Перейти на мобільну версію сайту


19.12.2014

З МІЛІЦЕЙСЬКОЇ РОДИНИ

У 2015 році українська міліція готується до серйозних реформ. Наскільки вони будуть дієвими, покаже час. Але те, що їх потрібно проводити, є аксіомою, адже, на жаль, нині до людей у формі досить неоднозначне ставлення. Чи можна відновити втрачену довіру? Чи мають міліціянти шанс на розуміння від простих громадян? Зрештою, про те, як і чим сьогодні живуть правоохоронці, ми поспілкувалися з начальником Кам’янець-Подільськогоблагун.JPG РВ УМВС України у Хмельницькій області Ігорем Благуном.

- Ігоре Вікторовичу, перш за все, як працюється на новому місці? Чи знайшли спільну мову з колективом?

- Райвідділ для мене не новий, адже свого часу працював тут три роки інспектором дорожньої міліції. Колектив підібрався серйозний, відповідальний, кожен знає свою роботу, тож спільну мову знайшли давно і, на мою думку, працюємо злагоджено.

- Зазвичай, новий керівник як нова мітла... Ви ж прийшли сам, навіть не привели з собою жодного заступника.


- То я, можливо, буду прикладом, як можна працювати в будь-якому місці без «своїх» людей. Зрозумійте правильно, кожен має чітко відповідати за виконання своїх обов’язків. Зрештою, навіщо когось приводити зі сторони, коли у райвідділі всі заступники на своїх місцях. Якщо це є, то є і команда. Керівник має ставити перед підлеглими адекватні завдання й вимагати їхнього виконання.

- Ви суворий керівник?

- Швидше справедливий. За час роботи на посаді начальника райвідділу вивчив особовий склад, можу охарактеризувати кожного працівника, знаю його сильні й слабкі сторони. Керівник має скоординувати дії решти, щоб у підсумку всі працювали на спільний результат. Якщо є розуміння такої праці, буде команда, немає - все закінчиться сварками, суперечками і з’ясуваннями стосунків, які безперечно шкодитимуть роботі.

- Ігоре Вікторовичу, сьогодні як ніколи суспільство знаходиться на межі соціального вибуху. Чи відбивається це на криміногенній ситуації загалом?

- Безумовно, соціально-побутові проблеми є наслідком скоєння злочинів такого ж характеру. За довгий час роботи в правоохоронних органах можу визначити певні тенденції скоєння тих чи інших злочинів та правопорушень. Наприклад, не за горами святкові дні, під час яких одні відпочиватимуть, а інші - ступлять на стежку беззаконня. У такий період частішають крадіжки з магазинів, непоодинокими є заяви про нанесення тілесних ушкоджень різного ступеня важкості, адже за чаркою оковитої часто-густо починається з’ясовування стосунків.

Чим гірше живе суспільство, тим частішими є випадки кримінального характеру. Ось нещодавно працівники нашого райвідділу затримали двох осіб, які викрадали електроінструменти на території декількох районів області. Наразі молодики перебувають під вартою, триває слідство у цій справі. Непоодинокими є факти шахрайства, особливо з банківськими картками.

Сьогодні завдання міліції не лише розшукувати злочинців, а й, перш за все, попереджувати злочини, проводити профілактичну роботу серед населення. Відверто, ми робимо все, що в наших силах, проте й надалі гострою залишається проблема матеріально-технічного забезпечення органів внутрішніх справ.

- А як щодо кадрів? Чи немає сьогодні як ще кілька років тому гострого кадрового голоду?

- Раніше, дійсно, ми мали проблеми із кадрами, проте сьогодні вони потроху вирішуються. Якщо в людини покликання працювати в міліції, це від неї не відбереш.

Нині наші правоохоронці боронять незалежність держави на сході в зоні АТО. Нещодавно звідти повернувся оперуповноважений СБНОН Руслан Михайлюк, чекаємо на повернення слідчого Юрія Прокоф’єва. Наступними готуються їхати на схід оперуповноважений СКР Олексій Твердун та начальник міліції громадської безпеки Олексій Атаманчук.

- Ігоре Вікторовичу, Ви працюєте за покликанням?

- Риторичне запитання. У сім’ї міліціонерів по-іншому практично й не може бути. Мій батько Віктор Онуфрійович 27 років пропрацював у ОВС, рідний дядько Микола Онуфрійович - пенсіонер ОВС, молодший брат Олександр, як і я, закінчив академію внутрішніх справ, сестра Сніжана працює начальником штабу одного із райвідділів міліції. Старша донька Святослава також пішла моїми стопами, за освітою вона експерт-криміналіст. Цивільні у нас, так би мовити, лише моя дружина Валентина Володимирівна, котра працює директором Ганнівської ЗОШ, та молодша донька Ярослава, майбутній педагог.

З дос’є «КлюЧа»
Ігор Вікторович народився 15 травня 1969 р. у с.Велика Побійна Дунаєвецького району. Після закінчення Дунаєвецької СШ №1, 1987-1989 рр. - служба в лавах радянських військ.
З 1989 р. працює в органах внутрішніх справ. Паралельно із службою в ДСО Дунаєвецького райвідділу міліції, навчався у Вінницькій сержантській школі. 1990-1994 рр. - навчання в Національній академії внутрішніх справ. 1994-1995 рр. - інспектор дорожньої міліції Дунаєвецького райвідділу міліції. 1995-1998 рр. - інспектор дорожньої міліції Кам’янець-Подільського райвідділу міліції. 1998-1999 рр. - оперуповноважений СКР Дунаєвецького райвідділу міліції. 1999-2000 рр. - заступник начальника Дунаєвецького РВ з громадської безпеки. 2000-2004 рр. - помічник начальника - оперативний черговий Дунаєвецького РВ. 2005-2007 рр. - начальник ДСБЕЗ Дунаєвецького РВ. 2007-2009 рр. - перший заступник начальника, 2009-2010 рр. - старший дізнавач, 2010-2011 - перший заступник начальника того ж райвідділу.
2011 р. звільнений з МВС за вислугою років.
30 липня 2014 р. призначений на посаду начальника Кам’янець-Подільського райвідділу міліції.
Одружений. Виховує двох доньок.


Теги: Ігор Благун, райвідділ міліції

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.