Перейти на мобільну версію сайту


08.03.2018

З КОГОРТИ БУДІВНИЧИХ

Малик28 березня виповнилося б 80 років Антону Малику – знаній і шанованій людині, чия життєдіяльність починалася і повністю реалізувалася на Кам’янеччині.

Настав час поважних ювілеїв когорти керівників, які працювали на відповідальних ділянках господарського і соціального будівництва району на рубежі кардинальних перемін – розвалу союзної і становлення незалежної української держави.

Що є характерним в загальному портреті керівників тієї епохи? Обпалене війною дитинство, відкриття світу і пізнання життя не за прописними істинами, а в трудових буднях на рівні з дорослими, героїзована юність, отож, тверде розуміння добра і зла, раннє мужніння.

До чого б не лежала душа, чим би не займалися, всі вони без винятку ставали суспільниками, готовими віддати себе служінню людям, Батьківщині. Такими їх зробив час, такими були впродовж життя, такими залишаться в пам’яті нащадків.

Ще в початкових класах в Антося, як його називали вдома, виявився неабиякий хист до музики. Це була справжня відрада – серед злиднів, всіляких обмежень, надію подавала мелодія, до того ж, у власному виконанні. Талант, підкріплений доброю вдачею, товариськістю, притягував однодумців: ще будучи школярем Гуменецької школи, організував і очолив молодіжний осередок, набував першого досвіду роботи з людьми, вчився нести не лише власну, але й колективну відповідальність.

МаликТак і склалася його доля – бути серед людей, триматися в житті на крилах музики. Після армії, де набував майстерності у військовому духовому оркестрі, твердо вирішив стати професійним музикантом – вступив до Московського університету мистецтв, викладав музику та співи. Основою відродження культури на селі у ті часи, крім кіно, була масовість. Антон Іванович організував у Боришківцях хор у супроводі духового оркестру.

Та життя розширювало горизонти, манило грандіозними звершеннями, поза якими молодий, амбітний, але вже впевнений в собі чоловік, залишатися, зрозуміло, не міг. У свої 27 він уже заступник голови, секретар первинної партійної організації приміського господарства у Слобідці-Кульчиєвецькій. 

Формування кадрів передбачало проходження районної ланки управління, що давало знання і вміння орієнтуватися й вирішувати економічні та соціальні питання у більш великих, регіональних масштабах – стажування інструктором організаційного відділу райкому партії.

А щоб набуті навики мали міцну методологічну і фахову основу, закінчив Вищу партійну школу, економічний факультет Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту, здобувши спеціальності політолога й економіста-організатора сільськогосподарського виробництва.

І ось, ставши досвідченим і всебічно підготовленим, впродовж 16 років очолював головну ділянку всього життя – найбільшу в районі і в області первинну партійну організацію колгоспу «Україна», обирався членом бюро районного комітету партії. Це був період натхненної, творчої, відповідальної праці, яка захоплювала своєю новизною і складністю: колектив господарства виступив в області піонером впровадження курсу на глибоку концентрацію і спеціалізацію сільського господарства на промисловій основі, став школою передового досвіду. Тут проводилися численні всесоюзні та республіканські семінари, проходили практичне навчання виробничники з Болгарії, Польщі, Угорщини, Чехословаччини, Анголи. 

Устянський конгломерат охоплював 15 населених пунктів. Можна тільки уявити сукупність соціальних проблем, тим паче, в умовах переселення під час затоплення Дністровського водосховища, коли практично заново будувалися нові села.

Малик3Потім знову районна ланка – відповідальний секретар товариства «Знання», інструктор, завідувач відділу пропаганди і агітації райкому партії. З 1993 року Антон Іванович повертається на свою стезю – очолює районний відділ культури і переживає «другу молодість» – організовує муніципальний духовий оркестр, ініціює створення районного будинку культури «Розмай». Цілком закономірно, що його обирають головою районної ветеранської організації. Разом з активом веде велику роботу по соціальному захисту людей старшого віку. Справжньою окрасою аматорського мистецтва став хор ветеранів «Вечірні зорі».

Буремна совість, життєва мудрість, професійність висунули Антона Івановича в число найбільш впливових особистостей району. Від удостоєний звання «Почесний громадянин Кам’янець-Подільського району», «Почесний ветеран України». Розкрився його талант як журналіста: плідна публіцистика долучила його до Національної спілки журналістів. У своїх книгах Антон Іванович пише про людські долі, привертає увагу до нагальних проблем сьогодення, тривожиться майбутнім, відстоює правду і справедливість. Він не міг змиритися, що високі ідеали сучасного українського розвитку сприймаються багатьма як стократ засуджене і відкинуте історією гасло «розділяй і володарюй».

А ще Антон Іванович був прекрасною людиною, уважним, турботливим чоловіком, батьком і дідусем, мав і продовжує мати багато вірних і щирих друзів.

Анатолій РУДЬ, голова первинної організації ветеранів ПДАТУ, професор.
Василь КОВАЛЬЧУК, член ради первинної організації ветеранів ПДАТУ, професор.

Теги: портрет людини, Антон Малик

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють індивідуальні знижки та на кварц - розпродаж!




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.