Перейти на мобільну версію сайту


01.11.2013

«ПУЩУ ГАЗ», = ПОГРОЖУЄ ОДНА. «Я НІЧОГО НЕ ЗНАЛА», = КАЖЕ ДРУГА

Біда в родину та в життя жінки увірвалася з народженням хворої дитини. Доля матері пішла шкереберть. Ілона озлобилася на весь світ, а що найстрашніше = на власне беззахисне дитя. Спочатку через неї батьківську хату залишила донька Сніжана, згодом не витримав постійних сварок і чоловік. Хвора дитина залишилася віч-на-віч з мамою-агресоршою. У жінки, як то кажуть, зовсім «поїхав дах», і вона стала соціально небезпечною. Люди ж, покликані допомагати сім’ям, що потрапили в складні життєві ситуації, лишень розводять руками = одні нічого зробити не хочуть, інші просто не можуть...
Сашко = друга дитина пані Ілони. Він народився із дитячим церебральним паралічем. Психіка матері не витримувала тих клопотів, які зазвичай у таких ситуаціях звалюються на жінку й узагалі на всю родину. Бідолашна почала неадекватно реагувати на власне дитя та й на оточуючих зокрема. Невдачі в її житті прямопропорційно відбивалися на синові.
Ілона постійно з жорстокістю та садистською ненавистю лупцює хлопчину на очах у всього величезного двору, оточеного дев’ятиповерхівками. Сусіди інколи намагаються зробити зауваження мамі, але на їхні репліки та «повчання» вона реагує неадекватно та починає ще жорстокіше лупцювати дитя. При  цьому погрожує сусідам, що відкриє газовий вентиль, і всі полетять на небеса...
Жорстокість матері не знає меж. Вона б’є свою дитину ногою в пах, прив’язує на балконі, викидає на вулицю наче те кошеня, що наробило шкоди. Якось на вулиці періщив сильний дощ, а вона, замість сховати свою кровинку від важких холодних крапель, мотлошила сина прямісінько в калюжі. Малий ревів, розмащував кулачками по щоках сльози, болото, біль та нерозуміння, за що з ним так...

СУСІДИ БОЯТЬСЯ ЗА СВОЇХ ДІТЕЙ
У цьому дворі дітей без нагляду не пускають. Матері й бабусі кажуть, що бояться за своїх чад: якщо Ілона не має жалю до рідної дитини, то чи пожаліє чужих, котрі потраплять їй під гарячу руку? Коли ми завітали у двір, то наслухались чимало історій про садистське знущання жінки над своїм сином. Ось що нам розповіли свідки знущань над хлопчиком.
Лариса Олексіївна Шкодіна, сусідка:
= Цього вівторка десь після 4-ої вечора вона (мається на увазі Ілона - прим. Ред.) загубила свого малого. Вибігла на вулицю, кричить, шукає. Жінки кажуть до неї: «Та ж малий разом із тобою додому пішов». Сусідка Віра каже до неї: «Ти ж відкривала квартиру, і малий за тобою зайшов». А вона тільки плечима знизує: «Я не пам’ятаю».
То поки вона його шукала в дворі, малий на балконі з іншого боку будинку такий вереск підняв! Коли люди почули той крик, то вже сказали їй: «Ілоно, йди додому, малий в хаті кричить».
Усе літо вона з хлопчиком не гуляла, тільки на балконі його тримала. Сусідка Віра бачила, як вона його за ногу прив’яже, щоб той не випав з балкону. То він усе літо на балконі мукав і гукав. Люди бояться їй щось сказати, бо вона одразу кидається, виказує такі «мати-перемати», що вуха в’януть.i109110-contentImage1_1-original.jpg Та й свого малого обзиває. Хіба дитина винна, що така родилася? То що тепер знущатися? Кричить на нього, аби самостійно ходив. Він, бідолаха, зробить кілька кроків, ті ніжки підкосяться, й дитина падає. Мати його за комір = і щосили жбурляє, куди бачить.
В Ілони є старша донька Сніжана. Вона, по суті, виростила, виняньчила цього Сашка, постійно з ним гуляла. Але коли Сніжана почала зустрічатися з якимось хлопчиною, мати вигнала її з дому. Наскільки я чула, то вона зараз заміжня, живе з тим хлопцем, народила дитину.
Свого чоловіка Ілона теж вигнала. Наскільки я чула, він просив, аби дитину віддали в цілодобовий дитячий заклад десь на мікрорайоні Жовтневий, а на вихідні він буде забирати малого до себе. Кілька днів тому чоловік приходив до них, харчі приносив.  
Якось на кухні пораюся та подивляюся у вікно. Раптом бачу, як Ілона зібрала якийсь папір, підпалила його й кинула в сміттєвий бак. Малого за руку = і хода звідти. А там, окрім паперу, повно всілякого сміття = дим аж чорний! Якраз на той момент якийсь чоловік проходив, то він викликав пожежних, ті приїхали і загасили. Добре, що вчасно приїхали, бо недалеко від сміттєвих контейнерів знаходиться щитова. Не дай Боже, щось би трапилося!
А нещодавно в своєму під’їзді вона підпалила поштові скриньки, то теж міліція приїжджала. Люди кажуть, що чули, як вона казала: «Якщо малого відберуть, то ввімкну в квартирі газ і все»...
Світлана Федоришина, сусідка:
= Я не пам’ятаю жодного такого дня, аби впродовж літа жінка з хворою на ДЦП дитиною гуляла в нашому дворі. Виходити на вулицю разом із сином вона почала ближче до осені. Кожна її прогулянка = стрес для навколишніх. Агресія, матюки, зневажливе ставлення до власної дитини. Я спочатку жаліла її = все-таки складно залишитися віч-на-віч з такою бідою. Та один випадок повністю змінив моє ставлення до цієї жінки. Це було в перших числах вересня. Безперервні дощі, похолодання, пронизливий вітер. У ті дні ніхто з дітей не гуляв. Близько 12-ої дня на дитячий майданчик вийшла ця жінка зі своїм сином. Малий тримав у руках промокле руде кошеня. Дивлюсь у вікно і думаю, що ж то буде далі. А далі було таке: жінка щосили штовхнула дитину на мокру траву, а сама пішла в альтанку на перекур. Хлопчина вовтузився, але піднятися не міг. Бачу, як до нього біжить якась стара жіночка, хоче підняти, та «дбайлива» матір обматюкала стареньку й відігнала. «Дочко, не кричи, спинися! Я тілько малого посаджу на лавку, бо ж він увесь промок», = благає жіночка. «Як підійдеш до моєї дитини, то визбираєш свої зуби! Ти мене поняла?! Йди звідси!» = такою була відповідь матері-катюги. Я = на телефон. Дзвоню до знайомої із соціальної служби, говорити не можу, так сльози душать. Вона заспокоїла, сказала, що зараз приїдуть правоохоронці. Десь за півгодини після цього інциденту приїхали міліціянти. Ситуація ніби вирішилась. Та чи надовго?

ХТО ВИНЕН І ЩО РОБИТИ?
Люди не витримують такого знущання над дитиною, але й бояться за життя своїх дітей та й за власне також. Зрозуміло, що сусіди не можуть кардинально вирішити цієї проблеми, для цього є відповідні служби, до функціональних обов’язків яких входить піклування про дітей, захист їхніх прав, свобод, законних інтересів та убезпечення їх від різного роду небезпек.
Не винна жінка, що в неї слабка психіка, і вона стала саме такою. Кожна людина хоче жити щасливо й довго. Але сталася біда, і людині потрібно допомогти. То де ж ви, чиновники?!
Працівники Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і, зокрема, директор Центру Юлія Побережна знають про цю проблему. Інспектори цієї служби неодноразово мали розмову з Ілоною, проте жінка відмовилася від їхньої допомоги. Не маючи достатніх важелів впливу на ситуацію, що склалася, соціальні працівники звернулися по допомогу до правоохоронців та спеціалістів міської служби у справах дітей.
У міліції на таку ситуацію реагують спокійно та, відповідно до законодавства, пишуть чергові відписки. Цікаво, що, наприклад, за жорстоке поводження зі тваринами на вас складуть протокол про порушення, а справу буде передано до суду. Вас у кращому випадку оштрафують, а тварину заберуть туди, де їй буде створено належні умови для перебування. А тут = ДИТИНА!!!
До речі, згідно із законом, міліція зобов’язана виявляти батьків або осіб, що їх замінюють, які ухиляються
від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо створення належних умов для життя, навчання та виховання дітей, і відповідно реагувати.
Виникає запитання: чим у нашому місті займається служба у справах дітей та її керівник Лілія Бевз? Адже одним із головних принципів діяльності цієї служби є неприпустимість приниження честі і гідності дітей, жорстокого
поводження з ними.  
Невже Лілію Едуардівну ніхто не повідомив про таку жахливу ситуацію в місті, адже правоохоронці кілька разів були у цій неблагополучній родині? Коли в місто приїхали колеги журналісти з одного із центральних телеканалів, Лілія Бевз на всю країну заявила, що вперше чує про цю історію... Як що це так, то навіщо витрачати бюджетні кошти на утримання посадовців, які не знають, що твориться в їхньому господарстві?
Служба у справах дітей, соціальний центр, дитяча кімната міліції = невже ніхто із них окремо, чи спільними зусиллями не можуть допомогти маленькій, ні в чому не винній дитині?! Якщо не можуть, не мають на те повноважень, тоді хто має? Хто захистить бідолашного, хворого на ДЦП Сашка?
Уявіть лишень картину: Ілона щось собі «накручує», відкриває газовий вентиль, за кілька годин будинок перетворюється на газову міні-бомбу й раптом хтось вмикає світло...
Дев’ятиповерхівка у п’ять під’їздів злітає в повітря. Одяг, миски, людські ноги й руки розлітаються в різні сторони, а в сусудніх будинках, якщо вони зможуть встояти, вилітають вікна і стіни!..
І винен хто?! Чому хата кожного чиновника скраю?! Коли нарешті і хто саме розтопить заледенілу черствість і почне виконувати свої посадові обов’язки?!

Теги: мама-агресорка, соціальні служби

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.