Перейти на мобільну версію сайту


12.06.2015

ЗДІЙСНИЛАСЯ МРІЯ МАТИ «МРІЮ»

- Син змалку мріяв працювати в полі, - каже Марія Михайлівна. - У нас у Китайгороді працював головою колгоспу Каправчук, то Толік, як був малий, казав мені: «Мамо, як виросту буду Каправчуком».

Так і сталося: життя Анатолія Миколайовича тісно переплелося з сільським господарством.
Місцевого аграрія Анатолія Яковенчука, директора ПП «Мрія-2010», знають і поважають не лише в рідному Китайгороді. Він дбайливий господар, люблячий син, чоловік та батько, відданий друг та надійний товариш, який вміє працювати та йде до поставленої мети.

- Батько мій простий тракторист, мати - бухгалтер. Все життя вони пропрацювали в місцевому колгоспі, - каже Анатолій Миколайович. - Та й я, коли ще вчився в школі, планував пов’язати свою долю із сільським господарством. Хотів навчатися на агронома, після 9 класу подав документи в наш радгосп-технікум, але іспит не Анатолій Яковенчукздав. Довелося повернутись до школи.

Після 10 класу мама переконала мене піти вчителювати. Каже: «Йди, Толю, на вчителя, будеш ходити в костюмі» (Сміється). Я й пішов, закінчив Кам’янець-Подільський педуніверситет, факультет фізичної культури. Рік пропрацював у Збручанській школі, бо в Китайгородській не було місця. Потім перевівся у Вихватновецьку школу - так і пробув вісім років на педагогічній ниві.

Часи були складні, вчительської зарплати на життя не вистачало, тож у вільний час почав займатися металобрухтом.

- А коли ж з’явилося бажання займатися сільським господарством?

- Кожного дня ходив до Вихватнівецької школи, дивився як тут, на цих полях, ростуть бур’яни, і все в мені колотилося. У бур’янах стояли паї батьків, односельчан... Як на таке спокійно дивитися?

Любов до землі перемогла вчителя за професією і бізнесмена за необхідністю. У 2004 році Анатолій Яковенчук вирішив забрати свої і батьківські паї, взяв ще дозвіл на використання 14 га земель запасу сільскої ради і так на перших 20 гектарах уперше самотужки зорав і засіяв поле.

- Що перше посіяв? Звичайно, пшеницю, а що ж ще можна було сіяти, коли поля стільки років стояли в бур’янах? - риторично запитує мій співрозмовник. - Вчителювання відійшло на другий план, тож вдень займався бізнесом, а ввечері приїжджав з Кам’янця, сідав за кермо трактора й виїжджав на поле.
На другий рік я вже обробляв 60 гектарів, люди спостерігали за моєю роботою й потрохи почали віддавати в оренду свої паї.

ПП "Мрія-2010"Та без труднощів не обійшлося. Двічі він збирав селян з Вихватнівців у клубі: одні були за те, щоб віддати землі Яковенчуку, інші, навпаки, були проти, мовляв, вони й самі можуть обробляти землю. А в рідному Китайгороді чатувала інша проблема - тамтешній орендар практично не давав працювати, навіть доходило до того, що встановлював шлагбауми на поля, аби підпримець не мав змоги на них заїхати.

- Добряче ми намучилися, - пригадує Анатолій Миколайович. - І судилися, й досі судимось з ним, не може чоловік змиритися з тим, що все тримав у своїх руках, а тепер немає. Нічого він не давав мені зробити. Моя техніка по всьому селі була розкидана - трактор під забором, сівалка на вулиці, щось у мами на подвір’ю, щось по людях - хто на якому транспорті робив, той у нього стояв під хатою.

Та з часом все налагодилося: Анатолію Яковенчуку вдалося викупити колишнє приміщення телятників, взяти землю в оренду під ними. Чагарники розчистили, територію облагородили й нарешті мали власне господарство.

- Із телятників зробили комори, майстерні, побудували склади, - каже аграрій. - Тож сьогодні маємо все для того, щоб обробляти землі. А це більше 700 гектарів. У основному сіємо сою, кукурудзу, ріпак, пшеницю і ячмінь. Цьогоріч усі культури дали гарні сходи, ми вчасно провели посівну кампанію, тож сподіваємося на дощі та добрий урожай.
Сьогодні є чим працювати на полях - трактори, сівалки, культиватори... Нещодавно придбали новий комбайн. Під час проведення робіт у полі повністю використовуємо власну техніку. А як розказати, з чого починали... сьогодні в це навіть складно повірити.

- Анатолію Миколайовичу, то з чого все ж таки починали агробізнес?

- З металобрухту (сміється). Звідки могли стягували стару техніку, збирали докупи, складали, шукали якісь деталі, одним словом їздили й працювали.

Зміни до законодавства спричинили й зміни в аграрному бізнесі Яковенчука. Після п’ятирічної діяльності як підпримця, він створює підприємство «Мрія-2010», адже вже на той час жоден з елеваторів не хотів працювати із підприємцями. Аби бути конкурентноспроможним гравцем в аграрній галузі, потрібно було працювати на загальній ПП "Мрія-2010"системі, із ПДВ тощо. Так у 2008 році з’являться ПП «Мрія-2010».

- Я мав мрію до 40 років створити сільськогосподарське підприємство, - ділиться Анатолій Миколайович. - Так і сталося, тому й така назва. Але коли прийшов реєструватися, виявилося, що назва «Мрія-2008» була зайнята. Вільною була «Мрія-2010».

- Багато людей працює на підприємстві?

- Основний кістяк - це 10 працівників, деякі з них аграрії зі значним досвідом. От, наприклад, головний агроном підприємства Микола Каправчук, працював у селі, ще коли був колгосп. Його батько свого часу був головою колгоспу, тож він пішов його стопами. Микола знає всі землі в окрузі, а в Китайгороді вони не з найкращих у районі, проте нас це не зупиняє працювати на результат.

Також разом зі мною працюють комбайнер-тракторист Станіслав Стасишин, тракторист Іван Олексійчук, водій Михайло Кравчук, тракторист Анатолій Чайка, різноробочий Микола Мотика, бухгалтер Людмила Балюк.
Й досі незмінним помічником залишається моя мама Марія Михайлівна. Вона, які дружина Оксана, моя рада і порада.

- А діти допомагають?

- Старший син 23-річний Микола навчається на юриста, 10-річна донька Марія ще школярка. Як мають час, то допомагають чим можуть.

- Ваш син не планує в майбутньому зайнятися сільським господарством?

- Поки що ні. Я колись також не планував, але життя покаже. Сьогодні він допомагає мені з китайгородською ПП "Мрія-2010"футбольною командою «Мрія», яку ми створили цьогоріч і активно фінансуємо.

Наразі вона грає в чемпіонаті району з футболу. Хоч новачок, але після п’яти турів знаходиться серед лідерів та займає друге місце у своїй групі. Активним організатором команди є ветеран спорту В’ячеслав Касьянович. Загалом підібрали сильних футболістів. Підтримка спорту на сьогодні дуже важлива.

Хоч Анатолій Миколайович і не розповідав, але ми дізналися від його односельців та друзів, що він і сам полюбляє спорт, особливо моржування. Разом із товаришами облюбували місцину в Сурженцях, тож майже круглорічно купаються в крижаній воді. Із ним моржує і дружина Оксана Григорівна.

Узагалі Анатолій Яковенчук дуже товариський, любить виїзди на природу, він надійний товариш і завжди підставить своє плече в скрутну хвилину. У Китайгороді знають, що Анатолій Миколайович завжди чим зможе допоможе. І дитсадок, і школа, іцерква, і будинок престарілих - всі відчувають його постійну підтримку. Та й односельці, як комусь яка техніка потрібна, чи, може, дорогу взимку розгорнути, або ж якусь ямку залатати - всі йдуть до Яковенчука.
На запитання, чи вистачає йому сил і на власне господарство, і людям допомагати, відповідає просто: «Тут ми виросли, тут живемо й мусимо один одному допомагати».

- Толя нікому не відказує, - каже його мама Марія Михайлівна. - Ми все життя з чоловіком пропрацювали в колгоспі біля землі, тепер і Толя трудиться не покладаючи рук. У нього це вдається, то хай йому Бог помагає. А я вже чим зможу також допоможу.

- Анатоліє Миколайовичу, тваринництвом займатись не пробували, - цікавимось у аграрія.

- Поки що ні, вважаю що на все свій час. Колись пам’ятаю взявся займатися городництвом - два роки поспіль садив Анатолій Яковенчуккартоплю. І техніку відповідну купив, і насіння, але як на біду тих два роки були неурожайними на картоплю, доводилось продавати її практично за безцінь. Охота пропала, я махнув рукою на ту затію, всю техніку попродавав, а третій рік виявився як ніколи урожайним. У цій справі як уже пощастить, тож вважаю, якщо добре виходить із посівом зернових, то краще займатись саме цим напрямком.
Цьогоріч заклав на полі дослідні ділянки з кукурудзи, дали мені на пробу дев’ять гібридних сортів. Восени буду бачити, які з них дадуть кращі результати.

- Колись Ви мали мрію, і вона здійснилася. Про що мрієте тепер?

- Напевне, про більш буденні речі. Про здоров’я рідних, про мир у країні, про добрий врожай і розуміння колег. До речі, не так давно спльно з агровиробниками району ми створили Асоціацію «Сільськогосподарські товаровиробники Поділля». Тепер ми маємо можливість гуртом вирішувати нагальні проблеми, допомагати один одному у виробничих питаннях, консультуватися та спільно вирішувати питання, які сьогодні турбують усіх аграріїв.
Ми постійно підтримуємо військових з району, які сьогодні перебувають у зоні проведення антитерористичної операції, неодноразово відправляли допомогу на схід, придбали автомобіль, який також передали для захисту суверенітету країни. Як ніхто розуміємо, що сьогодні потрібно допомагати своїй армії, щоб завтра не годувати чужу.

Теги: Анатолій Яковенчук, ПП "Мрія-2010"

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.