Перейти на мобільну версію сайту


21.07.2017

РЕПОРТЕР КРОКУЄ ПО ОГІЄНКА

вулЦього тижня репортер крокує вулицею Огієнка. Вона має протяжність у 2470 метрів і 120-річну історію. Перша її назва – Московська. На Університетську її перейменували в 1918 році, коли 22 жовтня було відкрито Кам’я­нець-Подільський державний український університет. Отже, наступного року ця будівля може святкувати своє сторіччя.

Але вже 1921 році вулиці повернули назву Московська. 20 березня 1923 р. її перейменовано на Затонського. У період німецької окупації з лютого 1942 р. по березень 1944 р. вона називалася Київською. У списку вулиць від 23 вересня 1949 р. вона знову фігурує як Московська. 1 червня 1992 р. вулиця отримала ім’я Івана Огієнка, церковного, державного і громадського діяча, міністра освіти УНР, організатора і першого ректора К-ПДУУ. 

Отже, вирушаємо від Північної, а йти нам аж до просп.Грушевського 13 кварталів, бо саме в проспект у районі вулиці Панівецької дивним чином впирається Огієнка.

Десять кварталів від Північної до Драй Хмари вулиця йде паралельно з Гагаріна і проспектом, але Грушевського робить клин вправо, не даючи продовжити далі Гагаріна, й перекриває перспективу розвитку Огієнка, напевне, це пов’язано з мостом «Лань, що біжить», який веде на Чернівці.

вул1Початок вулиці й аж до Пушкінської була приватна забудова. Нині ж ліва сторона до Героїв Небесної сотні так і залишилася, а права почала розбудовуватися. У радянський час майже на квартал від Північної до Тімірязєва і від Тімірязєва до Героїв Небесної сотні виросли п’ятиповерхівки. У наступному кварталі справа колись був протитуберкульзний диспансер, й там один час із хащів вискакував місцевий маніяк і лякав жінок-медиків, які вранці поспішали на роботу, а потім він переміщався до пологового будинку, де зараз нейрохірургія, і там страшив породіль. Але чоловік не був агресивним, швидше за все – хворий, його міліція постійно там ловила.

Можна сказати, що квартал між Пушкінською і Червоноармійською був медичний, бо там згодом побудували міську поліклініку ім.В.І.Леніна, на початку – тубдиспансер, а на розі з Пушкінською – медучилище. Всередині кварталу була і поки що є міська лікарня. Тубдиспансер завалили, а на його місці будують житловий будинок, хоча свого часу тубдиспансер перевели звідтіля, бо була майже в центрі міста небезпека заразитися паличкою Коха. Ця небезпека і нині там існує, бо ж ця паличка дуже живуча, але люди самі мають право розпоряджатися власним життям і здоров’ям, тому нехай думають головою. 

Далі, на цій же території, розташувався не такий вже й новий Пенсійний фонд, а за ним раптом виросла приватна багатоповерхівка, після чого – обдерта огорожа біля нейрохірургії, як і тротуар. Щоправда, від міської поліклініки, яка свого часу переїхала на Московську зі старого приміщення дитячої лікарні, кажуть, що там колись був і дитячий садок (не завадило б його там відновити) гарний тротуар. До речі, його вздовж огорожі медучилища минулого року відремонтували, бо можна було ноги поламати на шляху до поліклініки.

вул2Лівий бік цього ж кварталу теж колись був приватною забудовою, але тепер тут довга п’ятиповерхівка майже на цілий квартал. У наступному кварталі колись була середня школа №14, а під час війни були німецькі конюшні, але коли збудували нову школу на Червоноармійській, старе приміщення передали під СБУ; його реставрували і сюди з Шевченка переїхали білі комірці. 

Правий бік цього ж кварталу займає стадіон К-ПНУ: тут завжди було гарне асфальтове покриття тротуарів. У наступному кварталі від Драгоманова до Данила Галицького з правого боку була приватна забудова, але коли розбудовувалася дев’ята школа, людей відселили; зліва був старий консервний завод, який переїхав на Матросова, а з цією територією довго вирішували, що роботи, і тепер тут житловий квартал. Як і наступний квартал, який також житловий. З правого боку в ньому розкинулася Європейська площа, де ідеальний порядок, і тепер тут тусується не лише молодь, але можуть посидіти і старші люди. Навпроти ж обдерті будинки і такий же тротуар, хоча ці одноповерхівки й перші поверхи двоповерхівок є комерційними закладами, їхні власники чекають, коли владі набридне на це дивитися, і вона встелить проходи до них. Але це мали би зробити ті, хто заробляє в цьому місці гроші.

вул4Узагалі майже вся Огієнка мала приватну забудову. Таким був і квартал від Соборної до Князів Коріатовичів, тут був у 60-их на той час величезний кооперативний магазин, але його знесли і свого часу на пустирі збудували білу хату з великою площею, де нині облаштували шикарний тротуар. Такий би не завадив і вздовж лівого боку, але про це мають подбати тамтешні бізнесмени.

Посередині Князів Коріативичів на Огієнка дивиться обдерта славнозвісна стела, якій досі не можуть знайти застосування. ДОСівський будинок (ще його називали генеральським) наступного кварталу був тодішньою окрасою міста, а нині він постарів і потребує уваги з боку тамтешніх мешканців. Навпроти скверу Танкістів, вздовж якого постаріла і вищербилася бетонна тротуарна плитка, вулиця робить хвилю, звужується й на лінії тротуару росте сучасний будинок. У цьому кварталі від Уральської і до Гунської взагалі можна сказати, що тротуарне покриття відсутнє, але є сподівання, що власник будівництва облаштує свою прилеглу територію та заодно і тротуар, а от про решту півкварталу доведеться подбати підприємцю, який облаштував на першому поверсі міні-кафе, мешканцям і владі. Хоча ліва сторона кварталу в пристойному вигляді, особливо доглянута й облаштована по сучасному. А от вже наступний квартал сьогодні можна віднести до шанхаїв, хоча місце розташування досить вигідне, але тут ані тротуару, ані пристойних будинків, щоправда прилегла територія завжди прибрана.

вул3Протилежний бік теж має приватну забудову, але тротуар тут аж до податкової встелений плиткою. Раніше тут можна було ноги поламати і всі, хто прямував до фіскалів, йшли дорогою. Та й біля податкової гарний благоустрій. Далі теж тротуар більш-менш нормальний, вздовж п’ятиповерхівки, а вже після, як і скрізь: на околиці, де гарний господар, там і є тротуар, де ні – там він позаростав бур’янами.

Від Драй Хмари і майже до самого кінця вулиці тротуар захоплений. На розі Огієнка і Сіцінського в одноповерховому будинку провідний подільський архітектор Іван Калашніков. Він сам його спроектував.

За його проектом збудована церква Олександра Невського, Державний банк, Об’єднаний банк, технічне училище (згодом 1918 р. університет). Яскравим прикладом типової забудови Огієнка того часу є одноповерховий будинок №66. Він зберіг первісний вигляд до наших днів.

Майже вся вулиця має гарне асфальтове покриття і дорожню розмітку. Щоправда, над початком дороги необхідно ще попрацювати.

вул5 вул6 вул7


Теги: крокуємо містом, вул.Огієнка

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.