Перейти на мобільну версію сайту


13.10.2017

НА ЗУПИНЦІ СТАТУЯ «ПИСАЮЩЕГО ДЯДИ»

бомжУ нашому місті на сьогодні є три проблеми, які практично не вирішити – це безхатьки, цигани і собаки.

Собак розвелося стільки, що вже в окремих районах міста дітей на вулицю випустити самих небезпечно. Їх повно навіть у центрі міста. По Соборній зграї збивають перехожих з ніг, біля парку Танкістів нападають на дітей, які прямують до школи, на Індустріальній вже було кілька випадків, коли розлючені тварини не пропускали школярів до школи та перекривали шлях дорослим, які прямували додому і в гаражний кооператив. Це питання втрясти немає можливості, бо відстрілювати собак не можна, це жорстокість, а от як тебе покусають, то це ти винен, бо ж тварини, за словами їхніх захисників, просто так на людей не нападають. Хоча таке твердження хибне. Притулок для тварин не лише наше місто, але й ті, які мають гарний бюджет, не в змозі утримувати. Зоозахисники і волонтери можуть їх інколи підгодовувати й обурюватися, що влада бездіяльна. Інших кроків вони не можуть вжити, бо ж важче взяти відповідальність на себе і запропонувати дієвий спосіб. 

Цигани не один рік просто безчинст­вують у Кам’янці. Вони увесь робочий день дошкуляють усім закладам і установам міста, не полишають автовокзал. Щоправда час від часу вони завдяки втручанню поліції зникають на деякий час, але потім знову з’являються їхні побратими. Напевне, міняються територіями. Цьому сприяють ще й кам’янчани, які дають їхнім родинам прихисток (здають житло). Механізму боротьби з циганським нашестям немає.

Як і невирішеною залишається проблема безхатьків. Майже рік, як на зупинці біля «Берізки» діє готель «Безхатько». Тут оселився Сашко, він як статуя «писающего мальчика» щоранку оголений зустрічає кам’янчан у самому центрі міста. Бувають випадки, коли він на очах у всього люду просто на зупинці справляє свою нужду. Влітку він на зупинці мешкав на лавці, а нещодавно йому вже підкинули ковдру, бо ж ночі стають дедалі холоднішими. Сюди йому приносять їжу добродійники і побратими. Тут вони влаштовують гулянки з оковитою. Центральну зупинку міста вже так загидили, там така антисанітарія, що нічого іншого не залишається, як її просто знести. Двірники цього Сашка вже мітлами ганяли, але що візьмеш з людини, яка не має даху над головою, травмувалася і не може пересуватися, бо ж поламав ногу і йому хтось приніс милиці. Одного разу після чергового виклику поліції й, напевне, профілактичної бесіди, його друзі просто на зупинці влаштували банно-пральні моціони: його помили, поголили на очах у пасажирів.

Виявляється, цей пан мав родину і мешкав на Соборній, але, напевне, вже так рідних дістав, що дружина подалася на заробітки за кордон, донька переїхала в Київ, а їхній чоловік і батько пропив усе, гідність у тому числі. Спочатку він оселився в під’їзді дому, де була квартира, потім завдяки наполяганням мешканців залишити під’їзд перебрався в підвал, але й доступ туди перекрили. Сашко перебивався випадковими заробітками на Центральному та квітковому ринках. Тож вже коли не зміг ходити через перелом ноги, жалісливі продавчині квіток подавали йому їжу, а інколи перепадала навіть випивка. Сашко обріс приятелями, які промишляли містом, збираючи пляшки, папір, метал, а на виручені гроші вже можна було гульнути.

бомж-1Кам’янчани щоранку мусять споглядати цю ганебну картину, а хто не витримує, той викликає поліцію та швидку допомогу. Та що ж вони можуть зробити? Медики нададуть допомогу, навіть одного разу намагалися його забрати в лікарню, проте збіглися побратими, і зусилля лікарів виявилися марними. Поліцейські теж можуть лише провести профілактичну бесіду, скласти адмінпротокол і сповістити соціальну службу. Останні також безсилі, адже людина не бажає змінювати щось у своєму житті, бо це вже стан душі і стиль життя, який перебороти важко.

У територіальному центрі «Турбота» проблемою безхатьків займається Олег Бойчук, до якого ми і звернулися. Олег Дмитрович пояснив, що про цю проблему він знає, але нічого зробити неможливо.

– Ми неодноразово переодягали цього чоловіка, приносили йому одяг, але на ранок у нього вже нічого не було, речі він міняв на випивку, – пояснює Олег Бойчук. – Намагалися його прилаштувати в інтернат, але він категорично відмовляється, ми його підлікували, але... У нього в Оринині є матір і брат, але й туди він теж категорично відмовляється перебратися, хоча минулої зими обіцяв до них переїхати. Тепер він обіцяє цієї зими перебратися в Оринин, але обіцяв пан кожуха, та лише його слова були теплі.

Щоб повернутися до нормального життя, безпритульним потрібне житло і робота. А для цього необхідні документи. Більшість тих, хто живе на вулиці, не мають не лише реєстрації, а й навіть паспорта. Виходить, що вони опиняються у замкнутому колі, бо без одного немає й іншого. Більшість тих, кому ми допомагаємо – це люди зі складною долею, і багатьох з них дуже важко заохотити змінити своє життя. Вони настільки зневірені.

Люди стають волоцюгами не лише через матеріальні фінансові проблеми, алкоголізм чи наркоманію. Велике значення має і психологія, стверджують фахівці. Після безлічі життєвих складнощів, безпритульні втрачають віру в себе та просто пливуть за течією. Щоб реінтегрувати безпритульного в суспільство, спочатку треба задовольнити його базові потреби – харчування та сон.

В Україні, за підрахунками експертів, лише чверть бездомних повертається до нормального життя. І чим довше людина жила на вулиці, тим складніше їй знову стати повноцінним членом суспільства.

Деградація людини продовжується, коли вона вже на вулиці. Протягом наступних днів чи тижнів після втрати житла безхатченко перебуває в кризовому стані, переживає сильний стрес. Він намагається дотримуватися колишніх звичок, зберігає віру в те, що життя просто неба є лише тимчасовим періодом і вдасться змінити ситуацію на краще. На наступному етапі безхатько починає пристосовуватися до нового способу життя. На вулиці формується так звана субкультура бідності, де панують свої норми й правила, під які людина змушена підлаштовуватися, аби вижити в новому, ворожому для себе середовищі. Говорячи про факт відсутності житла, необхідно пам'ятати, що особа втрачає разом із домом. Ідеться не лише про місце, де можна задовольняти свої базові потреби в їжі, гігієні та відпочинку. Людина також втрачає відчуття безпеки, стабільності та приватності. Якщо в бездомного більше часу йде на задоволення біологічних потреб, він не матиме ні мотивації, ні ресурсів на задоволення інших. До речі, щодо алкоголізму. За результатами опитувань, більше половини безхатченків почали вживати алкоголь, уже будучи на вулиці. У практиці соціальної роботи трапляються випадки, коли в процесі обмороження, здебільшого в холодну пору року, люди помилково «зігріваються» алкогольними напоями. Часто таке «зігрівання» переростає в алкогольну залежність, що є хворобою бездомної людини.

Є ще одна категорія бездомних, це – зеки, люди, які повертаються із зони, опиняються без даху над головою і теж поповнюють ряди безхатьків. Але вони набагато агресивніші й заполоняють вокзали, підвали... Наше місто не виняток. На залізничному вокзалі прихисток знайшла ця категорія людей. Їх навіть добрі кам’янчани підгодовують. Автовокзал – це територія циганів. А новенька алея між квітковими ларьками теж набуває статусу готелю «Волоцюга». Тут чи не на кожній лавці вдень їдальня для окремих груп, вночі – спальня. Ще трішки і центр міста нагадуватиме Париж під мостом у часи Анжеліки.

Німці цю проблему вирішили просто: виділили закинуте приміщення, самі безхатьки його підремонтували, у них там дерев’яні тапчани, є постільна білизна, стіл для прийому їжі і посуд. Кожен за собою прибирає, а за те, що їх підгодовують, вони працюють. Хто меблі реставрує, хто лагодить електричну техніку, хтось шиє, ремонтує взуття. Так і виживають, але вони всі разом в одному місці, не заважають життю містян, не порушують благоустрій міста, не розносять заразу. Можливо, наші безхатьки могли збирати по місту сміття чи мести вулиці за їжу і дах над головою.


Теги: бомжі

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.