Перейти на мобільну версію сайту


06.11.2015

ХТО ВБИВ ВІЙСЬКОВИХ ІНЖЕНЕРІВ І ЧОМУ?

Це питання цікавить не лише військових, владу, але й простих кам’янчан.

Більше сорока років Кам’янець прокидався під звуки військового оркестру, містом ходило багато людей у військовій формі, а це організовувало до порядку. І раптом чотире роки тому Кам’янець сколихнуло від чуток, що з нього підуть військові. Це був удар не лише по родинах військових, які змушені були зриватися з домівок і переїздити, не по фінансовому стану Кам’янця, а по інженерних віськах (бо саме наше місто вважалося кузнею інженерних військ) та по всій обороноздатності нашої держави, адже немає такого роду військ, який би міг існувати без інженерного підрозділу.

І от волею тодішнього начальника Генерального штабу генерала Замани факультет військової підготовки, колишній ВІІК-ПВВІКУ, який створив генерал Харченко, перекочував до Львова. І не лише він, а й військовий коледж, Центр підготовки інженерних військ. Перед цим було знищено понтонний полк, військову частину в Руді.
Щоправда, коли смажений когут дзьобнув, зрозуміли, що регіон повністю оголений. І тоді сформували понтонно-мостовий батальйон, який закривав і закриває всі потреби регіону й не лише.

По коментар щодо цієї ситуації ми звернулися до колишнього начальника факультету військової підготовик полковника Сергія Мальченка:

- Інженерні війська на Кам’янеччині мають досить цікаву історію і розвиток. А почалось все в 60-х роках. Чому тодішне військове керівництво вирішило семе тут розмістити військове училище? Бо тут досить сприятливий рельєф місцевості, достатньо річок, фортифікаційних споруд. Також роль зіграло й те, що в місті був педагогічний інститут. Військовопосадовці тоді прорахували все до найменших дрібниць. Тобто, щоб молоді офіцери на службі займалися суто професійною діяльністю і не відволікалися на сердечні і побутові проблеми.
Згодом, проаналізувавши високий рівень підготовки військових, у місті з’явився ще один підрозділ - Центр підготовки інженерних військ. Такі вливання дають місту економічний зиск і користь у професійному аспекті підготовки спеціалістів.

Та прийшли часи великих змін, причому в гірший бік. Незважаючи на всі величезні плюси, в правильність розміщення цього військового підрозділу та на високий рівень підготовки, рішенням начальника Генерального штабу, ВІІтанкістом за фахом, генералом Заманою стало переведення факультету військової підготовки у Львів. Не подивився пан генерал навіть на те, що у Львові бази для підготовки військових інженерів не було, а нині вже й належних умов для розміщення особового складу немає. Наразі там курсантів не забезпечено житлом. До другого курсу вони ще можуть проживати в казармі, а вже після того змушені винаймати квартири, мовляв, наближаємося до європейських стандартів. Хоча від статків їхніх родин європейські стандарти ген як далеко.

Зірвали з насидженого місця і хорошої бази сержантський коледж та Центр підготовки. Львівські фахівці, які мали гарний досвід підготовки сухопутних військових спеціалістів, були далекі від інженерної справи. Свідченням цього є події в АТО. Ті офіцери, яких готував Кам’янець, кардинально відрізнялися від львівських. Наші не мають жодного зриву проведеної операції.

Питання про повернення факультету військової підготовки ще до його переведення порушувалося неодноразово. Безліч звернень від військових, влади, громади летіли у всі можливі інстанції, які могли це питання вирішити. Перевести факультет було легко, просто одним розчерком пера хтось безграмотно і безглуздо задовольнив свої примхи. І вони вилилися Кам’янцю в чималу копійочку. Хоча власне на переведення грошей нібито й не витратили, лише з десяток мільйонів спрямували на формування бази.

Що втратило наше студентське, туристичне місто? А просто фінансову стабільність і можливість повноцінного наповнення бюджету. Підрахунки прості. Військових Кам’янця стало втричі менше, а це, зрозуміло, стільки ж фінансових вливань, тобто зарплати, які вони отримували, перемістилися з ними на нове місце служби, а це по бідному близько тридцяти мільйонів на рік у вигляді податків і обертових коштів.

Отже, кілер військових інженерів в Україні відомий. До речі, за його обдарованого керівництва в 2012-2013 роках була оголена величезна ділянка Російсько-Українського кордону. Він примудрився зняти цілий механізований корпус, зрозуміло із евакуацією техніки. Тобто людина свідомо знекровила рубежі нашої держави.

Нині Міністерство оборони конче потребує таких фахівців, яких готував Кам’янець, і вже є держзамовлення на них. Але чи вистачить здорового глузду військовому керівництву повернути підготовку офіцерів інженерної справи у славетну кузню інженерних військ? Адже тут майже повністю збережена база, кадровий потенціал, який може готувати справжніх фахівців. Отже, на повернення курсантів зі Львову немає особливих проблем. Лишень вольове РІШЕННЯ. Причому повернення у сприятливі умови як для навчання, для проживання, так і до місця розташування. Про це свідчить європейська практика. Військові підрозділи, як то стало модно, почали формувати у центрі ВІІобласних центрів чи великих міст. Такого бути не може. А от у нашому Кам’янці-Подільському є цілковитий баланс - класи з теоритичної підготовки знаходяться поблизу від полігону для практичної підготовки, є можливість проживання в казармах. Інженерна техніка тут теж збережена, що також важливо. Сьогодні потрібно задекларувати про повернення особового складу і дати команду про підготовку. А це просто паперова робота і здоровий глузд. Згодом потрібно буде дещо осучаснити техніку, мова йде лише про роботи-сапери, але без них і Львів не міг би обійтися.

Від повернення факультету назад виграють усі, окрім втрати статусності львівського вишу. Але сьогодні дбати про чиїсь статуси безглуздя, яке може призвести до краху військової інженерної освіти, до розвалу військових структур, врешті до людських жертв. А їх нині, враховуючи події на сході України, є дуже й дуже багато. Не одне десятиліття пройде, щоб східна територія могла ожити вид тих глибочезних ран у землі і тих небезпек, які в ній причаїлися.
Військовопосадовці і владні мужі, не беріть гріха на душу через те, що комусь не вистачає статусності. Адже вже є гріх суцільного знищення пантонного полку, коли з потужного організму, який виконував стратегічне завдання в регіоні, почали тягнути інженерну техніку туди-сюди і врешті-решт вона опинилася в родича військовопосадовця в Барі, на базі зберігання, замість виконання своїх прямих призначень, до прикладу, при потребі перекривати Дністер. Для чого це зроблено? Напевне, аби роздерибанити майно. Як кажуть: «А після нас хоч потоп!» Згодом з приводу тієї техніки проводилося службове розслідування і коли в місто приїздив тодішній начальник Генерального штабу генерал Кириченко, це питання порушувалося, проте...

Нині нарешті всі зрозуміли, що інженерний організм потрібен. Нам стало відомо про прийняте рішення до кінця року створити з нашого понтонного батальйону бригаду, до складу якої входитиме 5 батальйонів. Тож сподіваємось, що в Кам’янці знову будуть військові!

Теги: ВІІ, військовий інститут, Сергій Мальченко

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють акції




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.