Перейти на мобільну версію сайту


10.03.2017

ПРИВЕЗЛИ ДОПОМОГУ, А ВІН: «ЗАБИРАЙТЕСЯ НА ...!»

вареники2З натхненням, любов’ю та щирим бажанням допомогти армії ліпили кам’янчани вареники для наших воїнів, які виконують військовий обов’язок у зоні АТО. 15 тисяч вареників, які громада села Кам'янка разом із представниками влади міста і району наліпили для захисників, а також зібрану гуманітарну допомогу командування частини відмовилося прийняти.

Волонтери подолали 1200 кілометрів, аби хоч чимось порадувати вояків, і хоча би домашніми варениками зігріти душу.

Ще раніше в цю військову частину кам'янчани відправляли 10 тисяч вареників у сподіванні потішити військовослужбовців домашніми смаколиками, але були скарги, що вони ні слухом, ні духом не знають про них.

Зухвала поведінка командира військового підрозділу, до речі, кам'янчанина, викликає тільки здивування й нерозуміння у волонтерів.

- Я шокований таким вчинком комбата, - розповідає пан Михайло. – Два з половиною роки доправляю вантажі в зону АТО, під кулями, по бездоріжжю, а тут на тобі - плювок в обличчя не лише мені і людям, які везли допомогу, але й усій кам'янецькій громаді! Якщо нас скрізь із радістю зустрічають і тішаться тій допомозі, яку ми привозимо, то тут немає слів, аби висловити все обурення. Волонтерів навіть близько не підпустили до воріт, а ми сподівалися, що, подолавши такий довжелезний шлях, нам дозволять на якийсь час залишити на території військової частини причепа до автомобіля. Нам довелося залишити його серед поля і вже коли ми поверталися, навіть нікому було допомогти його причепити. Я серйозно пошкодив ногу, і тепер вибитий із колії.

вареники- Досить дивною була поведінка командира частини, який, нецензурно висловлюючись, не пускав нас, кам'янецьких волонтерів, на територію і не дозволяв своїм підлеглим навіть пояснити, в чому ж причина такого неприязного ставлення, - продовжують волонтери. - Напередодні старого Нового року у цей підрозділ ми вже відправляли 10 тисяч вареників, бензопили, пральну машинку, речі. Але, за словами військових, вони про них нічого не знають. Бензопили для роботи не давали, пральну машинку теж не встановили, щоб бійці після важкого дня й брудної роботи могли випрати свої речі та щоб не зривали руки, рубаючи деревину, а бензопилою легко могли вправлятися.

Куди ж поділися вареники і допомога, яку везли наші волонтери, після того, як її не прийняв горе-комбат, нам розповів пан Михайло: «Більшу частину відвезли тим, хто бере участь у блокаді під Лисичанським. Їм же передали теплі речі. Решту вареників розвезли по інших військових підрозділах».

Можливо, армійське начальство й забезпечило свої Збройні сили харчуванням і зараз немає потреби одягати й годувати військо, але ж намагання людей хоч якось допомогти не можна відкидати. Крім того, таку страву, як українські вареники, ніхто там, на війні, не подає до столу. Це навіть не побалувати вояків, а просто згадати домівки і те, що є мирне життя.
Чим керувався командир військової частини, коли позбавляв своїх підопічних малесенької радості і спомину про дім?!

І ще виникає багато запитань: «Куди поділися бензопили? Куди поділася пральна машинка? Куди подівся бронежилет із одного з підрозділів, де служив комбат?».


Теги: волонтери, допомога АТО

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.