Перейти на мобільну версію сайту


10.08.2018

УСЕ ЖИТТЯ СЛУЖИЛА ЛЮДЯМ

боровик (2)Трохи більше місяця не дожила до свого 71-ліття Людмила Боровик. 9 серпня Людмила Василівна святкувала б свій день народження. Не судилося. 6 липня не стало цієї чудової жінки, лікаря від Бога, яка більше 30 років життя віддала кам’янецькій медицині.

Доля до Людмили Боровик була і прихильною, і суворою водночас. Народилася Людмила Василівна у відомому селі Миньківці, що на Хмельниччині. Згодом родина переїхала до Кам’янця-Подільського. Батько Василь Олексійович все життя пропрацював на керівних посадах, мати Ольга Андріївна, педагог за фахом, здобула звання заслуженого працівника освіти. А Людмила з дитинства мріяла стати лікарем і допомагати людям. Так воно і сталося.

Після закінчення медучилища вступила до Чернівецького медичного інституту на спеціальність «Лікувальна справа». У 1975 році успішно закінчила виш, а в 1978 році – інтернатуру за спеціальністю «Акушерство та гінекологія».

За направленням розпочала трудову діяльність у міській лікарні. Більше 30 років Людмила Василівна пропрацювала лікарем швидкої допомоги. Сказати, що робота була важкою – це не промовити ні слова. Усього вистачало, адже на швидку не телефонують, щоб поділитися радістю. До кожного пацієнта була уважною, доброю. А відмінне почуття гумору, яке мала, неодноразово рятувало у складних життєвих ситуаціях. 

Відповідальність у роботі була для неї на першому місці. Тож не дивно, що до медика за допомогою зверталися звідусіль – і друзі, і сусіди, і прості люди. Нікому не відмовляла.

Самовідданість і навіть деяка жертовність зіграли чи не основну роль, коли в 1986 році країну сколихнула жахлива звістка – стався вибух 4-го енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції. Одна з перших лікарів з групою мобільної допомоги Людмила Боровик поїхала рятувати людей. На те, що радіація несе в собі смертельну небезпеку, навіть не зважала. Врятовані людські життя були на першому місці. Наслідки «мирного атома» з часом дали про себе знати, але до останнього моменту з її обличчя не сходила посмішка, бо як би важко не було на серці, сміх і радість додавали снаги.

боровикВийшовши на заслужений відпочинок, залишалася в бойовому строю. Чуйного й уважного медика ніколи не забували вдячні пацієнти, завжди пам’ятали. І вона віддячувала всім сторицею. Мала величезне серце, любові в якому вистачало на всіх. Коли почалися бойові дії на сході держави, не змогла стояти осторонь, хоч на той момент уже жила в доньки Анжели Маляренко в Сполучених Штатах. Постійно допомагала добровольцям, усім людям доброї волі. Жоден день не проходив без новин з України – як там наші солдати, чи тримають оборону, чи мають що їсти. І летіли бандеролі й передачі з-за океану від палкої патріотки Людмили Боровик, яка все життя була з Україною в серці і вболівала за долю міста й держави. Про рідний край завжди розповідала внучці Юлії та правнукам Марійці, Лії і Максиму, щоб вони знали і не забували своє коріння.

– Шостого липня перестало битися мамине серце, яке невтомно горіло на алтарі служіння людям, – із сумом у голосі передає нам із-за кордону Анжела Маляренко. – Спочивай з Богом, Мамо! Пишаюся, що життя прожила достойне, залишила пам’ять а головне завжди мала шану й повагу від людей.

Усі, хто знав, Людмилу Василівну Боровик, згадайте її добрими словами, бо вона по-справжньому на них заслуговує – невтомна, віддана, надзвичайно щира й працьовита жінка, Лікар з великої літери, якого, на жаль, вже немає з нами... 


Теги: Світла пам'ять, Людмила Боровик

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють індивідуальні знижки та на кварц - розпродаж!




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.