Перейти на мобільну версію сайту


27.10.2017

РЕПОРТЕР КРОКУЄ ПО ГОДОВАНЦЯ, ПАНІВЕЦЬКІЙ, ГАГЕНМЕЙСТЕРА ТА СІЦИНСЬКОГО

годованцяГОДОВАНЦЯ

Вулиця Годованця розташована на Новому плані, межує з ботанічним садом, тому й попередню назву вулиця мала Садова. Згодом Садову перейменували на ім’я видатного байкаря Микити Павловича Годованця (жив 1893-1974 рр.). Народився на Вінничині, в листопаді 1918 р. переїхав у Кам’янець-Подільський і працював у школі с.Голосків, наприкінці 1929 переїхав у Харків, а 1934 р. – у Київ. У 1937 р. безвинно засуджений і до 1942 р. перебував у таборах ГУЛАГу на Колимі, у 1954 р. повернувся назад до Кам’янця-Подільського і прожив тут до кінця життя.

Вулиця Годованця має 940 метрів, починається від Шевченка і закінчується біля прохідної ЗТМ на вул.Крип’якевича. Вона досить пристойна і затишна. Принаймні до проспекту Грушевського має хороше дорожнє покриття й освітлення. З лівої сторони цілий квартал займає ботанічний сад, справа – будинки приватної забудови. Проминувши через Лесі Українки, справа багатоквартирний двоповерховий старий будинок, з брудними вікнами, старим фарбуванням, за старим парканом, дещо далі вже розкинувся шикарний маєток сучасної забудови. Навпроти цього будинку стоїть податковий коледж. Колись тут діяв шкірвендиспансер, але коли в медицини міста відпала в ньому потреба, приміщення передали коледжу і тоді його реставрували й воно набуло сучасного вигляду. Далі по обидва боки вулиці – багатоквартирні будинки старої забудови. Дорожнє покриття тут пристойне, освітлення теж є, тротуари в другій частині вулиці існують. На вулиці багато молоді, це – студенти. 

панівецькаЩоправада, проминувши проспек Грушевського, зліва кілька житлових будинків, а далі півкварталу займає планово-економічний технікум, після нього – приватна забудова. Навпроти знаходиться адмінбудівля «Заводу точної механіки» та гуртожитки колишнього електронного заводу (промислова зона). Є там закинута бляшанка, в якій торгували самогоном. Тут присутня пішохідна зона.

ПАНІВЕЦЬКА

Наступна вулиця Панівецька розпочинається від Лесі Українки і закінчується на Куйбишева та має відстань 750 метрів. Назву вулиця отримала від назви села Панівці, куди дорога й спрямовувалася. 27 листопада 1962 року міська рада запропонувала перейменувати вулицю Панівецька на Затонського, але пропозиція не була реалізована. 17 лютого 1967 року вулицю назвали ім’ям Петровського, а 16 вересня 1993 року їй повернули назву Панівецька. Початок вулиці можна віднести до категорії проспекту (від Лесі Українки до просп.Грушевського), адже тут дорога розподілена на дві окремі смуги руху, між якими гарна березова алея, але дорога починається із величезної ями. На початку і в кінці цього кварталу майданчики для контейнерів ТПВ. І хоча там контейнерів достатньо, проте люди не вміють ними користуватися і не розуміють, що двері, унітази, тумбочки, гілля, порвані килими не повинні складуватися за контейнерами, просто на землі. Вулиця має досить крутий підйом, тому для зручності й легкості підйому тут є кілька маршів сходів. На відміну від панівецька1попередніх вулиць, на Панівецькій багатоповерхова забудова, зліва на перших поверхах будинків були пошта, магазини, кафе, але з часом тут з’явилися офіс приватної автошколи, кафе, магазин та аптека, з іншого боку наприкінці кварталу розташована велика бібліотека. Дорожнє покриття, починаючи від початку вулиці і до кінця, погане. Проте тут є всі блага цивілізації – газ, вода, каналізація, централізоване опалення, вуличне освітлення. У наступному кварталі від проспекту Грушевського зліва розташувався НВК №3. Вздовж огорожі тротуар викладений тротуарною плиткою. Колись це був інтернат №1, який займає майже півкварталу, далі – багатоповерхове житло, справа квартал розпочинається старими багатоквартирними неприглядними будинками. Люди вже давно мали б подбати, щоб їхні будинки мали презентабельний вигляд.

Квартал закінчується приватною забудовою, тут понівечена дорога, яка потребує ремонту, але поки що грошей на її ремонт немає. Про це мали б потурбуватися забудовники, які її зіпсували, коли будували будинки. На цій вулиці колись була телевежа.

гагенмейстераГАГЕНМЕЙСТЕРА

Вулиця Гагенмейстера починається від Лесі Українки і закінчується на проспекті Грушевського. Первісна назва була Дівоча. 16 серпня 1875 року міська дума пропонувала назвати її провулком Лагерним, але не судилося. У списку вулиць від 23 вересня 1949 року фігурує вже ім’я професійної революціонерки, дружини Леніна Надії Костянтинівни Крупської. Рішенням виконкому міськради від 31 серпня 1993 року вулицю Крупської розділили на дві частини: відрізку від Кулика до м’ясокомбінату присвоїли ім’я маршала Харченка, а від Лесі Українки і до проспекту Грушевського – В.М.Гагенмейстера, мистецтвознавця, графіка, видавця, директора художньо-промислової школи міста (1916-1933 рр.)

Вулиця має 750 метрів. Цілий квартал з лівого боку займає школа «Славутинка», правий бік – багатоквартирні будинки. Вони старі, недоглянуті, у дворах суцільні хащі і шанхаї. Наступний квартал теж поганенький, будинки за огорожами старі, подвір’я недоглянуті. Наприкінці кварталу, за огорожею колишнього військового інституту теж старі одноповерхові багатоквартирні будинки, в дворі яких була потужна пожежа. Тут також була стежка і лаз через огорожу, куди ходили працівники із військової їдальні зі вкраденими продуктами. Там же неподалік – майданчик для ТПВ, який постійно закиданий бадиллям і гіллям та відходами життєдіяльності домашніх тварин. Дорога тут колись була непоганою, але тепер вона не дуже, але проїхати по ній можна, тут є освітлення, у дворах хаос із гаражами та сараями. Роботи тут достатньо, але її мають зробити тамтешні мешканці.

сіцинськогоСІЦІНСЬКОГО

Вулиця Сіцінського належить до невеличкої когорти кам'янецьких вулиць, які мають два початки і два кінці. Вулицю розділили на два відрізки, на шляху якої виросли військові підрозділи, бо ж колись це була одна вулиця. Отже, один відрізок починається від вулиці Шевченка і закінчується на Огієнка, впираючись у паркан колишнього військового інституту. Інший відрізок тягнеться від Кулика до Крип’якевича. Всього вулиця має 580 метрів (400 м і 180 м).

Первісна назва нинішньої вулиці Сіцінського — Висока. Під таким іменем вулиця відома з другої половини XIX ст. Напевне, назва походила від того, що вона знаходиться на височині, на відміну від інших новопланівських вулиць. У радянський час вулиця носила ім’я Чумака, 9 квітня 1936 року перейменована на честь 26 Бакинських комісарів, розстріляних 20 вересня 1918 року. 1 червня 1992 року міськрада надала вулиці ім’я Юхима Йосиповича Сіцінського (жив 1859-1937 рр.) – видатного дослідника історії Поділля, автора праць «Кам'янець-Подільський. Історичний нарис», «Бакота – давня столиця Пониззя», «Нариси історії Поділля». Сіцінський жив, працював і помер у Кам’янці-Подільському, він похований на Руськофільварецькому кладовищі.

Серед будинків самої вулиці найвиразнішим за архітектурою та найцікавішим за історією є будинок №2. Це колишній будинок Осавулової, відомий ще тим, що тут у другій половині 1919 р. перебувала Директорія Української Народної Республіки на чолі з Симоном Петлюрою (1879-1926). Про це свідчить меморіальна дошка, урочисто відкрита 4 вересня 1997 р. Дошку з бронзи виготовлено у Великобританії на кошти українців цієї країни з ініціативи голови Фундації імені Симона Петлюри Миколи Сидоренка. Він був присутній на відкритті.

сіцинського-1Варто згадати ще двох членів Директорії, що активно працювали в Кам'янці-Подільському. Це Андрій Макаренко (жив 1886-1963 рр.) і Федір Швець (жив 1882-1940 рр.). Назвемо й голів уряду УНР, які працювали в місті над Смотричем. Спочатку це був Борис Мартос (жив 1879-1977 рр.), потім – Ісаак Мазепа (жив 1884-1952 рр.). Саме в Кам'янці-Подільському 27 серпня 1919 р. відбулася заміна уряду Мартоса на уряд Мазепи.

З колишнім будинком Осавулової також пов'язане ім'я українського поета Володимира Сосюри (жив 1898-1965 рр.), який восени 1919 р., будучи козаком Армії УНР, перебував у Кам'янці-Подільському і ходив на варту до високої Директорії. «Мене як недисциплінованого не ставили біля кабінету Петлюри, а все в його садку», — напише пізніше поет в автобіографічному романі «Третя Рота». А розмістили сотню Зубка-Мокієвського, в якій служив Володимир Сосюра, в будинку Подільської духовної семінарії (нині один із корпусів ПДАТУ). На жаль, на жодному з цих двох будинків досі не встановлено меморіальної таблиці про військову службу в нашому місті видатного українського поета. 

Дерева, що ростуть у колишній садибі Осавулової, є пам'ятками природи, які належить оберігати. Це дві липи європейські, бук червонолистий, клен сріблястий, яким уже понад 120 років, айлант високий, якому понад 100 років.

гагенмейстера2На початку кварталу вулиця немає жодної будівлі, яка має адресу Сіцінського. Сюди виходить будівля ДЮСШ, територія Центру дитячої творчості, наступний квартал теж починається Центром, колись вона називалася Центр технічної творчості, за ним – історична будівля Осавулової, а вже за радянського часу туди поселили обласний дитячий протитуберкульозний санаторій. Потім ще кілька приватних будинків і паркан військового підрозділу. Лівий бік вулиці Сіцінського розпочинається із приватної забудови, лише наприкінці кварталу п’ятиповерхівка, в який колись була аптека, згодом – офіс газети «Край Кам’янецький», а тепер – приватний готель. А ще в цьому будинку мешкав Іван Іванович Мальченко, заслужений працівник сільського господарства.

Далі знову приватна забудова, із захаращеними обійстями та двоповерховим багатоквартирним будинком, у дворі якого чимало малих архітектурних форм.

Далі вулиця починається від КПП техчастини Кам’янець-Подільської бригади і виходить на пряму, що веде на військовий полігон. Тут кілька багатоквартирних будинків та приватна забудова. Дорога тут погана, хоча освітлення, газ та вода є.

Ці вулиці комфортні для проживання, здебільшого мають розвинену інфраструктуру, транспортне сполучення, доступ до навчальних закладів, культурних та спортивних майданчиків.

панівецька2 SAM_3620 SAM_3624 


Теги: крокуємо містом

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.