Перейти на мобільну версію сайту


11.10.2013

3-РІЧНУ НАСТЮ ВИКРАЛИ ЧИ ЗАХОВАЛИ?

Поки мати дівчинки перебуває у психіатричній лікарні, зять із тещею воюють за право виховувати дитину

Молоді закохані побралися. Їй було 16, йому = 21. Спочатку Володимир і Наталя Омельченки (Прим.Ред.: прізвище з етичних міркувань змінене) жили душа в душу, в усьому один одному допомагали. Наталка навчалася = спочатку в училищі, згодом – в університеті. Володя ж тим часом, як справжній голова родини заробляв на життя. Після навчання Наталя влаштувалася на роботу в дитячий садок. Ставши хоч трохи на ноги, молоде подружжя задумалось про продовження роду. Майже три роки тому наприкінці жовтня у Омельченків народилася така жадана донечка Настуня.
І все би було й надалі безхмарно, якби подружжя жило окремо від батьків. А так, у міській квартирі сяк-так уживалося дві родини = Омельченки й Підлісні = батьки Наталі = Володимир та Галина. Хоч спочатку й Підлісні мріяли аби по швидше видати доньку заміж, та згодом...
Між зятем Володимиром і тещею Галиною пробігла чорна кішка. Чи то жінка сердилась на себе, що немає часу на дітей, бо доглядає за лежачою матір’ю, чи втомилася від життя у тисняві з дітьми й онуками «на голові», чи ще з якихось причин, та чвари й суперечки в домі не стихали. Володимир часом дивувався інертній поведінці своєї Наталі = вона була не те що спокійною, а навіть «заторможеною».
= З тобою все добре? = перепитував він дружину.
= Добре, я п’ю краплі, які дає мама. Вони заспокійливі, = відповідала вона.
Одного дня Володимир раніше повернувся додому й побачив, як теща робить укол Наталі. 0_38794_d9b3b516_L.jpgПоцікавився, чим її колять, а у відповідь отримав: «Не твоя справа».
Це звичайно, не сподобалося чоловікові. Але й Наталя конкретної відповіді не знала.
Невідомо чим би ця історія закінчилася, якби в гості не завітала мама Володимира = Олена. Свекруха навідалася посеред літа. Розмови про те, що невістка почала погано спати вночі не давали спокою жінці. Хоч ніби й чуже, але материнське серце відчувало біду.
Олена запропонувала свасі Галині, яка, до речі, має відношення до медицини, показати доньку фахівцям. Медики, оглянувши Наталю, в один голос констатували, що жінці потрібен просто спокій без жодних хвилювань.
Сказано = зроблено. Довго не думаючи, невістка напросилася до свекрухи в гості, мовляв, та живе біля моря, і здалось би якийсь тиждень відпочити. Олена від такої пропозиції тільки втішилась.
За кілька днів Володимир-старший, Наталя та Настуся вирушили в гості. Володимирові-молодшому вирватися у поїздку до матері не вдалося через роботу. І поки частина родини ніжилася на морському березі, інша = ворогувала. Галина й на поріг не підпускала свого зятя, йому доводилося ночувати то на роботі, то в друзів у машині.
Дізнавшись про це, Наталя зателефонувала до матері й запитала, чому та не пускає додому її законного чоловіка? На що жінка не відповіла а заявила, що приїде за ними й забере додому. І лише тоді Володя повернеться в квартиру. Тож замість того, щоб відпочивати, Наталя ще більше нервувалася.
Найнявши мікроавтобуса, Галина  вирушила за родиною. На зворотному шляху, якраз неподалік Скаржинців, Наталі нібито стає погано. Замість того, щоб якомога швидше доїхати додому, мати залишає рідну доньку в психлікарні села Скаржниці.
... Зять, як і обіцяла теща, таки повернувся у квартиру. Правда, там його не чекали ані дружина, ані донька.
Наталя – у психлікарні, а Настуня – невідомо де. Кажуть, що вона із бабусею Галиною, яка її ретельно переховує від батька та ще однієї бабусі з дідусем. У садочку, який раніше відвідувала Анастасія Омельченко, повідомили, що дитина вже місяць, як там не з’являється. Куди податися бідолашному батькові? Де шукати правди?

ЗАМКНУТЕ КОЛО БАЙДУЖОСТІ
Звичайно, перш за все = у міліцію. Заяву про викрадення дитини у міському відділку не прийняли, натомість зафіксували факт її зникнення. Розшукавши неповнолітню дитину, яка проживає з бабусею, міліціянти відписали володимиру, що «проведено зустріч з Підлісною разом із малолітньою Омельченко, останніх сфотографовано та знято на відео, що є підтвердженням того, що малолітня Омельченко жива та здорова...».  Коли ж заяву написала бабуся Олена, їй правоохоронці відписали, що «громадянка Підлісна пояснила, що бажає, щоб її малолітня онука Омельченко знаходилась у неї до повернення з лікування матері малолітньої. Свою онуку вона забезпечує усім необхідним».
Цікаво, чому лише в односторонньому порядку здійснюється опіка над дитиною? Чи не має першочергове право батько, якщо мати хвора чи є якісь інші причини її відсутності, дбати про власну дитину? Чому вирішує бабуся? І чому саме ця бабуся, а не, наприклад, по лінії батька?
Як на цю ситуацію реагують відповідні соціальні служби? Як і годиться: соціальний працівник побував за місцем проживання обох родин, щоправда, нікого там не застав. Йому вдалося розшукати пані Галину, яка повідомила, що разом із онучкою проживає у родичів, адресу яких відмовилась повідомити. За її заявою, дитячий садок онучка тимчасово не відвідує. Щоправда, за словами бабусі, дитині створені всі належні умови для всебічного розвитку.
Не допомогли дієздатному, працездатному та не позбавленому батьківських прав батьку повернути доньку ні працівники міської служби у справах дітей, ні в прокуратурі, куди полетіла чергова скарга. Хоча, першочергово цим питанням мала б зайнятися міська соціальна служба, створити комісію з розгляду звернень сімей, які потрапили у складні життєві обставини. І все на цій комісії, вирішити = з ким має бути дитина, чи позбавляти батька батьківських прав, якщо на це є поважні причини тощо.
Натомість, Омельченкам пропонують вирішувати цю ситуацію в судовому порядку. Ось і все. Коло замкнулося = куди не кинься = скрізь суцільна стіна байдужості.
А що ж робити маленькій Настуні? Це зараз вона не розуміє, що відбувається, а коли виросте? Та і якою вона виросте? Як її мама, яку виховували, як би це шокуючи не звучало, неврівноважена мати й батько з діагнозом шизофренія?
Ми не хочемо нікого звинувачувати, але складається враження, що рідна мати навмисне доводить власну дитину до психіатричної лікарні, щоб та, як і батько, отримала групу, а відповідно = пожиттєву пенсію. Невже у родині Омельченків протягом майже 10 років усе було добре, а за кілька місяців Підлісні зробили із Володимира сімейного дебошира? Що чекатиме маленьку Настуню, чию долю вона повторить?
Зрештою, нащо нам Сімейний кодекс, за яким піклування про дитину є в рівній частині обов’язком як матері, так і батька, а не бабусь-дідусів, чи інших родичів?..

Теги: Настя

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.