Перейти на мобільну версію сайту


05.05.2017

«ДАВАЙ, ДО СВІДАНІЯ?!»

Чи потрібні ініціативні люди в нашій державі?

За тиждень-другий відбудеться конкурс на заміщення вакантної посади директора спеціалізованої школи-інтернат І-ІІІ ступенів «Славутинка», а вже наприкінці травня депутати обласної ради затвердять нового керівника закладу.

На сьогодні відомі дві кандидатури, які претендуватимуть на директорське крісло - нинішня очільниця Олена Козлова, яка чомусь вже рік, як перебуває у статусі в.о., та директор СЗОШ №1 Валентина Судець. Обласна конкурсна комісія таємним голосуванням рекомендуватиме, хто з них надалі достойний очолити навчальний заклад з непростою долею.

Часи Кам’янець-Подільської школи-інтернат №2, яка була колись безнадійно занедбаною, сьогодні остаточно канули в Лету. Попередній керманич особливо не переймався долею навчального закладу, і в якийсь момент він опинився на межі закриття. Саме тоді, 2009 року, Олені Козловій, яка на той час працювала абсолютно не в освітянській сфері, запропонували очолити цю неперспективну за всіма ознаками школу. Умова була одна - щоб заклад став одним із кращих в області. З обшарпаного інтернату, який дістався у спадок, важко було зробити цукерочку, але обіцянка і якась несамовита наполегливість новоспеченого керівника дала свої результати. Ставка зіграла успішно. Не співатимемо дефірамби директору, наведемо декілька фактів: четвертий поверх, на який страшно було навіть заходити, повністю відремонтували, облаштували там класи, паралельно вливали нову кров у педагогічний колектив, який поповнився молодими й енергійними кадрами. Наступний етап - перепрофілювання навчального закладу. Опрацювавши гору архівних документів, керівництво школи вирішило повернути закладу його історичну назву «Славутинка». До нової назви додалися нові напрямки - поглиблене вивчення іноземних мов, а за ним - обмін досвідом між славутинцями та німецькими учнями. Завдяки знайомству з аграрієм Віталієм Завадським, який має партнерів у Німеччині, стала можливою поїздка за кордон здібних учнів.
--


Страшне слово інтернат більше не відлякувало, бо заклад перетворився на школу для здібних учнів повного дня. Саме на цьому й робили акценти.

За декілька років колишній «інтернат-коматозник» не лише пройшов успішний курс реабілітації, а й почав семимильними кроками наближатися до планки одного з найкращих. Тісна співпраця з благодійним фондом «Міст» допомогла залучити сюди тисячі позабюджетних коштів. Благодійники допомагали з облаштуванням ліжок у гуртожитку, ремонтами в навчальному корпурсі, а ще - проводили майстер-класи, творчі зустрічі для діток. Під час однієї з таких у «Славутинку» завітав відомий спортивний коментатор Валентин Щербачов. Спортивний напрямок поглибився після перших перемог учнів у міських та обласних чемпіонатах та підсилився ще більшим азартом після того, як колектив виграв спортивний майданчик від Фонду братів Кличко.

--
Дивно, але в навчальному закладі, де довгий час керував директор-фізкультурник, не було навіть спортивної зали. Фізкультура лише в теплу пору на свіжому повітрі... Яка іронія долі, коли через декілька років в інтернаті не лише з’явилася спортивна зала на 1-поверсі, облаштована завдяки допомозі благодійників, а й спортмайданчик під відкритим небом, а згодом - і мрія про спорткомплекс. Саме останній додав сотню бонусів в уже й без того привабливе директорське крісло.
Ідея побудувати спорткомплекс, в якому можна проводити змагання міжнародного рівня, нагадувала ідею про Нью-Васюки зі знаменитим шаховим турніром. Тож на Козлову, яка намріяла такий грандіозний за всіма мірками проект, дивилися, напевне, як на божевільну. Відмовляли, відмахувалися, але вона апелювала спортивними результатами учнів - боксерів, легкоатлетів, про досягнення яких знали вже не тільки в області, а й в Україні.

Не помічати успіхи дітей неможливо, зрештою ідея знайшла підтримку в обласних депутатів. Тендер на будівництво спорткомплексу виграла чернівецька будівельна компанія, і перші гроші на будівництво виділила сесія облради наприкінці минулого року. Уже тоді було зрозуміло - планку «Найкращий» успішно подолано, у директора «Славутинки» контракт закінчується, тож... «Давай, до свіданія?!».

Хто працює в бюджетній сфері, той знає, наскільки важко освоїти кошти наприкінці року. У нашій країні за 26 років незалежності нічого не змінилося. Увесь рік ми бідуємо, а за місяць до нового року панічно намагаємося розприділити бюджетні «залишки», щоб у новий рік йти «голими й без перспектив». Така доля у всіх бюджетників - або освоюй кошти, або повертай у бюджет. Де логіка, незрозуміло?

«Славутинка» освоїла виділені мільйони - закупили обладнання для спорткомплексу. Про від’єднання від тепломереж та автономію закладу й мови не могло бути - на носі зима й посеред навчального року цього ніхто робити не буде. Але в області таке використання коштів розцінили як заледве не злочин проти держави. «Ви мали повернути гроші в бюджет, а не купляти обладнання!», - бризкав слиною черговий чиновник.

Привід, аби зробити директора однієї з кращих шкіл області персоною нон-грата, знайшовся миттєво, як із такою ж швидкістю поповзли чутки про її «махінації». Тюрма і воші, недолуге керівництво, халатність - що лишень не приписували Олені Козлові за останніх півроку. І за цією грудою безпідставних звинувачень ховається єдина причина - спокусливе директорське крісло, яке стало таким завдяки старанням Олени Володимирівни.

Кажуть, благими намірами вистелена дорога в пекло, або ж ініціатива карається. Сьогодні прийти на все готове, наче з голочки, спокуса неймовірна.

Тож не дивно, що в Олени Козлової з’явився конкурент. Щоправда, зі всієї області не знайшлося охочих очолити заклад, тільки з Кам’янця-Подільського. Співпадіння? Не думаю. «Славутинка» - чи не єдиний навчальний заклад (не рахуючи приватного ліцею «Антей», військового ліцею та двох спецзакладів), який не підпорядковується міському управлінню освіти. Маючи такого конкурента, в якому навчаються не лише діти з району, а й чимало з міста, й не маючи на нього жодної «управи», чи своєї людини на керівній посаді, важко диктувати чи бодай нав’язувати якісь правила гри. Тож висновки, чому Валентина Судець, діючий директор СЗОШ №1, вирішила спробувати свої сили в конкурсі, напрошуються мимохідь.

Невже Валентині Василівні так зле у єдиному в Старому місті навчальному закладі, який також має свою славну історію, адже визнаний асоційованим членом ЮНЕСКО?! Щоправда, сьогодні в школи перспектив обмаль, адже вона мусить ділити приміщення з одним із факультетів К-ПНУ, який забрав більшу частину площі закладу. Та й під час засідання атестаційної комісії Валентина Василівна обмовилася, що навчальний заклад знаходиться на межі закриття, а вона думає про нову роботу. Не хочеться вірити в закриття першої школи, як і в те, що її директор, знаючи про таку ситуацію, просто шукає нову роботу, замість працювати над іміджем навчального закладу і робити його одним із кращих у місті?

Тож, кому область дасть шанс - «старому» директору дійти до фінішної прямої і зрештою побудувати омріяний спорткомплекс, чи «новому», який матиме нову роботу й буде своєю людиною в команді, наразі невідомо. Ясно тільки одне, що в нашій державі ініціатива карається, і лише сліпий радіє чужим успіхам, а не заздрить, мріючи приписати все собі. Чи, можливо, в когось на «Славутинку» свої плани, яким нинішній розвиток навчального закладу тільки заважає?..

Теги: Славутинка, школа-інтернат "Славутинка", Олена Козлова, Валентина Судець

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють акції




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.