Перейти на мобільну версію сайту


03.11.2017

РЕПОРТЕР КРОКУЄ НОВИМ ПЛАНОМ

куликаКУЛИКА
Вулиці Кулика 27 грудня 1954 року постановою міськради одному із запроектованих провулків у південно-східній частині міста надано назву Новий. 17 лютого 1967 року провулок новий перейменовано на вулицю Івана Юліановича (Ізраїля Юделевича) Куліка (жив 1897-1937 рр.) – українського поета, який 27 жовтня 1921 року був призначений лектором Кам’янець-Подільського інституту народної освіти, а 19 листопала став деканом факультету соціального виховання.

Вулиця Кулика розпочинається від Годованця і тягнеться до Лермонтова та пересікається з Сіцинського і Харченка, й має 800 метрів. Зліва – дві п’ятиповерхівки, які впираються в огорожу колишнього військового інституту, далі, швидше за все, стихійні гаражі вздовж огорожі військового підрозділу і далі до кінця вулиці вздовж огорожі – захаращена земля. З правого боку приватна забудова п’ятдесятих років. Де є господарі, там охайно, де ні, там хащі. Дорога тут погана, власне її немає. Тамтешні мешканці скаржаться на те, що взимку важко йти вулицею, бо коли слизько, на ногах не втриматися, адже вулиця має нахил.

кулика1МІЧУРІНСЬКА

Вулиця Мічурінська знаходиться в південно–східній частині міста, яку 27 грудня 1954 року постановою міськради було запроектовано як вулицю Східна. Але 17 лютого 1967 року Східній надано ім’я Віталія Примакова, а 16 жовтня 1991 року було запропоновано надати вулиці ім’я Панька Педи (жив 1907-1937 рр.) – українського поета і перекладача, уродженця Жванця. 17 грудня 1937 року він був заарештований в Одесі. У постанові, підписаній оперуповноваженим НКВС УРСР по Одеській області, зазначено, що Пантелеймон Педа «активний учасник контрреволюційної української терористичної організації, мав зв’язки з петлюрівськими елементами і автокефальною церквою». 23 грудня 1937 року «трійкою» УНКВС Педу засуджено до розстрілу і саме в день 30-річчя 27 грудня виконано вирок. 1 березня 1957 року вирок скасовано, справу припинено за відсутністю складу злочину, а Пантелеймона Педу посмертно реабілітовано. 4 листопада 1986 року рішенням виконкому Кам’янець-Подільської міської ради вулицю Примакова перейменовано на Мічурінську – на честь міста-парнера Мічурінська Тамбовської обл.

Вулиця Мічуринська ідентична до вулиці Кулика, вони як сестри. Одна відмінність – тут немає багатоквартирних багатоповерхівок. Вулиця теж впирається в Лермонтова і має 800 метрів. Тут занедбана прилегла територія, погана дорога, немає тротуарів. І, на відміну від вулиць Руських фільварок, на вулицях Нового плану немає собак, які бігають вулицями, принаймні, жодного разу не накинулися на репортера.

крипякевичаКРИП’ЯКЕВИЧА

Вулиця Крип’якевича розміщена на Новому плані. 27 грудня 1954 року постановою міськради одній із запроектованих вулиць в південно-східній частині міста надано назву Ботанічна. 17 лютого 1967 року вулиці надали ім’я Павла Петровича Постишева (жив 1887-1939 рр.) – радянського партійного і державного діяча, який у 1933 році був особистим представником Сталіна в Україні з необмеженими повноваженнями. Він розгромив українське відродження і був одним із організаторів голодомору в Україні. У лютому 1938 року виключений з ВКП(б), невдовзі заарештований, а 26 лютого 1939 року розстріляний. 16 жовтня 1991 року була пропозиція перейменувати вулицю Постишева на Максима Кривоноса – полковника війська Запорізького, який керував козацьким загоном під Корсунем, Жовтими Водами і Пилявцями й помер від чуми під Замостям. Історики стверджували, що Кривонос у серпні 1648 року був військовим під Кам’янцем. Але це дуже суперечливо.

крипякевича116 вересня 1993 року міська рада вулиці Постишева надала ім’я Івана Петровича Крип’якевича (жив 1886-1967 рр.) – видатного українського історика, автора «Історії України».

Вулиця Крип’якевича починається від прохідної ЗТМ (вул.Годованця). Вона має 1700 метрів. Забудований лише лівий бік вулиці приватною забудовою, аж до вулиці Лермонтова. На правому боці до вул.Маршала Харченка знаходяться промислові потужності ЗТМу, колишнього заводу «Електронного». З цієї сторони вздовж огорожі заводу вільна земля, яку минулого року було виділено під гаражі для учасників АТО. Але з цього приводу обурилися тамтешні мешканці, вони були категорично проти розташування навпроти їхнього житла гаражів. Також проти такої ідеї й керівництво ЗТМ, адже їм потрібно було замінити огорожу, а для цього необхідно провести демонтаж старої та встановити нову огорожу. Для цього потрібно мати підхід, крім того, це режимне підприємство, і таке сусідство було небажаним. Проте головною причиною стало те, що саме по цій лінії проходять різні комунікації. Від початку вулиці цілий квартал до Сіцинського, напевне, люди самі встелили бетонку. Тут охайні будинки й охайна прилегла територія. На тій вільній землі мешканці облаштували свої городи. Далі вулиця здається дещо ширшою, тут є розділова смуга між дорогою і пішохідною лермант3доріжкою. Далі до перетину Крип’якевича і Маршала Харченка, де дві дороги сходяться, від рогу огорожі ЗТМу є добрий клин землі, яку окупували теж тамтешні мешканці. Там хащі, якісь халабуди, городи, старі меблі, сміття... Потім до Драй Хмари до огорож домоволодінь чимало землі, і тут люди теж облаштували свої городи. Тут поганенький тротуар, його просто ніхто й ніколи не прибирає. Сама дорога на перетині встелена асфальтом, а вже далі Крип’якевича вистелена бруківкою. З правого боку, перед військовим полігон, величезний шмат землі, де ведеться будівництво житла, схожого на довгі гуртожитки. Старші люди кажуть, що там чумні поля (заховання хворої худоби), є також і багатоповерхівка, але ж хто захоче жити на об’їзній трасі, де цілодобовий рух великовантажного транспорту і постійні порохи та шум. Після території хлібзаводу знаходиться територія колишньої тютюнової фабрики. Тут вже готується до здачі нова сучасна ТЕС. А в адмінбудівлю переїхав КАММЕД, за ним, напевне, найкраща будівля на всій вулиці – база «Октава». Це вже ближче до Європи. Все навколо вилизане, прилегла територія охайна. Приклад для наслідування. Що не скажеш про відгороджену територію далі – багаторічні хащі, якісь гаражі, а ще за ними – гаражний кооператив. Це вздовж залізниці. Ще гірша ситуація із Комсомольським парком, розташованим за міським стадіоном. Свого часу майже вся кам’янецька молодь висаджувала в ньому дерева. А тепер тут як у казці про «Иванушку и серого волка» – непролазні хащі. У парк скидається увесь непотріб звідусіль. Напевне, нинішня молодь могла би розчистити хащі і облаштувати там відпочинкову зону.

лермант4На початку цього парку причаїлися будівлі ДОСААФу. З іншого боку виріс ринок «Династія», далі – недобудований і роздерибанений спорткомплекс педінституту з плавальним басейном. Його педагоги позбулися, будівля заросла вище даху, на прилеглій території смітник. Тротуар у цьому кварталі не прибирався ніколи, позаростав, у негоду тут можна ходити лише в гумових чоботах. На Крип’якевича обдерті таблички, на яких якісь дивні імена, напевне, по старих вказівниках написали нові назви.

ЛЕРМОНТОВА

Вулиця Лермонтова має долю як і всі попередні вулиці Нового плану: 27 грудня 1954 року безіменному провулку присвоєно назву Польовий, а 8 вересня 1964 року він став вулицею і на честь 150-річчя від дня народження російського поета Михайла Юрійовича Лермонтова (жив 1814-1841 рр.) вулицю назвали Лермонтова. Вона має 310 метрів.

лермант5Цю вулицю можна знайти, якщо між магазином «Еней» та УТОСом повернути праворуч і частиною провулку Першотравневого відразу потрапляєш на Лермонтова, 2 б. Це найсучасніший будинок на цій вулиці, він обгороджений сучасним парканом і завдяки воротам, встановленим там, на територію біля будинку не потрапиш. Колись територію цього будинку, який знаходиться за парканом техчастини військового інституту, затоплювало дощовою водою, яка накопичувалася у військових. Довгий час тамтешні мешканці воювали з військовими. Далі ще одна багатоквартирна двоповерхівка старої забудови, в дворі якої старезні, перекошені сараї та гаражі. При в’їзді в двір величезна баюра, навіть у суху погоду. Навпроти теж багатоквартирне житло, майже нічим не відрізняється від свого брата. Будинки недоглянуті, мають депресивний вигляд, захаращену прилеглу територію. Далі, з лівого боку, як кажуть, огорожа заднього двору УТОСу та АТП аж до Крип’якевича. Уздовж огорож хащі, сміття, гілля. ЖАХ... Далі на розі вулиці Кулика, яка впирається в Лермонтова, обдерта і теж депресивна п’ятиповерхівка, з величезним муралом, який можуть бачити лише військові та мешканці приватного сектора. У дворі цього будинку теж хаос, недоглянута прибудинкова територія, якісь жахливі гаражі і сараї. Через дорогу на другому розі – двоповерховий компактний будинок, доглянутий, господарі прикрасили різними статуями, а при вході в будинок жіноча статуя, схожа на мармурову. У палісаднику теж різні фігурки. Далі – одноповерхові будинки, біля окремих є пішохідна зона.

лермантова1 кулика3


Теги: крокуємо містом

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.