Перейти на мобільну версію сайту


25.08.2017

РЕПОРТЕР КРОКУЄ ПРОМЗОНОЮ

вулЦього тижня репортер крокує забутою людьми і Богом вулицею Індустріальною та нежитловою Першотравневою. Обидві вулиці можна віднести до промзони. 
Індустріальна – дуже занедбана, брудна, засипана алебастром вулиця із суцільним бездоріжжям. Коли йдете туди, то навіть влітку потрібно одягати закрите взуття, бо ваші ноги й голова теж будуть у пилюці. А якби пішов дощ, то ви могли би мумізуватися. На цій вулиці екологічна катастрофа. Люди неодноразово зверталися до керівництва заводу ПАТ «Гіпсовик», звідки й летить пил, до міської влади, до екологів, але результат досить слабкий. Обіцяли встановити фільтри, можливо, їх і встановили, та «борошно» все одно летить на голову.

Індустріальна розпочинається від залізничної колії біля заводу «Сільмаш», там тупик, нині ЗАТ «Нива», а раніше «Сільмаш» відчуджив шмат території і виросло ЗАТ. У часи розвитку виробництва територія нинішньої «Ниви» почала потужно розбудовуватися і виросли нові цехи, величезна адміністративна будівля з такою ж величезною двоповерховою їдальнею. Уже згодом, навпроти, на колишніх мочарах звели не менш потужний завод дереворізальних інструментів, напевне, по типовому проекту, але фасадом він виходить на проспект Грушевського. Біля обидвох велетнів був гарний благоустрій, чистота і порядок, що не скажеш нині. Немає кому чепурити територію, та й для кого? вул-1Перебудова і незалежність вбили два велетні нашої промисловості. Хоча решту теж, бо ж залежали від союзних республік. Втратили ринок збуту і сировинний теж. І що найприкріше – люди втратили роботу й засоби до існування. Ще довго вироби цих заводів кам’янчани кравчучками розвозили від Карелії до Польщі. Потім виробництво розпалося по кооперативах.

Але це більш сучасна територія Індустріальної. Перше житло тут з’явилося неподалік птахокомбінату, це у кварталі ближчому до вул.Героїв Небесної сотні. Зліва – кілька двоповерхівок для працівників «птічки», тут теж жили комбінатівські працівники, але вже в одноповерхівках. За ними було квіткове господарство міста, на якому звели згодом школу №16.

вул-21960 року біля військових паливних складів збудували житло для працівників КЕЧі, тут три будинки барачного типу, в яких жило по чотири сім’ї. Вони були відгороджені високим парканом, з колючим дротом. Коли зводили житло, тут вже був птахокомбінат, центральний вхід якого виходив з Індустріальної. Поруч розміщався продуктовий кіоск, а перед територією птахокомбінату розміщувалися паливні склади, на них казали «гортоп», за ним вглиб був алебастровий завод.

Ближче до початку вулиці, на розі Індустріальної і пров.Індустріальний – чормет, а починалася вулиця зліва, від молокозаводу, який згодом перевели в інший кінець міста, а тут оселився сокоморсовий завод, згодом – завод «Продтовари». За ним – пров.Індустріальний, тут були ще одні бараки – житло для працівників молокозаводу. Навпроти, з правого боку, була автоколона, а на розі вулиці після будівництва заводу ДРІ збудували потужну котельню, яка мала забезпечувати тепловою енергією і мікрорайон Жовтневий, тут навіть були під’їзні залізничні шляхи. вул-3Залізнична гілка вела й до енергопоїзда, згодом там збудували ткацьку фабрику, на території якої був басейн, викладений плиткою, швидше за все, пожежний, адже енергопоїзд виробляв електричну енергію для половини міста. Енергію виробляли з вугілля, воно повністю не згорало і з тієї труби летіла сажа та все навколо було засипано мікроскопічними чорними часточками, які при потраплянні в око різали так, що й терпіти неможливо було, гірше за пісок. Біля тієї будівлі стояло кілька вагонів, у яких жили працівники енергопоїзда. Коли один із вагонів загорівся, то був суцільний жах. Усі пожежники намагалися його загасити, і навіть не допоміг басейн з водою, бо ж пожежа була дуже сильною. З вагону залишилися одні ребра. На щастя, жодна людина тоді не постраждала, лише майно. На території паливних складів КЕЧі теж була водойма, ще одна була на території «воєнстрою». Їх називали ставками. Ймовірно, їх також вирили задля пожежної безпеки, бо сюди залізницею звозили вугілля для військових частин нашого регіону, а вже звідси автомобілями розвозили по котельнях військових частин і містечок. Військові також мали свою будівельну базу, до якої був залізничний під’їзд. Тут виробляли бетон для потреб військового будівництва. У ставках було багато риби, взимку дітлахи звідусюди приходили й пролазили в щілини, щоб покататися на ковзанах чи пограти у хокей. Усіх постійно ганяла охорона. Тут рибалки видовблювали ополонки, щоб зловити рибку, але частіше туди потрапляли дітлахи, і тоді їм на допомогу приходили солдати. У вагончику обсушували й відправляли додому. На території цих складів була своя АЗС для військового транспорту. І знову ж, пербудова знищила армію і військове будівництво, а в паливних складах відпала потреба, бо ж котельні перейшли на газ.

вул-4Коли старенький автоагрегатний завод не міг впоратися із замовленнями КРАЗу, почалася розбудова. У будівництві використовували робочу силу зеків, умовно звільнених, які, до речі, створювали небезпеку для тамтешніх мешканців. До будівництва автоагрегатного заводу тут були суцільні мочарі, у негоду автівки тонули в багнюці. Навесні та восени дістатися дітям до школи була величезна проблема, бо навіть вже, коли було сухо, тут стояла багнюка. А мешкали в основному молоді родини і 19 дітлахів місили болото, або ж по черзі батьки проводжали до Північної, щоб забрати гумові чоботи.

Коли будівництво всіх заводів закінчили, тут збудували гарну дорогу і тротуари обабіч. Сюди пішов увесь вантажний транспорт, але коли пробили олімпійську трасу на проспекті, транспорт пішов туди, а тут дорога на той час вже була добряче розбита, залишилися одні тротуари, але й вони почали заростати хащами. Автівки, які прямували в тамтешні гаражі на провулку Привокзальному, до речі, там було лише три будиночки, але алкаші, які там жили, розібрали, почали їздити просто по тротуарах, які теж добряче розбили. Тут дуже багато відкритих колодязів, бо кришки покрали. Ще більше бродячих псів, бо сюди їх легко викинути з машини, і тепер вони нападають на людей.

вул-5А ще тут стало жити неможливо, коли розбудували «Гіпсовик». З його труб летить алебастр, який позасипав не лише Індустріальну, але й Вокзальну і Привокзальну. Пройшовши Індустріальною, у взутті було повно білого пилу, голову теж посипало мов борошном. Люди скаржаться, що нове виробництво дуже шкідливе і вже неодноразово проводилися перемовини, щоб були встановлені фільтри, але й досі толку немає. Як сипало з неба борошном, так і сипе. То нехай це шкідливе виробництво переведуть ближче до кар’єру, а не везуть сировину в місто і гидять тут та відбирають здоров’я в людей.

Птахокомбінат, який вже відноситься до Привокзальної, з боку Індустріальної весь у хащах, нещодавно там згоріло приміщення біля залізної дороги, яка теж була потрібна не лише військовим, але й птахокомбінату, звідси вивозили кістки тварин і готову продукцію. До слова, коли в країні проходили військові навчання чи просто кудись перевозили гармати з артбази, ешелони завантажували добу й більше, тоді рух автотранспорту перекривався. Неможливо було до школи чи на роботу пройти, бо ж охорона не дозволяла наближатися до платформ. А тепер цю залізничну гілку серед білого дня розбирали. Пильні мешканці викликали міліцію, яка зафіксувала крадіжку державного майна, але відновити колії так і не вдалося. Красти там дуже легко, бо ж у хащах не видно, що робиться. Свого часу там було навіть кубло вул-6наркоманів. Там же викрали найпотужнішу в місті вагову. На місці «воєнстрою» виросла виробнича база будівельної компанії. Тут нині повалена кремезна тополя перегородила тротуар, але це, напевне, добре, бо тепер тротуаром не їздять машини. Дорогу на початку від Північної підремонтували, бо раніше тут були суцільні ями, а тепер їх поменшало, а вздовж тротуару з’явився бордюрний камінь, можливо, полагодять і тротуар.

Закінчується Індустріальна єдиною п’ятиповерхівкою №11, а всього вулиця має 14 номерів будівель. 

ЙДЕМО ПЕРШОТРАВНЕВОЮ

Ще одна невеличка вулиця Першотравнева між Центральним ринком і Привокзальною. Назву вона отримала 27 грудня 1954 р., відповідно до постанови виконкому міськради, коли цю вулицю запроектували в південно-східній частині міських земель. Вулиця нежитлова, починається від центральної прохідної колишнього кукурудзяного заводу, що на вул.Данила Галицького. На ній з правого боку були суцільні гуртові склади міжрайбази – канцтоварів, продуктів харчування, одягу, посуду. Лівий бік починався із райспоживспілки, вона й досі залишилася дерев’яною спорудою, але її реконструювали й утеплили, і тут вже багато років знаходиться районний земельний відділ, який сюди переїхав, коли в місті не стало кооперативного технікуму, що розміщувався на вул.Московська, і райспоживспілка переїхала туди. Поруч із ним була транспортна експедиційна служба облспоживспілки, яка забезпечувала міжрайбази, потім вона розпалася на автобазу і авторемонтний завод. Нині там залишилися роздрібні склади, облаштувалися малі підприємства, АЗС, магазини, магазинчики. На місці величезної хімчистки періодично облаштовуються різні супермаркети. Лівий бік теж розчленували на різні оптові склади. вул-7Уздовж ринка майже увесь квартал облюбували продавці похоронних атрибутів, вінків, гробів. Інколи аж страшно там йти. Можливо, цю вулицю потрібно перейменувати на Ритуальну або Похоронну?

1967 р., ближче до вул.Князів Коріатовичів, збудували сучасний, типовий автовокзал. Це були просторі платформи, тут була приміська автостанція, дорожні кафешки, але розвал Союзу розвалив вокзал, його роздерибанили, щоправда, оббудували новими красивими будівлями. І це зрозуміло – тут вдале місце, ринок плюс вокзал, краще й не придумаєш.

Дорога Першотравневої вулиці в гарному стані, раніше вона була дуже побитою, але її добре відремонтували. Тут постійно сила-силенна автотранспорту і є платні стоянки. Щодо тротуарів, то вони тут різні: є хороші, викладені плиточкою, а є такі, що й ноги можна поламати. І знову ж влада винна. Це ж вона має для процвітання чужого бізнесу благоустрій робити. А взагалі-то свідомі покупці не повинні ходити в ті магазини, біля яких срач, їх потрібно обходити десятою дорогою. Або влада має поставити умови бізнесовим структурам, щоб вони негайно облаштували тротуари біля своїх закладів, а то це можна розцінити, як плювок в обличчя всім.

Теги: крокуємо містом

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.