Перейти на мобільну версію сайту


14.03.2014

ЛЮСТРАЦІЯ ПО-КАМ’ЯНЕЦЬКИ

Якщо кадри вирішують все, то які кадри нині вирішують долю України?
Запитання слушне, якщо не враховувати того факту, що рушієм доленосних рішень у країні став народ. Звичайний Іван, Петро, Степан, Марія, Олена пішли на барикади, стали пліч-о-пліч, аби відбулися зміни. Суттєві зміни. Що ж маємо натомість?

ОПОЗИЦІЯ ПІШЛА У ВЛАДУ
Напевне, опозиція й досі не зрозуміла, що нині влада практично цілковито й повністю належить їй. А можливо, біл-борди з червонястими підписами «Об’єднана опозиція ВО «Батьківщина», що з’явилися не так давно в Кам’янці, писали по інерції? Яка ж ви, панове, опозиція, якщо ви вже влада? Принаймні на загальнонаціональному рівні.
Хмельниччина вцілому й Кам’янеччина зокрема завмерла в очікуванні нового керівництва. Губернатор області, голова обласного осередку Партії регіонів Василь Ядуха, відставку якого громада вимагала ще з початку євромайдану, написав заяву на звільнення 22 лютого.
Документ про звільнення Ядухи з посади голови Хмельницької обласної державної адміністрації за підписом в.о. Президента України Олександра Турчинова з’явився на офіційному сайті Президента лише 7 березня. Так би мовити, нарешті дійшли руки. Проте звільнити звільнили, а от553278.jpgпризначити...
Вийшло, як у тому анекдоті, хороші в хороших - погані. За губернаторський портфель розгорнулась боротьба одразу між трьома політсилами - бютівцями, ударівцями й свободівцями. І якщо останні, отримавши «свого» голову облради, вгамували політичні амбіції, то «Батьківщина» й «Удар» зчепились немов баранці на вузькій кладці. Як стало відомо, на посаду голови Хмельницької ОДА претендують голова обласного осередку «Батьківщини» Валерій Лєсков та представник «Удару» Леонід Прус. І якщо пан Лєсков відомий гравець на політичній арені Хмельниччини, то Пруса можна назвати не інакше, як «темною конячкою». Зважаючи на цей факт, миттєво поширились чутки про його нібито проблеми із законом. Незважаючи на те, що Хмельницька область виявилася квотою «Удару» (хоч політики й запевняли, що відмовляться від квот), з мовчазної згоди лоббі повернулося лицем до бютівця, тим паче, що за його кандидатуру на Майдані віддав голос і керівник обласного осередку партії «Удар», народний депутат України Олександр Корнійчук.

БЕЗГОЛОВА РДА
Разом із призначенням губернатора, відбудеться й переформатування в районних адміністраціях. На нього вже давно очікують - дехто з нетерпінням, дехто із неприхованим роздратуванням. Хоч голова РДА Михайло Желізник написав заяву на звільнення, на офіційному сайті Президента поки що немає підтверджень, що в.о. глави держави її підписав.
Версії того, хто може бути головою райдержадміністрації, не встигали змінювати одна одну. Говорили про кандидатуру Олександра Зарицького, колишнього головного ветлікаря району, який liust (2).jpgсвого часу постраждав від керівництва Ростислава Яреми і змушений був перебратись до обласного центру в «Хмельницькстандартметрологію».
Подейкували, що керівництво районом пропонували ударівцю, активісту Майдану Василю Товкайлу, проте він скромно відмовився, мовляв, «там» вже був. Після Помаранчевої революції Василь Тихонович був заступником голови РДА з гуманітарних питань, а двічі в одну річку, хоч і на різних посадах, краще не вступати.
До «примірки» на крісло голови РДА брали й свободівця Володимира Баранівського, але й він відмовився. У приватній розмові Володимир Євгенович зауважив, що не в тому віці, аби йти на повідку в політичних амбіцій, зрештою, потрібно не лише керувати, а й працювати. А останнє варто робити разом із професіоналами, яких сьогодні, на жаль, катма.
Не відкидалися припущення, що в крісло голови райдержадміністрації сяде ще один палкий опозиціонер, колишній претендент на крісло голови райради Віктор Худняк, та чим більше обговорювали кандидатуру Лєскова як губернатора краю, тим примарнішими були такі сподівання.
Зрештою, якщо два бютівця засіли у райраді, а достойні кандидатури на виконавчу посаду закінчилися (більш ніж впевнена, що районні опозиціонери не пустять на власну територію своїх же з міста чи області - тож на засланих козачків годі й сподіватися), то доведеться йти на поклон до перевірених кадрів. Наприклад, до першого заступника голови РДА Ніни Фабіянської, яка за кілька років роботи знає район як власних п’ять пальців. Ніна Францівна хоч і взяла відпустку та рахує дні, аби піти на заслужений відпочинок, проте як попросять покерувати до початку літа й нового Президента, думаю, не відмовить. Скільки там тієї весни...
З іншими, некерівними посадами в районі ніби все «стабілізувалося». Наразі обов’язки в.о. голови РДА покладено на заступника голови РДА Ігоря Гая, який ще доненавна був начальником управління агропромисловго комплексу. Стабільно працює освіта і культура, перечекали бурю «народного гніву» й решту відділів та управлінь районної ради й адміністрації. Із всіх районних чиновників заяву на звільнення написав хіба що начальник відділу зв’язків з громадськістю Тарас Кондратюк. Факт - незначний, якщо не враховувати його родинних зв’язків з одним із заступників міського голови.

ПРОВАЛЬНИЙ БЕНЕФІС І «ШЕРШЕ ЛЯ ФАМ»
Якщо в районі вітер змін залежить від обласної рози вітрів, то в місті досягти їх варто більш радикальними методами: або розділяй і володарюй, або захоплюй і царюй.
Ні один, ні другий сценарій не вдалося втілити в життя спраглому до влади й народу Ростиславу Яремі. Після нещодавнього мітингу біля міськвиконкому, який так і не виправдав прихованих сподівань та не став довгоочікуваним ковтком кам’янецької свободи, Ростислав Тарасович, окрім постерів на сіті-лайтах, так і не брався до полум’яних промов. Певне, ще не час і не місце для низького старту.
Зате більше ніж впевнено до владного Олімпу крокує опозиціонерка Валентина Волошина, яка не тільки очолила депутатську групу «Народна рада» (не плутати із Народними радами, які створювались на майданах країни), а й видрукувала кадендар на згадку про цьогорічні революційні події. Зауважу, що календар із купою світлин Валентини Петрівни розійшовся накладом у 10 тисяч примірників і його поява жваво обговорювалась у всіх соціальних мережах. Спостережливі інтернет-дописувачі виявили деякі неточності та нібито огріхи фотошопу, мовляв, на одній світлині Валентина Волошина зазнімкована з першим загиблим Сергієм Нігояном за крок від нього, а на іншій - стоїть упритул до цього ж Героя. Можливо, й вдалась політик чи її піар-технологи до косметичного фотомонтажу, та возвеличення на крові не інакше як блюзнірством не назвеш. Чи варто прикрашати стіни саме ТАКОЮ пам’ятю про загиблих?
На фоні Валентини Петрівни, якій представляти інтереси майдану доручив Майдан, повісили носи опозиціонери Василь Товкайло, Василь Ковальчук, Мирослав Мошак, Василь Сенюк, «зливши» свої позиції на користь лідера.
І якби не поява представників Самооборони і Правого сектора, то все би й у місті «втряслося». Але...
Заява-ультиматум міському голові від представників обох організацій про усунення з посад людей, які займалися організацією та вивезенням «тітушок» на антимайдан, спрацювала як лакмусовий папірець.
Міські чиновники чи то боячись розправи майданівців, чи тікаючи від гріха подалі писали заяви на звільнення. З «білої хати» пішли ті, про кого навіть й мови не було - начальник відділу культури Ольга Чорнобиль та начальник фінвідділу Олександра Шевчук.
Решта ж, чиї прізвища звучали й асоціювались із регіоналами, поспішали у відпустки або на лікарняний.
Нині у міській раді тільки й чуток, що під опозиційний прес потрапили перший заступник міського голови Сергій Самара, начальник відділу спорту Сергій Кротік, начальник управління освіти Світлана Старченко.
Дамоклів меч завис над начальником відділу правового супроводу і контролю Наталією Савчук. Одні говорять про її нібито зв’язок із опозиціонером Ростиславом Яремою, з яким Наталя Федорівна працювала в райдержадміністрації, інші - про некомпетентність в підготовці фахових документів, треті, що вона стала «розмінною монетою» в грі влади й опозиції.
Політичних утисків зазнала і директор ЗОШ №6, колишня голова ОВК Тетяна Остафійчук. Та, подейкують, за неї, як і за очільницю освітян, збиратимуться захисники. До речі, під час штурму управління освіти у середу, 12 березня, педагоги палко відстоювали свого керманича, котра перебувала на лікарняному, перед представниками Самооборони, які прийшли з наміром змусити Світлану Старченко написати заяву на звільнення.
До речі, на тепле місце вже є претенденти, зокрема, обговорюють кандидатуру одного із директорів шкіл міста Валерія Кішко (певний час працював заступником міського голови Олександра Мазурчакаі - прим.Ред.), щоправда, не виключають і повернення колишнього очільника освітян Володимира Тюріна, який нині підтримує тісні зв’язки із окремими опозиціонерами.
У чорний антинародний список потрапив і голова Громадської ради міста Олег Гільовський, проте усунення його від посади можливе, якщо за таке рішення проголосують більшість голів громадських організацій міста.

ВСЕ ТАКИ ЛЮСТРУВАТИМУТЬ?
Заклики до проведення люстрації ми вже чули після Помаранчевої революції 2004 року, але нічого, окрім зміни носіїв владних портфелів ми, прості українці, так і не побачили.
Нагадаю, люстрація (з латинської - очищення через жертвоприношення) - це заборона діячам високого рангу, які скомпрометували себе, впродовж певного часу або пожиттєво працювати на державній службі. Свого часу через горнило люстрації пройшли чимало країн Європи, зокрема й наші сусіди Польща, Угорщина, Румунія та інші. 24 лютого у Верховній Раді було зареєстровано проект постанови про проведення люстрації в Україні. Авторами документа виступили нардепи Тягнибок, Швайка, Сиротюк, Мохник, Мірошниченко, Леонов, Мирний, Кайда, Фаріон, Сиротюк, Мартинюк, Іллєнко та Вітів.
Наразі представники люстраційного комітету, створеного при Кабміні, вимагають суворої заборони політичним діячам, відповідальним або причетним до кровопролитних дій у центрі Києва під час мирних акцій протестів, балотуватися й обіймати державні посади. Також у Мінюсті висунули пропозицію звільнити й протягом 5 років позбавити права носити мантії суддів, причетних до прикриття терору під час подій на Майдані.
За якийсь час люстрація докотиться й до регіонів, якщо, звичайно, встигне, і новий Президент не просто виїде на крові й зусиллях Майдану, а й всіляко підтримуватиме закладені підвалини свободи.
Чи достойно пройдуть політики очищення через жертвоприношення, чи вистачить сміливості окремим опозиціонерам вже сьогодні починати люстрацію із себе? Чи, зрештою, перемелеться й буде мука? Або більш нагальні проблеми, наприклад, Крим - чим не очищення через маскування.
Піти достойно - теж мистецтво. І якщо сьогодні влада, яка себе скомпрометувала, стане опозицією, а опозиція не забуде, що вже влада, то тільки по роботі одних та інших задля громади, підкреслюю, задля громади, можна судити кожного. Це і буде, напевне, найчесніша із люстрацій. Бо вгодити громаді, це, їйбогу, очищення через жертвоприношення.

Теги: люстрація, Кам’янець

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.