Перейти на мобільну версію сайту


05.10.2012

МИРОТВОРЦІ ЗА МЕЛЬНИЧЕНКА

Минулого тижня в місті перебував представник міжнародної асоціації «Солдати миру» в Східній Європі, член Громадської ради при Міністерстві оборони України Юрій Донський.
Нещодавно пан Донський завітав до нашого міста з нагоди 10-річчя ГО «Подільська організація миротворців», яку очолює Леонід Матвєєв. Кам’янець-Подільський має безпосереднє відношення до миротворчих операцій. Окрім того, що на територію нашої військової частини здійснювалася підготовка миротворців, десятки кам’ячан безпосередньо взяли участь у миротворчих місіях в колишній Югославії, Лівані, С’єра-Леоне, Іраку. Також відомі імена миротворців – Анатолій Боровський, Олег Хавронюк, Василь Злагоднюк, Сергій Мальченко, Сергій Прокопенюк, Валерій Боровський, Леонід Матвєєв та багато інших.
- За роки незалежності Україна, наші військовослужбовці взяли участь у 30 миротворчих місіях ООН, - розповідає Юріймиротворці.JPG Донський. - Українські миротворці вже 19 років з честю виконують покладені на них завдання: сприяють залагодженню конфліктів у країнах, де ведуться бойові дії, надають допомогу місцевому населенню. І, слід відзначити, що імідж
нашої держави несуть гідно, а також заробляють кошти, які б мали йти, в першу чергу, для будівництва житла військовим. Але як живеться миротворцю після того, як його місія закінчилася? З якими проблемами доводиться стикатися їм вдома?
Близько двохсот людей ми втратили в Україні через те, що держава не надала їм належної допомоги. За минулий рік лише в Києві померло 10 офіцерів, які захворіли саме під час участі в миротворчих операціях. Зарадити справі міг би Державний реєстр учасників таких місій. Питання його створення, після неодноразових звернень до керівних структур, ніяк не
вдається зрушити з місця. Сьогодні фактично ніхто не веде облік миротворців, не задіяно для них медико-реабілітаційну систему. Не передбачено окремим рядком надання медичного забезпечення учасникам миротворчих дій і в держбюджеті. Людина втрачає надію, і як наслідок - ми втрачаємо людину.
До речі, в усіх державах, які беруть участь у миротворчих операціях, діють системи реабілітації миротворців. В Україні існує лише один схожий центр, але й той для «афганців». Він невеликий і тому не може вмістити всіх, кому потрібна допомога.
У Криму є кілька санаторіїв, які багато років порожні, але щойно прознали, що ми шукаємо відразу «Хтось» поклав на них око...
Можна було б звернутись до країн-партнерів і спільно створити такий центр, щоб на нашій території проходили лікування ще й іноземні миротворці, а одержані кошти спрямовувати на лікування українських. Ми ж маємо такі унікальні реабілітаційні ресурси. Для цієї справи можна б задіяти медичних працівників, які теж брали участь у місіях, вони знають
специфіку роботи і могли б повністю себе реалізувати.
На жаль, поки що всі ці ініціативи асоціації миротворців держава ігнорує. Навіть ті, які не потребують великих затрат.
Ми також зверталися з листами до Адміністрації Президента стосовно створення пам'ятника учасникам миротворчих операцій та нагородження особового складу, що був задіяний у Жепі (Боснія і Герцеговина). Саме там відбулася найуспішніша бойова операція в історії ЗС України, у ході якої миротворці врятували понад 9000 мирних жителів цього населеного пункту і біженців зі Сребрениці. Досі не отримано жодної відповіді.
Українська влада блокує ухвалення закону про соціальний захист людей, які брали участь в миротворчих операціях і місіях, не надаючи їм відповідного статусу.
 Влада не хоче займатися соціальним забезпеченням сімей миротворців, вводити статус, який прирівнює миротворців з ветеранами минулих воєн, а також не поспішають вводити національний день миротворця, який пропонується відзначати 15 липня (день введення українських миротворчих військ на територію Боснії).
 «За весь час участі українців у миротворчих організаціях не було зведено жодного пам'ятника героям-миротворцям».
З цього видно, що ніхто нам не хоче допомагати, отже ми самі мусимо про себе дбати . І нам потрібно у Верховній Раді мати своїх депутатів, які розуміють проблеми миротворців і, які змогли би щось для нас зробити. Ми працюємо з українським істеблішментом, маємо соратників та друзів в українському Парламенті. Організація «Солдати миру» завжди була
осторонь політики, не підтримувала жодної партії, і зараз ми вважаємо, що така позиція вірна, ми не хочемо розколу, який стався, наприклад у середовищі афганських організацій, але нам необхідні люди у Верховній Раді, які розуміють наші потреби, які б відстоювали наші інтереси. І така людина є. Володимир Мельниченко уже тривалий час співпрацює з нами. Наша співпраця, організаційна підтримка заходів з метою популяризації миротворчого руху, виховання підростаючого покоління розпочалась не сьогодні, перед виборами, а триває роки. Володимир Мельниченко –самовисуванець. Ми зустрічалися з ним, найшли порозуміння, бачимо, що він хоче, може і допомагає людям, тому вирішили підтримати його як кандидата в народні депутати. Отже, наші миротворці підтримують Володимира Мельниченка на цих виборах і ми робитимемо все можливе, аби він переміг.

Політична реклама

Теги: Володимир Мельниченко, вибори-2012

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.