Перейти на мобільну версію сайту


06.07.2018

ПОДВІЙНА ТРАГЕДІЯ ОДНІЄЇ РОДИНИ

вбивствоТрагедія в родині жителів села Грушки сталася чотирнадцять років тому. 42-річний дядько вбив 6-річну племінницю. Він на очах бабусі, дідуся і сусідів їй миттєво перерізав горло, а потім пошматував скривавлене тільце. Від цього жаху й досі ніхто не може оговтатися. Люди переживають, що колись цей нелюд може повернутися до їхнього села і увірватися у будь-чию оселю.

А трапилося ось що: «19 травня 2004 року мій син напав на мою шестирічну внучечку і жорстоко вбив її, – згорьовано розповідає пані Олександра. – Що сталося з його свідомістю в ту мить незрозуміло і чому він це зробив теж. Раніше Віктор працював в Чернівецькому аеропорту авіатехніком, згодом захворів і його відправили на лікування до психлікарні. Після лікарні ми його забрали в Грушку, і він жив зі мною. Він не був агресивним і раптом позбавив дитятко життя, а сам утік з місця злочину. Десятки міліціонерів збилися з ніг у пошуках сина-вбивці. Вони прочісували навколишні села та ліси і за добу знайшли. Кілька місяців йшов судовий процес, і судді вирішили, що його потрібно примусово лікувати під суворим наглядом до моменту одужання, а в разі визнання його здоровим (осудним) має відбутися судовий процес про покарання за вчинення злочину. Після восьми років перебування в Дніпропетровській психіатричній лікарні з посиленою охороною Віктора перевели в Хмельницьку обласну психіатричну лікарню у відділення з посиленим наглядом лікування до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру за рішенням суддів у селі Скаржинці. Минулого тижня до моєї онучки зателефонували з лікарні і повідомили, що медична комісія прийняла рішення щодо виписки мого сина і переведення його на амбулаторне лікування та що ми маємо його періодично привозити до психіатра».

Уявіть собі, рішення суду ще не було, а, за словами головного лікаря, виходить, що жорстокого вбивцю випускають на волю, а суд колись своє рішення ухвалить. А може і не ухвалить... З лікарні Віктора мали забрати за тиждень. І хто ж його такого небезпечного має звідтіля забирати?

– Прошу зрозуміти мій материнський біль, страх, розпач у цій ситуації, – продовжує пані Олександра. – Сім’я боїться його, бо ж немає гарантії, що він, потрапивши на місце свого злочину, не скоїть ще одного.

Ми то це розуміємо, але це ще мають зрозуміти посадовці й урядовці. Адже в Дніпропетровську Міністерство охорони здоров’я не хоче чи не може утримувати таку категорію хворих, тому звідтіля попереправляли таких людей в ті обласні лікарні, де вони проживали. Зрозуміти можна й керівництво Хмельницької психлікарні, яке не хоче утримувати таку категорію хворих. Зрозуміло, що вони від них хочуть позбутися, але що ж робити родичам, які бояться за своє життя і життя інших людей? Тим більше, чи зможуть сільські люди за десятки кілометрів возити родичів на постійні обстеження до психіатра і на скільки це для них небезпечно?

Але родичі можуть й відмовитися від того, щоб забрати хворого з лікарні, і тоді вже цей хворий – проблема лікарні. Потім лікарня може відправити його у спеціальний будинок-інтернат, де утримують такого профілю людей. Або ж якщо людина вже одужала, то має відповісти за законом за свої злочинні вчинки. Але ж знову, щоб судовий процес було запущено, потрібно щоб хтось слідкував за цим процесом і відновлював його, а не забував про те, що такі люди небезпечні для суспільства і їх вчасно потрібно спрямовувати у спецзаклади.


Теги: родинна трагедія

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють акції




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.