Перейти на мобільну версію сайту


03.05.2013

ЧИМ ДАЛІ ВІД ВІЙНИ, ТИМ БІЛЬШЕ ВЕТЕРАНІВ

Що для нас молодих і юних, заледве зрілих чи, навпаки, зовсім дрібних війна? Ми лишень знаємо, що є таке слово, що воно означає за тлумачним словником. І - все!
Жодного остраху, ні краплі душевного болю чи страждань. Банальщина, але за нинішнє мирне небо ми сьогодні завдячуємо тим, хто ціною власного життя відвоював цей спокій. Тим, кого вже немає, хто ледве спинається за ноги, не маючи можливості навіть встати з ліжка, я вже не кажу про те, щоб вийти на вулицю. Тим, хто дріботить тихими вуличками, опираючись на палицю, хто в зажурі сидить під хатою, думаючи про щось одвічне, своє. Тим, кому вночі сняться літаки, гул, темне небо, вибухи... Так, саме їм - ветеранам.
Та скільки їх, тих справжніх, бойових переступило з одного тисячоліття в друге й залишилося жити?
Скільки вояків зустрічатиме 68-ий День Перемоги у Великій Вітчизняній війні?
Ще п’ять років тому в Україні, за даними Міністерства праці та соціальної політики, налічувалося близько 2,5 мільйони ветеранів Великої Вітчизняної війни. Уже минулого року ця цифра значно скоротилася й опустилася до позначки менше ніж у 2 млн. осіб.
Що й казати, Велика Вітчизняна війна нанесла Україні непосильні втрати. Ось лише деякі ветерани ввв (1).JPGцифри: воєнні дії на території нашої держави точилися 40 місяців - з 22 червня 1941 року до 28 жовтня 1944 року. Загальні людські втрати України становили тоді близько 9 мільйонів осіб. Понад два мільйони українців вивезли на примусову працю до
Німеччини. Повністю або частково на території України було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, без даху над головою залишилися близько 10 мільйонів осіб. Було знищено понад 16 тисяч промислових підприємств.
У 1941-1944 рр. на українській землі були зосереджені головні сили вермахту - від 57,1 до 76,7% загальної кількості дивізій. 607 з них було розгромлено саме на території України.
1944-го на нашій території було проведено 15 наступальних операцій, із них 11 - стратегічних.
Вогняне колесо війни двічі, туди й назад, прокотилося усією територією країни, знищуючи все на своєму шляху. Нам є що сьогодні згадати.
У всьому світі, чим далі від війни, тим менше у відзначенні пам'ятних дат помпезності, натомість тим більше в них скорботи. Що ж відбувається у нас?
У нас же, навпаки.
Згадуючи 9 Травня, ми маємо на увазі закінчення Великої Вітчизняної війни. Хоча законодавчо визначено, що ветеранами Великої Вітчизняної війни є особи, які захищали Батьківщину до 1954 року. Можливо, за основу було взято юридичну дату припинення війни (Прим. ред. - Указ Президії ВР СРСР від 25.01.1955 р. «Про припинення стану війни між Радянським Союзом і Німеччиною»). Виходить певний парадокс: воювали до 45-го року чи 55-го? Тоді не зрозуміло, пам’ять про яких полеглих ми вшановуємо?
На сьогодні у Кам’янці залишилося 209 учасників бойових дій, тобто фронтовиків. Та не секрет, що є такі "ветерани", які в житті важче ложки в руки нічого не брали, а на 9 Травня стабільно крокують на парад та ще й з орденами на всі груди.
І через 68 років з часу закінчення Другої світової можна купити бойові нагороди радянських ветерани ввв (2).JPGвоїнів, котрі пройшли Сталінград, Варшаву і взяли Берлін. Чи то на базарі, чи в магазині антикваріату завжди можна знайти медалі й ордени. Звичайно, набагато простіше купити цей бойовий комплект в Інтернеті - сотні людей пропонують придбати чиюсь доблесть і мужність гуртом та вроздріб. Наприклад, колодка медалей — «За відвагу», «За бойові заслуги», «За виявлений героїзм», «40 років Перемозі», «За звільнення Варшави» — обійдеться в 400 гривень. Якщо треба — відразу можуть видати чисті посвідчення до медалей (з підписами й печатками!). Приміром, документ до медалі «За відвагу» обійдеться в 25 гривень.
Ось так і виходить: не воював, а ветеран...
На жаль, ціна перемоги стирається, вона вже не така вартісна. Це швидше спекуляція на чужих смертях і втратах. Чи знали ви, я звертаюсь зараз до молодого покоління, що заслужити георгіївську стрічку було непросто - для цього потрібно було проявити особливий героїзм. І ті, хто отримував право її носити, часто платили за це власною кров'ю, пролитою у боях.
А тепер ви, зрілі й свідомі, котрі запровадили традицію чіпляти георгієвську стрічку як пам’ять про День Перемоги, чим ви думали? Хотіли, щоб пам’ять про героїв жила вічно, - певне, такою буде ваша відповідь.
Пам’ять і так житиме, її просто треба вміти шанувати.
У мої шкільні роки не знати, коли почалася Велика Вітчизняна війна, було страшенною ганьбою, нині - цим незнанням нікого не здивуєш. Для школярів війна - немов якийсь бойовик, фільм, у якому колись головними героями, можливо, були їхні прадідусі.
З недавнього часу сквер Танкістів облюбували юні любителі екстриму - скейбордисти й велосипедисти. Для них війна - й справді, ніби згадка про якийсь фільм. Адже як пояснити це дитяче невігластво, котре дозволяє їм легко кататися на скейтах по пам’ятних плитах? І куди дивляться дорослі? Хоч би хтось зробив бодай одне зауваження...
Колишні країни Радянського Союзу - нині Європи - давно відмовилися від помпезного святкування Дня Перемоги. Бо й справді, нічого помпезного в цьому дні немає. Львівська та Івано-Франківська міські ради ухвалили рішення про оголошення 9 травня Днем скорботи за загиблими у Другій світовій війні.
Зрештою, чи годен святкувати ветеран, прикутий до ліжка, про якого згадують лише один-два рази на рік?
Чи легко нині дивитися тим фронтовикам в очі, які кров проливали за рідну землю, на хаос, що нині твориться в державі? Купляючись на чергову політичну спекуляцію чи дев’ятитравневих наркомівських стограм, із жалем думає сивочолий дідусь, що не за такий мир він воював...

Теги: ветерани, Велика Вітчизняна війна

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.