка звели для забезпечення працівників «Електоприладу» та «Приладобудівного» заводів житлом. Колись тут була вилизана прилегла територія, а от зараз чомусь хащі, бо кожен меншканець має приватизоване житло і все те, що робиться за його вікнами і дверима, жодного з них не стосується. Є тут і кафе, яке збудоване на мережах КП «Міськтепловоденергія». З лівого боку після військової території знаходиться територія школи №3, колись це була школа-інтернат №1, згодом - обласний ліцей, а тепер НВК №3. Перед його прилеглою територією незабаром з’явиться церква. Від Панівецької до Годованця стара житлова забудова, а далі була промислова зона заводів «Електроприлад» та ЗБК. А між ними - старе русько-фільварецьке кладовище. Воно вже недіюче. А за вулицею Івана Франка, з лівого боку перед самим мостом теж промисловий об’єкт - ПП «Пакт». Це приміщення при в’їзді в місто з боку Чернівців є дійсно окрасою.

SAM_2643.JPG
Щодо дорожнього полотна, то воно тут майже завжди має хороше покриття, хоча час від часу є потреба проводити різні ремонти, але це транспортна вулиця, яку намагаються утримувати в гарному стані. На ній хороша розмітка, але вулиця дуже проблемна через те, що по ній від Північної і до Драй Хмари проходять різні мережі, та ще й старі. Їх частинами замінюють, а це тягне за собою пошкодження цілісності земляного покриття. Але тут обирати не доводиться, бо без нових мереж місту не обійтися. Уздовж усього проспекту гарне вуличне освітлення і є ще залишки стовпів, які мали слугувати для тролейбусної лінії, але...

Теги: просп.Грушевського, репортер крокує містом

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Квартиру (2-кімнатну)

Продам 2-х кімнатну квартиру в м.Дунаївці 56 кв. м .недорого




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.