Перейти на мобільну версію сайту


22.03.2013

МІФИ І ПРАВДА ПРО ЦЕНТРАЛЬНИЙ СТАДІОН

У серпні цього року Центральний міський стадіон ім. Г.Тонкочеєва святкуватиме півстолітній ювілей. Зазвичай, до круглих дат прийнято тішитися своїми здобутками. Як же сьогодні можна порадіти за нашу головну спортивну арену?

«ОБРІЗАННЯ»

У 2000 р. влада вирішила розробити концепцію впорядкування міського стадіону. 19 липня депутати ХХІІІ скликання на 16 сесії міськради проголосували за «обрізання» стадіону, який тішив громаду близько сорока років. Тодішнє керівництво міста вирішило, що для забезпечення розвитку міського стадіону необхідно вилучити земельну ділянку по периметру стадіону (вул.Князів Коріатовичів – просп.Грушевського – вул.Драй Хмари) площею 3440 кв.м і зарахувати її до Фонду вільних земель міста з подальшим використання у комерційних цілях. Відділу архітектури дали доручення провести конкурс на кращий архітектурний план забудови. Умови цього конкурсу передбачали відрахування благодійного внеску з подальшим перерахуванням його для потреб міського стадіону. Відділу земельних ресурсів було дано розпорядження привести у відповідність межі використання земельних ділянок, розміщених на території стадіону. Гроші ж з орендної плати за використання землі передбачити при формування міського бюджету 2001-2005 рр. як видаткові для стадіону. Відділ фізичної культури та спорту (керівник Степан Павловський) спільно з дирекціями міського стадіону, мотобольного стадіону та спортивної школи №2 мали розробити Програму розвитку міського стадіону ім.Г.Тонкочеєва. Рішення тієї сесії підписав міський голова Олександр Мазурчак.
Але через відсутність коштів Програма так і не народилася, принаймні таке повідомив Степан IMG_6224.JPGПавловський. Не побачив стадіон і грошей, які були обіцяні з благодійних внесків та оренди земельних ділянок. Зрозуміло, що це був просто гарний міф.
Рішенням виконкому від 27 квітня 2001 р. було затверджено перелік забудовників торгового ряду біля огорожі центрального стадіону на просп.Грушевського та вул.Князів Коріатовичів. Шість підприємців і 22 юридичні особи мали утворити до 15 травня 2001 р. кооператив, який би виступив замовником проекту та будівництва торгового ряду. Кінців щодо створення кооперативу та його очільника нам не вдалося віднайти. Отже, знову черговий міф.
Дещо пізніше, в квітні 2003 р., депутати IV скликання на 11 сесії надали одному з підприємців земельну ділянку площею 187 кв. м на розі просп.Грушевського та вул.Князів Коріатовичів. Хоча, згідно з планом розвитку стадіону, тут планувалось звести спорткомплекс з басейном.
Будівництво торгових рядів відібрало в спортсменів гандбольний та городковий майданчики, зникла й сцена. Згодом частину стадіону виділили для автостоянки і автобазару. Непомітно з мапи стадіону зник і тир. До верхніх спортивних майданчиків для гри в міні-футбол, баскетбол, волейбол впритул підступив фундамент міфічного льодового палацу.
Згодом депутати того ж таки скликання відібрали і спортивний майданчик у ДЮСШ №2. Щоправда, в 2012 р. цю ділянку все ж таки вдалося повернути спортшколі.
- Ми, дорослі, нині в боргу перед молоддю, - каже депутат міськради, керівник фракції Партії регіонів Валерій Слободян. – Молодь потрібно зацікавити спортом, аби всяка дурня не лізла їм в голову. Вважаю, що цей дерибан земель стадіону – невдалий бізнесовий проект депутатів двадцять третього скликання. Дивуюся, що Григорій Тонкочеєв 50 років назад дбав про молодь і розумів, наскільки важливими для здоров’я є заняття фізкультурою і спортом, а попередня влада своїми рішеннями примусила молодь забратися зі стадіону в генделики, розташовані просто при вході в храм спорту. Чомусь же ніхто не зводить навколо церков таку «огорожу»!

ЯК ЦЕ БУЛО. СПОГАДИ
1959 рік. Виконком міської Ради депутатів трудящих вирішив:
1. Відвести міській Раді добровільних спортивних товариств під будівництво міського стадіону земельну ділянку в кварталі №24 (за генпланом) площею 9,59 га.
Кураторами будівництва міського стадіону стали голова міськвиконкому Г.А. Тонкочеєв, архітектор міста І.І. Медведовський, голова спорткомітету М.Е. Степанов.
За 1959-1961 рр. було побудовано першу чергу, а влітку 1962 р. стадіон передали в підпорядкування спорткомітету. 1962-1963 рр. продовжувалася друга черга його будівництва. Завдяки зусиллям Григорія Тонкочеєва на зведення стадіону вдалося мобілізувати  майже всі колективи міських підприємств та навчальних закладів, військових частин. У народі цей проект назвали «Кам'янецькі Лужники». «Розмочила» стадіон гра з футболу, яка відбулася 1963 р.
1994 р. центральний стадіон отримав ім’я ініціатора й куратора будівництва - Григорія Тонкочеєва.

Віктор Кріль, колишній заступник голови міськвиконкому:
- Мені колеги розповідали, що стадіон почали будувати ще в 1959 р., а в серпні 1963 р. його здали в експлуатацію. З міського бюджету на нього гроші не виділялися. Тоді майже кожен кам’янчанин - від дорослого до малого - доклав зусиль для його зведення. Школярі та студенти на уроках фізкультури виконували посильну роботу, промислові організації допомагали матеріалами. Стадіон – це було комсомольсько-народне будівництво.

Публікація в «Прапорі Жовтня» (6 вересня 1959 р.):
«Мине небагато часу, і кам'янчани не впізнають порослу бур'янами південно-східну околицю 1.jpgсвого міста. Там, на величезній площі розташується прекрасний стадіон, де тренуватимуться й змагатимугься футболісти та баскетболісти, легкоатлети і велосипедисти, любителі стрілецького і пашютного спорту. І взимку не припинятимуться на стадіоні тренування, матчі, зустрічі. Спеціальний зимовий манеж гостинно прийматиме спортсменів. А влітку на трибунах стадіону тисячі вболільників зможуть слідкувати за поєдинками команд на футбольному полі. Чимало глядачів збиратиметься також біля баскетбольних та волейбольних майданчиків, парашутної вишки, тиру, на велотреці.
Цей чудовий подарунок місту зробить молодь. Юні кинули клич: «Збудуймо Кам'янецькі Лужники! Нас 25 тисяч молодих, завзятих, сильних. Кожний відпрацює за рік по 60 годин на комсомольсько-молодіжній будові - і в степу з'являться контури спортивного містечка».

Юрій Пушкарьов, екс-голова спорткомітету та колишній директор стадіону:
- Перед виходом на заслужений відпочинок Григорію Тонкочеєву вдалося вибити гроші на будівництво басейну, з правого боку при вході на стадіон. На той час уже навіть вирили котлован, але тодішній начальник фінуправління так і не перекинув грошей на будівництво. Той котлован довго був небезпекою для відвідувачів стадіону, і його засипали.
Наш стадіон багато років був центром суспільного, культурного і спортивного життя міста. 19 спортивних об’єктів постійно були затребувані кам’янчанами.
Перед тим, як перебратися в Київ, колишній міський голова Олександр Мазурчак вирішив опанувати гру аристократів – теніс. Уроки йому давав Борис Фельгін. Олександр Володимирович разом з Сергієм Бабієм ходили на стадіон вчитися грати. Екс-міський голова пообіцяв зробити на стадіоні достойні корти і не лише. Але все вийшло навпаки. Спочатку чималий шмат землі отримав ринок «Династія», згодом зникли нижні спортивні майданчики, на одному з яких мій попередник облаштував платну автостоянку.
На жаль, я не був комерсантом, і ми не порозумілися з Олександром Мазурчаком. Одного дня він мене викликав та наголосив, що я пенсіонер, і порекомендував піти на заслужений відпочинок...

Ось, що нам написала корінна кам’янчанка Станіслава Бабійчук:
- Пам’ятаю, як ми з батьком намагалися пройти на міський стадіон на футбольний матч. Батько схопив мене на руки, аби величезний натовп не розчавив мале дівчисько. Трибуни гуркотіли. Коли наші забивали гол, люди обнімалися, раділи... На такі заходи кам’янчани ходили родинами. А як пишалися, коли наші вигравали!
Стадіон об’єднував людей, на спортивних майданчиках велися волейбольні, гандбольні, баскетбольні баталії. Проводилися загальноміські свята, а нині чомусь туди не хочеться йти. Стадіон кастрували і забудували різними генделиками - якось тут не затишно і ніщо не спонукає до заняття спортом.
Свого часу величезний шмат землі віддали під будівництво льодового палацу. Тішилася, що хоч попри все матимемо ще одну спортивну споруду. А натомість отримали залізобетонні ребра, що стирчать із землі, напівзруйновану огорожу та багнюку навколо. У кам’янчан відібрали спортивні майданчики, а тепер ми хочемо забрати дітей з вулиці. А куди?! У ті ж самі генделики, якими оббудували стадіон? Думаю, якби колишній міський голова Григорій Тонкочеєв побачив, що зробили з його дітищем, він би точно перевернувся в домовині.

ЧИМ СЕРЦЕ ЗАСПОКОЇТЬСЯ?

За період «упорядкування» стадіону площею в понад 12 га (спортивне ядро і трибуни для глядачів на 900 місць, мотобольне поле, 16 спортивних майданчиків, спортшкола, стрілецький тир на 50 м та заплановане зведення готелю на 206 місць) на сьогоднішній день тут залишилося трохи більше третини - 4,61 га.
- Наше місто розвивається як туристичне і відоме в спортивних колах, - зазначає Валерій IMG_6233.JPGСлободян. - Багато хто хоче поєднати корисне з приємним, тобто взяти участь у змаганнях і ознайомитись з туристичними принадами. Та ми не маємо можливості приймати престижні змагання через відсутність гідної спортивної бази.
Уже проведені перемовини з міським головою Михайлом Сімашкевичем та нардепом Володимиром Мельниченком, які пообіцяли посприяти у виділенні коштів з різних бюджетів на будівництво нової спортивної школи. Нині в ДЮСШ №2, у різних спортивних секціях займається понад 600 дітей. І дуже прикро, що вони не мають належних умов для занять. Тому вже давно виникла потреба збудувати сучасну спортивну школу з роздягальнями, душовими, просторими спортзали. Лише за таких умов можна залучити дітей до занять спортом, щоб вони були здоровими і не тинялися по генделиках та вулицях міста.
Є задумка реконструювати старе приміщення ДЮСШ №2, можливо навіть з добудовою другого поверху. Це питання у мене на особистому контролі. Мене це дуже болить, бо я голова міської асоціації боксу, і постійно зіштовхуюся з проблемою нестачі приміщень.
Відродженню й будівництву нових майданчиків нині сприяє міський голова та нардеп. Яскравим прикладом цього є спортмайданчик у парку, на який з бюджету міста гроші не витрачалися. Прикро, що колишня влада, депутати позаминулого скликання обдурили кам’янчан і понівечили стадіон. Вийшло як у прислів’ї - «Після нас хоч трава не рости».

Теги: Центральний стадіон

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.