Перейти на мобільну версію сайту


10.02.2017

КРОК ДО РЕФОРМИ. Продовження

Початок читайте у №4(259) від 03.02.2017 р.

операція-1Нарешті, після різних медичних досліджень, пацієнтка визначилася з лікарем, якому вона довіряє, і готова до операції, або за неї визначилися. Це особиста справа кожного.

Для того, щоб потрапити в операційну, оформляють історії хвороби, вона має підписати згоду на обробку особистих даних, згоду на операцію, на наркоз... Потім роблять аналіз на СНІД. Усе, людина налаштувалася, морально підготувалася, а тут ще й на консиліум якийсь раптом потрібно йти. Лікарю, який її оглядав, людина вірить, усі необхідні дослідження зроблені - і тут на тобі – принизлива процедура, котра передбачає огляд декількох лікарів, який вибиває пацієнтку з рівноваги. Звичайно, не всіх, є такі, які люблять лікуватися, та мова про інших. Питання: «Навіщо тих зайвих стресів, якщо й так все зрозуміло і визначено?». Ймовірно для того, щоб була зайва можливість молодому лікарю повчитися. У нашій медицині все для комфорту пацієнта.

Далі - обов’язкова підготовка до операції і через 5 хвилин уже початок. І знову стрес, і знову приниження. У передопераційній з пацієнтки знімають халат, і вона мусить гола прямувати до операційного столу, ловлячи на собі не одну пару очей, у тому числі й чоловічих. Можливо, медикам усім байдуже, бо вони щодня не одну таку бачать в операційній, але ж мова не про медиків, а про шок жінки. Потім її голу починають прив’язувати (так годиться) і вже згодом непоспіхом накривають людину простирадлом, залишаючи відкритим лише операційне поле. Після цього жінці байдуже, як її непритомну завезли в реанімаційну палату, а от коли отямиться, то знову суцільне відчуття приниження. Щоправда, щодо догляду, уважного ставлення медиків усіх ланок від лікарів до санітарок, то поскаржитися немає на кого.

Проте поки одні медики намагаються зробити так, щоб твоє здоров’я прийшло до норми, інші, які не знають, куди себе подіти від безділля, починають обдзвонювати чи твоїх колег, чи друзів, чи родичів, аби повідомити, що тебе тут бачили і тобі роблять операцію і який у тебе діагноз.

Хто їх уповноважив, невідомо, можливо, людина взагалі не хоче, щоб хтось, навіть родичі, про це дізналися. Але тебе тут побачив знайомий медик, і він мусить рознести вістку всім, кому забажає. І щоразу такі речі сходять з рук, а вже потім немає часу і сил запитати про медичну етику і конфіденційність. І стан твого здоров’я стає надбанням усього суспільства.

Коли жінка прийшла до тями, починаються відвідини (суворо до графіку відвідувань) усіх, хто вважає за потрібне. Та знову ж, це справа кожного. У відділенні дуже тепло і затишно. Є загальні палати на 4 місця і кілька окремих - VIP із санвузлом та теплою водою. А також зручні ліжка, пристойна постільна білизна, скрізь чисто і охайно, ввічливий і дбайливий персонал.

Щодо сусідства, то в загальних палатах воно досить складне - тут жінки після складних операцій чи просто на стаціонарному лікуванні і стани у них усіх досить різні. Одні стогнуть, інші «пахнуть», третім процедури вже час проводити на очах у решти. Крім того, постійно пересікаєшся із відвідувачами колежанок. Дуже незручно, але хто боїться залишатися наодинці чи потрібна стороння допомога – це навіть дуже добре. В окремій палаті ти можеш ні з ким не пересікатися, ніхто на тебе не буде чхати і підглядати за тобою. Хоча й у ній не заховатися від пересудливого персоналу, який так і норовить дізнатися про тебе побільше.

КРОК ДО ОДУЖАННЯ
У середньому за тиждень жінку ставлять на ноги, але вона ще не готова виходити на роботу, тому її переводять у жіночу консультацію для доліковування і продовження лікарняного листка.

І уявіть собі, людина ще не може нормально пересуватися, а вже знову потрібно повертатися назад, але в інше відділення, та чомусь такі правила, що потрібно йти на комісію ЛКК. Комісія відбувається в понеділок, середу та п’ятницю, з 13:00. Під дверима на певний час збирається зо два десятки людей, які пчихають, кашляють, але ти мусиш йти, бо лікарняний не відкриють чи не продовжать. Незрозуміло, чому для кожної людини не можуть визначити певний час, і вона тоді прийде.

ІНШІ ПРОБЛЕМИ
Здається, що реформи в нас передбачають зміну вивісок. А реформа – це створення умов для роботи медиків та комфорт і професійна допомога для пацієнтів. Добре, що в лікарні чисто, не потрібно з собою нести постільну білизну, добре, що дарують пральні машинки, ще краще, коли це лабораторне чи інше обладнання. Але крім цього, є ще дуже потрібні речі, про які не знає ні влада, ні депутати, і це не провина медиків. Це проблема менеджменту, який повинен визначити першочергові потреби, без яких у стінах цього медзакладу працювати НЕ МОЖНА. Без простирадла можна лікувати, без одномісної палати теж можна обійтися, а от без медичних інструментів, без пристроїв для знезаражування неможливо провести безпечної операції. Потрібні нові сучасні освітлювачі в операційній, а також різні пристрої, які, окрім рук медиків, забезпечують успіх операційного втручання й успішне одужання.

Ще однією проблемою, у яку не потрібно вкладати гроші, є людський фактор, а саме організація умов охорони праці та правил безпеки. Звичайно, кожна жінка прагне бути красивою і доглянутою, мова йде про медпрацівниць, зокрема про тих, які мають допуск до відкритих ран, крові і маніпуляцій. Вони ходять на роботу розцяцковані, з нарощеними нігтями. Чи допустимо таке для медика? Зрозуміло, що ні, але той манікюр, який було зроблено, настільки дорогий, що на один день його не роблять. Але ж ти знала, куди йшла працювати і маєш підкорятися правилам.

Бородатою проблемою є шлях на третій поверх стаціонарного відділення у вечірній час. Як жінка із серйозною проблемою зможе піднятися крутими, слизькими сходами, які там облаштували будівельники кілька десятків років тому?!

Отже, ремонти, наволочки, пральні машинки - це дуже добре, але насамперед потрібно визначитися із першочерговими потребами. Їх мають визначити ті, хто щодня зіштовхуються з ними, і паралельно вирішувати кадрову потребу та врешті створювати комфорт для роботи медиків і перебування пацієнтів.

Для того, щоб не збирати під дверима лікарів, різних комісій, для пацієнтів потрібно провести організаційні заходи, зокрема, призначати конкретний час прийому, а не зводити всіх на одну годину, а потім, щоб вони витрачали час і нерви в очікуваннях. Узагалі хворі люди не повинні пересікатися між собою задля недопущення інфікування один одного та за правилами конфіденційності, бо ж не вухо лікують.

ЯЗИК ЗА ЗУБИ
Одним із прав людини, яке найбільш пильно охороняється державою, є право громадянина на захист будь-якої інформації щодо його здоров’я. Право це регламентується цілою низкою законів, що обов’язкові до виконання. Проте медики порушують ці права через свою юридичну безграмотність та безкарність.

До конфіденційної інформації відносяться відомості про стан здоров’я, а також факт звернення за медичною допомогою, факт обстеження, зокрема на ВІЛ-інфекцію і його результати.

У відповідності до чинного законодавства України, заклади охорони здоров’я зобов’язані зберігати конфіденційність всієї інформації, яка стосується хворих, із додержанням існуючих правових норм та правил. Безпосередньо відповідальність за дотриманням вимог конфіденційності інформації несе керівник закладу.

Інформація про стан здоров’я пацієнта повинна зберігатися в медичній документації у режимі обмеженого доступу і з гарантією захисту її конфіденційності.

Заклад може використовувати і розповсюджувати інформацію про стан здоров’я для лікування хворих та отримання плати від страхових компаній. Інформація про здоров’я може бути надана лікарям інших закладів у разі їхнього залучення для надання медичної допомоги пацієнту. Заклад може надавати інформацію про здоров’я членам родини пацієнта або іншим законним представникам, на яких вкаже хворий, лише з його письмової згоди. Без дозволу пацієнта заклад може надати інформацію лише у випадках передбачених законом, в інтересах безпеки, економічного добробуту держави та прав людини органам прокуратури, слідства, дізнання, суду. В усіх інших не визначених законом випадках передачу конфіденційної інформації заклад здійснює лише за умови письмової згоди пацієнта.

Згідно із законом, пацієнт має право на ознайомлення з медичною документацією про своє здоров’я та отримання витягу з неї, додаткові міри щодо конфіденційності, конфіденційного спілкування з лікарем, на подання скарги завідувачу відділенням, головному лікарю або його заступнику, якщо вважає, що право конфіденційності було порушено. Заклад надає гарантії, що не буде вживати жодних заходів проти хворого за подання скарги.

Ось що говорить закон: стаття 40 Основ законодавства України про охорону здоров'я забороняє медичним працівникам розголошувати лікарську таємницю, а при використанні даних у науковій і навчальній роботі обов'язкова анонімність пацієнта. Заборона розголошення лікарської таємниці необхідна для охорони прав пацієнта, його життя і здоров'я. З об'єктивної сторони злочин полягає в розголошенні лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв'язку з виконанням професійних чи службових обов'язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки (самогубство, нервовий стрес, іншу тяжку хворобу потерпілого та ін.). Суб'єкт злочину - особа, якій таємниця стала відома в зв'язку з виконанням професійних (лікар, медсестра, фельдшер) чи службових обов'язків (завідуючий відділенням, головний лікар, працівник реєстратури та ін.). Покарання за злочин: за ст.145 - штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот сорока годин, або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправні роботи на строк до двох років. 

операція-2ГРОШІ РОЗФІТЬКУВАТИ НЕ МОЖНА 
Нині бюджет медицини – бюджет прожирання. Кожна ланка медичної сфери вже давно потребує дуже серйозного переформатування та фінансового вливання. Переформатування можна зробити, напруживши лише мізки медичних менеджерів та економістів, але найголовніший чинник – це бажання.

Потрібно захотіти зробити для громади крок у бік поліпшення, а не грати роль весільних генералів, які не знають, куди себе подіти за весь робочий день.

Щодо фінансування, то й тут можна знайти ресурс. Не потрібно бюджету, владі і депутатам викручувати руки, не потрібно скорочувати фахівців-практиків, а переглянути штати дармоїдів, які паразитують на наших бюджетних грошах. Нині орган самоврядування сам може коригувати свої видатки і переглядати управлінську структуру. Зрозуміло, що жоден начальник не дозволить скоротити свій підрозділ, який працює саме на нього. 

Нині медики страждають від нестачі якісного медичного інструменту, приладів, устаткування, а ми з вами утримуємо цілу армію управління охорони здоров’я.

Раніше в місті був начальник управління, друкарська машинка, калькулятор, і проблем із різними управлінськими діями не було. Нині ж, коли все компютеризовано, лише натисни на клавішу і тобі все видасть рзумна машина, штат чомусь роздутий вщент. Зрозуміло, економіка не працює, а робоче місце потрібне людям. То ж чому не посадити їх на шию нам з вами? Нині управління охорони здоров’я нараховує аж сім десятків працівників! Тут є автопарк (понад 5 десятків працівників), бухгалтерія (понад десяток осіб), і окрема посада юриста. У той час, коли кожна медична структура має свого головного лікаря, начмеда, бухгалтерію...

А в структурі міськвиконкому є цілий юридичний відділ, який може надавати консультації і медикам, то ж навіщо так розкошувати? Якщо юрист мінімально отримує 3200, то за рік набігає майже 40 тисяч лише заробітної плати. А помножте цих 40 тисяч на 70 працюючих, от і вийде хороший апарат УЗД чи пристойне обладнання в лабораторію, щоб не ганяли хворих по приватних. Можливо, ці кошти спрямувати зокрема на пацієнта, а не на повітря. Можливо, перегляд штатного розкладу саме управлінців дозволить медикам з одноногої шкутильгавої стати на ноги і вже робити хоч якісь конструктивні кроки? Адже наш Кам’янець-Подільський район, найбільший в Україні, може обходитися без цієї прожерливої структури.

То ж якось обходилися у сталі економічні часи, коли можна було собі дозволити роздувати штати, лише посадою начальника відділу та централізованої бухгалтерії. Міг же один Стринадко забезпечувати життєдіяльність цілої галузі міста. 

Щодо автопарку, який зокрема було придбано для допомоги лікарям в обслуговуванні пацієнтів, то він свого часу перетворився на медичне таксі для доставки управлінців в казначейство, статистику, податкову, міськвиконком, на базар чи магазин. Інакше як можна пояснити припарковані автівки медслужби навколо ринку? А лікарі, як безмовні істоти, замовчували те, що на чортові кулички їм доводилося йти пішки, бо не було то вільної автівки, то пального. Хоча автомобілі держава надала саме для них, щоб вони могли швидше дістатися до хворого, який дуже чекає допомоги від нього.

Час рішучих дій прийшов, не можна зволікати і заплющувати очі на очевидні факти.

І НАОСТАНОК
Нині Уряд робить все, щоб медицину реформувати і підняти на ноги. Але, що ж це за підняття? Воно швидше нагадує знищення. Не може такого бути, щоб зарплата некваліфікованого персоналу, санітарок, була більшою, аніж робота операційної медсестри чи лікаря. А нині таке відбувається: зробили мінімалку у 3200 і зрівняли всіх. Чи захоче сумлінно вчитися і працювати таж медсестра, яка витратила три роки на навчання в навчальному закладі, постійно вчиться, щоб шліфувати свою майстерність, їздити на курси підвищення кваліфікації і не секрет, що за власні гроші, а тут на тобі - «стимул» придумали. От і виходить помахав шваброю, відбув час, гроші отримав та не потрібно мізки сушити...

Теги: медицина, реформи, ОХМАТДИТ

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.