Перейти на мобільну версію сайту


30.04.2015

ДУБ ЛЮБИТЬ БУТИ БЕЗ ШАПКИ, АЛЕ В ШУБІ

До редакції звернулася пані Людмила, яка занепокоїлася, що вирізають зіньковецький ліс і ніхто не реагує. Просто посередині лісу вирубали просіку. «Напевне, - каже наша читачка, - готують дорогу і майданчик під якесь будівництво»...

Ми побували на місці вирубки лісу, щоб упевнитися, що з дерев таки летять тріски. І дійсно, картина була не зовсім привабливою. На межі між дорослим лісом та молодняком величезні купи гілля. Як таке варварство можна допустити у ХХІ столітті, коли немає вже такої великої потреби у деревині як паливі? А те, що зрізали, ні на що інше й не може бути використане.

По коментар ми звернулися до директора КП «Надра Кам’янеччини» Ніни Скавренюк.КП «Надра Кам’янеччини»

- На зазначеній Вами ділянці створені лісові культури, у 2004 році держлісгосп висадив тут дуб червоний. Цієї зими ми провели догляд і вирубали все, що заважає дубкам рости.

Нині ця ділянка дійсно виглядає дещо страшнувато, але коли ми прийдемо сюди через рік-два, тоді піднімуться дубки, і тут буде краса. Такий у лісівництві технологічний процес. Якщо не провести розчистку, то дуби будуть пригнічені в рості й не матимуть шансів вижити. А так через 100-120 років наші нащадки зможуть отримати цінну породу деревини, так званий діловий ліс. На жаль, лісівники ніколи не бачать результатів своєї праці - те, що насадали й доглядали.

Якби ми не проводили розчистку від різного самосіву, то від висаджених раніше дерев не було би ефекту. Навіть є такий вислів: «Дуб любить бути без шапки, але в шубі». Тобто, щоб рослини його знизу підганяли, а не гнітили зверху.

На один гектар ми висаджуємо 2-2,5 тис. дуба. Крім того, ми ще проводимо суцільну вирубку лісу, яка здійснюється згідно з планом робіт на 2015 рік. Дозвіл на такі дії нам дає Хмельницьке управління лісового господарства. На ці роботи, що ми проводимо, виданий лісорубний квиток. А визначає, де потрібно проводити лісогосподарські заходи, в тому числі й вирубки лісу, єдиний в Україні державний проектний Інститут лісового господарства «Укрдержліспроект» (м.Ірпінь). Саме вони проводять інвентарізацію лісів і визначають види робіт, тобто розробляють перспективний план ведення лісового господарства на 10 років. Інститут встановлює, де різати, де посадити, як доглянути. Самі лісокористувачі не проводять господарської діяльність без матеріалів лісовпорядкування.

Деревина, яку ми зрізаємо, відразу обліковується. Ціна на деревину визначається з аукціону, який проводиться раз у квартал на Хмельницькій біржі. З коштів від реалізації сплачуються податки, зарплата працівникам лісової охорони, частина йде на розвиток підприємства.
Після суцільної вирубки лісу ми обов’язково висаджуємо молоді дерева, здебільшого це дуб. Нічого іншого на цій землі ми робити не можемо, бо це землі лісового фонду, які мають цільове призначення.

Кілька років тому Міністерство екології України зробило перевірку лісового фонду: було замовлено зйомку з космосу західного регіону, у поле зору потрапила і Кам’янеччина. Тому суворо перевірялося наше підприємство, тоді було промоніторено 150 наших ділянок, які були вирізані 4-5 років назад. По жодній ділянці не було розбіжностей. Були непорозуміння лише по одній ділянці, але начальник одного з управлінь екології особисто виїжджав на місце і знайшли тих 20 сотих, яких не вистачало. Ніхто жодного дуба просто так собі зрізати не може, бо нас постійно перевіряють хмельницькі екологи.

Я розумію, чому люди хвилюються з приводу знищення лісу. Можливо, я теж би непокоїлася, якби не працювала тут. Ще раз наголошую: нашу роботу нині не бачать люди, бо не піднялися до потрібних масштабів висаджені нами дубки, їх побачать через багато років. Також занепокоєння викликає ситуація, бо лісистість України дуже низька, найнижча серед усіх європейських країн. Та разом з тим, вона є складовою економіки нашої держави.

Інструкцій та законів, які діють у лісовому господарстві, ми не порушуємо. Якщо держава змінить наші функції і передасть нам лише охорону лісів та платитиме лісовій охороні зарплату, то й різати їх ми не будемо. От тоді це буде великий прорив в лісовому господарстві нашої держави. Крім того, ми ще й заробляємо для держави, своїм господарюваням сплачуємо чималі податки до бюджетів усіх рівнів.

- Ніно Дмитрівно, кілька років тому неділова деревина не мала попиту, адже район бурхливо газифікувався. Як справи нині, коли всі заощаджують на блакитному паливі?

- Коли розпочалася газифікація нашого району, думала нам буде крах. Згідно із планом, ми провели зрізання лісосіки, яку мали продати. А деревину ніхто не бере, бо прийшов газ. Та сьогодні ситуація дещо змінилася, але все одно газ краще, аніж тверде паливо, бо прийшов додому, натиснув кнопку - і вже тепло. Не потрібно рубати дрова, розпалювати, вигрібати з грубок.

- Щоб дати дубкам вирости в дуби ділової деревини, ми зрізаємо всі дерева, які ростуть навколо них, щоб освітлити територію і дати можливість тягнутися догори. У такий спосіб проводиться догляд за цінною породою, - додає інженер лісового господарства Юрій Валяровський. - Старі великі дуби родять раз на 7 років, вони вітром розкидають жолуді, і це дуже добре, бо немає потреби насаджувати дерева, затрачаючи матаріальні і людські ресурси. Крім того, дуб, який росте із жолудя, має більшу інтенсивність росту і є природнім лісом, бо той, що ми насаджуємо, є штучним.

Лісова охорона збирає жолуді, і ми у своєму лісорозсаднику вирощуємо посадковий матеріал, який потім висаджуємо.

Теги: КП «Надра Кам’янеччини», Ніна Скавренюк

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.