Перейти на мобільну версію сайту


08.11.2013

МАМА = В ЛІКАРНІ, ДИТИНА = В БЕЗПЕЦІ

Доки в небезпечну ситуацію, яка нависла над будинком №4 на вул.Шевченка, не втрутилися журналісти нашої газети, проблема ніяк не могла зрушити з мертвої точки.
Нагадаємо, в минулому номері «КлюЧа» ми писали про хворого на ДЦП хлопчика Сашка, який перебуває з мамою-агресоркою. Ілона постійно з жорстокістю та садистською ненавистю лупцює власного сина на очах у всього величезного двору. На репліки й «повчання» сусідів жінка реагує погрозами, мовляв, вона вікриє газовий вентель, і всі полетять на небеса.
Відповідні служби, які мали би розібратися в цій ситуації, реагують мляво, певне чекаючи, що знайдеться крайній, на якого можна буде або все звалити, або який все зробить сам. Проблема не вирішується, блукаючи по колу.
Та, як виявляється, потрібне просте БАЖАННЯ допомогти людям, навчивши їх, як правильно діяти в ситуації та долучити до процесу відповідальних осіб...
Після виходу п’ятничного випуску газети, відповідні служби почали реагувати на публікацію тільки в понеділок. 4 листопада працівники Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді спільно з правоохоронцями з відділу кримінальної міліції у справах дітей спробували провести обстеження DSC_0008.JPGпомешкання мами-тирана. Натомість отримали категоричну відмову від жінки.
Вийшовши ні з чим, спеціалісти, можливо й, закинули б цю «гнилу» справу, та спокою їм не дали наші журналісти. Редакційні телефони розривалися від численної кількості дзвінків стурбованих мешканців вул.Шевченка, 4. Усі скаржилися на поведінку Ілони, її агресію, й те, що ніхто не може вгамувати жінку. Люди просто-на-просто її боялися. Перелякані мами в один голос заявляли, що не пускатимуть дітей на вулицю, бо, не дай Боже, Ілона їм щось заподіє. Крім того, мешканці вже втомилися спостерігати за жахливою картиною знущання Сашка над котами. Напевне, ці бідолашні тваринки = єдина іграшка, яка є в хлопчика.
= Коли кошеня потрапляє до рук цієї дитини, то це видовище, я вам скажу, не для слабких, = розповідає сусідка Алла Володимирівна. = Він не має відчуття до чужого болю, і від любові так міцно притискає до себе кошеня, що в того очі на лоба не лізуть. Не одну тваринку дитина вже замучила, лише за цей рік = п’ятьох...
= Я годую бездомних кошенят біля нашого дому, = продовжує розповідь Алла Володимирівна. = Защораз як винесу їжу, вони поприходять якісь замучені. У рудого кошеняти, яким грався Сашко, була закривавлена голова. Коли я взялася обробляти йому рану, то побачила надкушене вушко. А через кілька днів тваринка валялася на смітнику мертвою.
Ще одна сусідка, пані Зінаїда, розповідає, що Ілона за те, що та заступилася за беззахисне кошеня, схопила її і викрутила палець. Постраждала від матері-агресорки і Діана, яка мешкає в сусідньому будинку.
= Коли стояла біля аптеки, = каже вона, = повз мене пройшла Ілона з Сашком, щось образливе кинула в мій бік. Я не звернула уваги. До мене підійшла моя мама з моїм сином, і якраз з аптеки вийшла Ілона. Вона підійшла до нас і раптом плюнула моїй мамі прямо в обличчя. Ситуація така, що й міліцію не викличеш, бо всі кажуть, що з хворої взяти?..
Зрештою, 4 листопада далі, аніж говорити та скаржитись, ситуація не прояснилася. Наступного дня зранку працівники соцслужб знову були на порозі в Ілони. Цього разу покликали батька. З матами-перематами Ілона зголосилася, аби Сашка відвезли у багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр, що на мікрорайоні Жовтневий. Там дитина мала би перебувати з понеділка до п’ятниці, а на вихідні її би забирав батько. Та сталося інакше.
Після огляду тамтешнім лікарем, Сашка з батьком відправили у дитячу поліклініку, а звідти = в обласний реабілітаційний центр. Батько відпросився з роботи, заручився допомогою друзів і повіз дитину в Хмельницький. А там виявилося, що хлопчик повинен перебувати лише на стаціонарі й у супроводі одного із батьків. Тож, нічого не вдієш, повернулися додому.
У ситуацію втрутилася головний лікар дитячої поліклініки Тетяна Очеретенко, яка запропонувала помістити дитину в стаціонарне відділення міської лікарні.
Тим часом Ілона, залишившись без дитини, влаштувала в домі справжнісінький рейвах. Вона кричала, била меблі, посуд, викидала через вікна речі.
Сусіди, наче ті миші, повимикали в квартирах світло й перелякані стояли в вікнах, спостерігаючи, що буде далі.
На Ілонині крики прибігла одна із сусідок з будинку навпроти, ще одна = викликала швидку і міліцію. Але ні працівники однієї, ні іншої служби не горіли бажанням їхати на виклик. У справу знову втрутилися журналісти. Ми вдячні за розуміння й підтримку заступнику начальника міськвідділу міліції Олександру Ткачуку, головному лікарю міської лікарні Дмитру Васильянову та міському психіатру Георгію Басюку, які в позаробочий час не відмахнулися від проблеми і таки допомогли кардинально її вирішити. Нині Ілона перебуває на лікуванні, Сашко = у навчально-реабілітаційному центрі. На вихідні батько забиратиме дитину додому. Жителі дев’яповерхівок, які довгий час потерпали від бездіяльності посадовців, тепер можуть спати спокійно.
Та чи довго? Аби поставити остаточну крапку в цій справі, ми звертаємося до влади з проханням організувати засідання круглого столу з представниками відповідних служб та усіх зацікавлених сторін.

Теги: соціальні служби

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.