Перейти на мобільну версію сайту


18.03.2016

АПТЕЧНИЙ БІЗНЕС ПОТРЕБУЄ КОНТРОЛЮ

Дуже багато нарікань виникає в пацієнтів медичних закладів на те, що в аптечних кіосках, які там знаходяться, дуже високі ціни на медикаменти, і вони не кожен раз можуть вийти із лікарні, щоб купити в іншому місці потрібні ліки. Тому міський голова Михайло Сімашкевич 13 березня зібрав усіх аптекарів, які працюють у медзакладах, щоб разом винайти можливість і встановили адекватні ціни, а не накручувати по 100% націнки.

Не знаю, наскільки це можливо, бо ж це ми оплачуємо, окрім самих ліків, їхню доставку, орендну плату за приміщення, рекламні кампанії, витрати за тендерний конкурс, хабарі, витрати на винагороди лікарям, які співпрацюють із аптеками тощо. От і виходить та складова, яку ми з вами сплачуємо.

Міський голова поставив чітке завдання зменшити ціну на ліки, влада ж зі свого боку пообіцяла встановити тим, хто піде на зустріч, пільгову орендну плату.

- Було проведено моніторинг цінової політики в аптеках, які в медзакладах, їх аж 10, - каже Михайло Євстафійович, - і ціни сильно різняться; на одному препараті заробляють від 10 до 50 гривень. Особливо це стосується аптек «Медтехніка» (Хмельницька мережа), представника запрошували на зустріч, але запрошення проігноровано. Також не з’явилися ще двоє представників. Отже, будуть зроблені певні висновки при наданні їм приміщень в оренду і таких преференцій, які вони мають, розмістившись у медичних установах, не буде. Легше стане, коли ми зможемо запровадити страхову медицину. Але, якби ми вже доросли до страхової медицини, де є обов’язком протокол лікування, то ми би не платили зайві гроші за брендові ліки.

Нині ринок лікарських засобів в Україні перенасичений - це визнають як медики, так і самі аптекарі. Причому кількість вітчизняних препаратів становить не менше третини, що не так вже й погано для економіки в цілому і кожного окремого покупця. Стелажі рясніють барвистими упаковками і рекламними плакатами - хочеш-не-хочеш, а обов'язково купиш що-небудь непотрібне. Ось тільки ліки - це не цукерки. Кожен препарат - це суміш хімічних речовин, які не лише допомагають впоратися з тією чи іншою недугою, але і мають побічні ефекти. Тому до завдання побороти, наприклад, застуду додається ще одна - мінімізувати шкоду для організму. Вирішити останню і зі всього розмаїття препаратів вибрати один необхідний може винятково лікар.

- Препаратів може бути величезна кількість, але їхні складові в тих чи інших комбінаціях одні й ті ж, - каже сімейний лікар Микола Шуханов. - Наприклад, візьміть будь-який жарознижувальний препарат, до його складу входить парацетамол. Справа в тому, що фармацевтичний ринок працює за законами бізнесу - виробник додає у формулу нову складову і називає препарат по-новому.

У цілому для нинішньої фармацевтичної сфери це добре, бо різномаїття породжує здорову конкуренцію, яка не дає цінам зростати нескінченно. Але така система дуже швидко вичерпає себе, коли в Україні, по-перше, почне діяти страхова медицина, яка не дозволить переплачувати на препаратах і медичних послугах, а, по-друге, посилиться рецептурний продаж ліків.

ЩО НА ПОЛИЦЯХ?


Нині в Україні сертифікацію пройшло понад 12 тисяч препаратів, але 500 із них здатні впоратися з недугами. Все інше - генерики (препарати, створені за формулою зарубіжних оригіналів) і так званий «фуфломицин» (препарати, дія яких недоведена, недостатньо досліджена або є гомеопатичними).

Отже, ринок роздутий, а відсутність якісного контролю за ввезенням, виробництвом і продажем лікарських препаратів призвела до того, що за різними даними від 50 до 70% асортименту аптек - фальсифікат. Найчастіше нешкідливий, але і не корисний, наприклад, звичайна крейда з деякими домішками замість дорогого «Терафлю». Розрізнити підробку без лабораторних досліджень дуже складно, тому навіть фармацевт, який продає товар, може не знати, що продає. Зате досвід сумнівних препаратів і ненадійних аптечних мереж накопичують лікарі. Звідси і рекомендації щодо переходу на інший засіб або придбання його у конкретній аптеці аптечної мережі чи зовсім за кордоном (часто буває, що, наприклад, німецький препарат, що продається в Європі, і такий же, але в Україні - це два різних препарати).

І цей факт знову повертає нас до проблеми рецептурної системи медичного обслуговування. Як тільки штучно створений попит на тисячі препаратів впаде, то штампувати фальсифікат не буде для кого. Але поки в Україні посилили лише продаж знеболювальних, бо різко погіршилася статистика наркоманії, проте ускладнили життя для людей із важкими хронічними і невиліковними захворюваннями. Щоб отримати потрібний препарат, потрібно щоразу прямувати до лікаря.

У країнах Європи без рецепту лікаря можна придбати лише біологічно-активні домішки і деякі легкі препарати на кшталт нашого «Цитрамону». В Україні ж рецептурними вважаються ліки в основному наркотичної і психотропної дії. А от багато антибіотиків можна купити без призначення лікаря і приймати на власний розсуд. Це відбувається через те, що різних препаратів стає защораз більше.

- Кілька років тому МОЗ робив спробу зобов’язати аптеки відпускати ліки лише за рецептами, - каже Микола Макарович. - Але ця ініціатива так і не прижилася, люди як йшли повз лікаря в аптеку, так і продовжують це робити, а аптекарі не вимагають рецепти від лікаря. Велика кількість реклами лише посилює громадське прагнення до самолікування.

Нагадаю, що при формуванні нового уряду в 2014 році одним із пунктів коаліційної угоди була повна заборона на рекламу ліків, але й цей пункт, як і багато інших залишається нереалізованим. Завдяки рекламі люди призначають собі і своїм дітям лікування.

До прикладу, широко розрекламований «Кардіомагніл» як панацея для всіх хворих. Так от, якби його виписував лікар, то поцікавився в пацієнта, чи не страждає він захворюваннями шлунково-кишківного тракту, на виразку чи гастрит. А от фармацевт в аптеці про таке не запитує, йому головне побільше продати. Така ж ситуація і з антибіотиками: лікар не призначить препарат, який пацієнт вже кілька разів приймав, бо чітко знає, що він просто не подіє, а в аптеці вам його продадуть. Як результат – на вітер викинуті гроші, а проблема зі здоров’ям не вирішена.

Отже, доки питання посилення вільного продажу ліків в Україні не буде вирішено, врегулювати відносини лікаря, пацієнта та аптеки практично неможливо. Але розвиток сімейної медицини як мінімум повинен дати підстави, щоб люди, насамперед, зверталися до лікаря за консультацією, а не займалися самолікуванням.

ЯК ДУРЯТЬ АПТЕКАРІ


Закликають слова в назвах аптечних мереж – «соціальна» або «від виробника». Ці назви зазвичай не відображаються на ціновій політиці. Але є кілька варіантів виправдання їхніх назв: аптека може тримати низькі ціни відразу після відкриття, а потім як і всі підняти їх до ринкових. Також може знизити ціни на окремі препарати, або коли термін придатності незабаром закінчується.

Дуже часто буває, коли ціни на вітрині і в чеку відрізняються, але це зазвичай в аптечних мережах, коли фармацевти або не встигають змінювати цінники, або навмисне це роблять, сподіваючись, що в довгому чеку покупець може не звернути увагу на невідповідність цін. У такому випадку покупець може заплатити ту ціну, яка вже вказана на упаковці, а не ту, яку вибили в чеку.

Існує негласне правило фармацевта, спочатку пропонувати найдорожчий препарат, адже їхня зарплата залежить від виручки. Тому, якщо ви запитаєте щось від головного болю, вам обов’язково порадять щось дороге, що зазвичай рекламують із телеекранів. До прикладу, середня ціна «Нурофену» становить 47,50 грн, у той час як його аналог «Ібупрофен» коштує 3,40 грн.

ЩО У ЯСКРАВИХ УПАКОВКАХ?


Через перенасиченість аптечних полиць у фармацевтичній сфері процвітає корупція, адже, щоб вивести на ринок новий засіб «від голови», «від шлунку», потрібно, щоб лікарі призначили його своїм пацієнтам, а аптекарі викладали на чільне місце у вітрині. Отже медпредставники приходять до лікарів і просять призначати той чи інший препарат. Хтось відмовляється, бо в дії нового препарату ще немає впевненості і не хоче підставляти свою добру репутацію, а хтось погоджується, адже це його надбавка до злидарської зарплати медика.

І не потрібно нам із вами забувати, що це просування в результаті ми і сплачуємо. Отже, медицина повинна стати страховою, а оті подушні гроші мають йти за пацієнтом, а не утримувати за них галузь, тобто проїдати їх - і як результат на пацієнта залишаються копійки, за які навіть невідкладної допомоги не отримаєш. Медична галузь має працювати на людину, а не людина має годувати галузь. Нині гроші рахувати можуть всі, а от розпоряджаються ними кому як виходить, тому й маємо, те що маємо.

Перед виходом газети в редакцію завітала кам’янчанка, яка щойно повернулася з Польщі, і розповіла надто цікавий факт. Її приятельниця попросила придбати ліки для гіпертоніків і диабетиків польського виробництва, які в Україні неможливо купити, бо вони перебувають на перереєстрації. Коли наша пані  прийшла там в аптеку і попросила препарат, виявилося, що таких «польських ліків» у природі не існує. Добре, що в рецепті лікар написав склад перпарату, тому польський фармацевт знайшов відповідник і допоміг нашій хворій вижити. При цьому вона заощадила близько 500 грн, бо відповідник коштує там набагато дешевше, ніж у нас після процедури перереєстрації. Тож зрозуміло, яка ціна виходить для нас із вами після просування препарата кабінетами українських експертів.

Теги: аптеки, ліки

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.