Перейти на мобільну версію сайту


18.05.2018

КАЖУТЬ, ЩО ЧЕТВЕРТА – ВБИВЦЯ

швидкаДо редакції завітала донька пані Валентини, яка постраждала від дій лікаря швидкої допомоги. 

– У ніч на 9 травня моїй мамі стало дуже погано, – розповідає дівчина. – Зазвичай ми самі могли впоратися, коли в мами піднімався тиск, але цього разу був кризовий стан. Почали проявлятися до цього незрозумілі симптоми, і ми вирішили зателефонувати на швидку допомогу. Нас чемно вислухали, проаналізували ситуацію, і диспетчер повідомив, що направляє до нас бригаду. Приїхали досить швидко, але лікар був якийсь агресивний, щойно переступив поріг квартири. «Яке ви мали право мене викликати вночі?» – звернувся до мене медик. Йому пояснили симптоми і розповіли що турбує. Лікар постійно смикався і нервував, намагався поміряти тиск, але ніяк не міг надіти манжет, потім почав його підкачувати. Ледве накачав до відмітки 120, потім не міг надіти стетоскоп (матюкався) і покликав на допомогу медсестру, щоб тримала. Але нічого так і не вийшло. Тоді узяв маму за руку, намацав пульс і повідомив, що в неї тиск 130. Але мама жалілася, що в неї сильно крутиться в голові й нудить. Тоді лікар вигукнув: «Скажи спасибі, що я приїхав і в тебе буде лише синя задниця, а якби приїхала четверта бригада, то ви би всі тут шукали п’ятий кут і були синіми». Тоді мама спитала його: «А що, то бригада вбивця?». Він почав заповнювати путівку, але я попросила, щоб він щось зробив, бо ж ніч на дворі. Лікар сказав, що при тиску в голові не крутиться і почав сміятися з мене, мовляв, що, дуже розумна? Мама відказала, що розумна, бо вчиться в медичному коледжі. Тоді він влаштував мені тестування і сказав: «А що в Кам’янці є медичний, щоб навчити чомусь?». Я почала вимагати, щоб він надавав мамі допомогу, натомість він погрожував перепонами в закінченні коледжу. Я почала питати його прізвище, бо бейджика не було і прізвища ніхто не захотів повідомити. Вимагала, щоб залишив ампулу, аби знати, які ліки їй вкололи. Так має бути за правилами. Лікар продовжував обурюватися, бурчати і хамити. До ранку вже ніхто навіть очей не зімкнув, мамі стало ще гірше, вона рознервувалася. Вранці ми зателефонували на швидку, щоб дізнатися ім’я нічного «рятівника», проте нам відмовилися його назвати. Сказали, що такої інформації вони не надають.

Тоді на швидку пішов чоловік моєї старшої сестри. Прочитав медикам лекцію, як потрібно себе поводити з людьми, але вони його не почули. Сказали: «Хочете скаржитися, то й скаржтеся». Щоправда, велів йому вибачитися перед тещею, пояснюючи свою поведінку тим, що він був під дією пігулок. Ми й досі не можемо зрозуміти, дія яких ліків викликає таку поведінку лікарів?

Ще трішки раніше до старенької на Розвадовського теж виїжджала швидка, була необхідність госпіталізації. Її винесли до автомобіля в простирадлі, всі медики і водій були задіяні в перенесенні. Тож, коли підійшли до карети швидкої допомоги, змушені були покласти свою ношу на землю, щоб викотити ноші. Швиденько поклали на них, але ніяк не могли закотити їх назад. Техніка в них на грані фантастики, як і все в медицині.

Виявляється, в нашому місті навіть поскаржитися немає кому на медиків швидкої допомоги. І це дійсно так, адже тепер швидка медична допомога, або як її офіційно називають підрозділ медицини катастроф, підпорядковується обласному центру. Але тут проблема криється набагато глибше, аніж хмельницьке підпорядкування – на швидку ніхто не хоче йти працювати. Жахливий режим роботи, зарплата неадекватна затратам праці. Хто побажає йти працювати вночі і вдень за ті копійки, які їм платять? Відповідальність на лікарях особлива, бо вони мають дбати про здоров’я людей і вдень, і вночі.


Теги: нам пишуть, швидка допомога

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.