Перейти на мобільну версію сайту


05.08.2020

У МЕЖАХ І ЗГІДНО З ЧИННИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ

Саме таку фразу найчастіше можна почути від нашого співрозмовника, людини, яка зробила себе сама, професіонала, який горить роботою, розбирається у всіх законодавчих тонкощах і точно знає, що природа людині помилок не пробачає. Екологія, природнє навколишнє середовище - його стихія, сад і присадибна ділянка - його відпочинок, родина, дружина і син - його сила і натхнення. І все це в комплексі дає той статус справжнього чоловіка, який завжди знає чого хоче від життя і як цього досягти.

06Знайомтеся з новим героєм рубрики "Справжній чоловік" Русланом Якубашем - заступником директора департаменту природних ресурсів та екології Хмельницької ОДА, начальником управління заповідної справи, екологічної мережі, природних ресурсів та зв'язків з громадськістю.

Руслан Анатолійович родом з сусідньої Буковини. Народився 2 жовтня 1980 р. у с.Пригородок Хотинського району. Проживав у Сокирянському районі, станція Васкаутц, недалеко від митного контролю Вашківці. Та після навчання в Подільскій сільськогосподарській академії назавжди прикипів до Кам'янеччини, де пройшов уже добрий шмат його життя.

- Руслане Анатолійовичу, чому саме зоотехнічний факультет ПДАТУ?
- Напевне, тому, що в житті всього досягав сам, не було, як там кажуть, "волохатої руки", яка допоможе і все вирішить. До ПДАТУ навчався в Хотинському технікуму за спеціальністю бухоблік і аудит. До речі, у виборі першої освіти пішов маминою стежкою, вона працювала бухгалтером. Батько закінчив цей же технікум за спеціальністю механік. Він був переконаний, що професійної освіти мені цілком достатньо, щоб прогодувати сім'ю. Та мені завжди хотілося мати вищу освіту. Товариш порадив продовжувати навчання у виші, і я подав документи до Кам'янець-Подільської сільгоспакадемії. На той час там був конкурс, дві людини на місце, але я гарно склав іспити і вступив, без будь-якої підтримки.

- Звідки у Вас таке прагнення до вищої освіти?
- Не знаю, ніхто з домашніх до вищої освіти не прагнув. Напевне, прикладом для мене був мій дядько, який мав вищу освіту і працював на кельменецькій митниці. На той час він для мене, малого хлопчиська, був якимось уособленням успіху. Копіюючи його манери, я і спортом почав займатися.

- Закінчивши сільгоспакадемію й отримавши такий омріяний диплом про вищу освіту, куди пішли працювати?
- Не повірите, але поїхав у Київ на будівництво. На 4 курсі одружився, вже була сім'я, дружина вагітна, жили в гуртожитку, потрібно було заробляти гроші. Коли закінчили працювати на будові, власник дав премію і порадив нікого не слухати, а добиватися свого. Так пам'ятаю, він тоді мені сказав: "У житті ти можеш досягнути певного результату лише тоді, коли перестанеш бігати з однієї роботи на іншу, а станеш професіоналом своєї справи. Ти маєш знайти справу, яка тобі подобається, віддаватися повністю своїй роботі і тільки тоді буде результат".

Я повернувся з Києва і одразу почав шукати роботу. Спочатку хотів працювати в рибінспекції, бо виріс біля Дністра і трохи в цих питаннях розумівся. Але на той час в області якраз утворилося управління охорони природного навколишнього середовища, яким керував Сагайдак. Потім його розділили на департамент екології та державну екологічну інспекцію в Хмельницькій області. Розумів, що з освітою зоотехніка далеко не піду, тож взявся самотужки опановувати екологічний напрямок. Почав вивчати яку тільки можливо спеціалізовану літературу, подав документи і пройшов відбір. Скажу одне, мені по життю щастить на гарних людей. Мій перший керівник Віктор Станіславович Величко навчив мене працювати з людьми та документами. Я вивчав деталі будь-якої перевірки, починаючи від складання протоколу і закінчуючи судовими рішеннями, аналізував, підходив до вирішення проблеми зі всіх боків. І ця робота з документами мені надзвичайно подобалася. Бувало, засиджувався за паперами до ночі, але вже якщо брався за справу, то робив її на вищому рівні. Так я в державній екологічній інспекції Хмельницької області пропрацював майже 10 років, пройшовши всі щаблі, починаючи від головного спеціаліста і закінчуючи начальником відділу. Після того рік пропрацював заступником директора в НПП "Подільські товтри". А вже 9 жовтня 2017 року за результатами конкурсу був призначений на посаду заступника директора департаменту агропромислового розвитку Хмельницької ОДА.

- Чим запам'яталася робота в НПП "Подільські товтри"?
- Це була вже більше робота з людьми, а не паперами. Можна було проявити себе як господарник, щось планувати, ставити якісь задачі та їх виконувати. Відтак почали господарювати, покращувати рекреаційну діяльність у регіоні, зробили рекреаційні зони. Проводили благоустрій територій, займалися популяризацією екологічного навчання серед населення. Відверто, в нашого Національного парку дуже великий потенціал саме в туристичному напрямку, але для того, щоб цим займатися, необхідно мати відповідні ліцензії, дозволи та погодження. Та найперше - треба мати стратегію розвитку. Це запорука успіху будь-якої справи, за яку би ви не бралися.

05-- Є якесь місце в межах Подільських товтрів, яке найбільше подобається?
- З дружиною і сином на території Кам'янеччини ми обійшли практично всі місця Подільських Товтр. Дуже гарні краєвиди на річці Студениця, ми там побували майже у всіх закинутих селах. Неймовірна краса у Субічі, Китайгороді, Княжполі. Узагалі кожен населений пункт району має якусь родзинку.

- Перейшовши працювати в область, Ви свою діяльність тісно пов'язали з екологією та природними ресурсами. У цій справі Ви безумовно профі. Як професіонал, можете сказати, чого не вистачає українцям, щоб стати справжніми європейцями в питаннях екології?
- Перш за все, у нас багатогранне екологічне законодавство, яке, як на мене, можна застосовувати як в одному, так і в іншому напрямку. А цього не повинно бути. Наразі треба прийняти низку законодавчих актів, які би чітко регулювали певні види діяльності. 
Наприклад, у нас є дуже великі проблеми з очищенням стічних вод. У цьому напрямку потрібно прийняти вольове рішення і зобов'язати всі суб'єкти господарювання облаштовувати системи очищення. Тоді ми як мінімум не будемо бачити такого явища як цвітіння річок. Також варто ввести штрафні санкції за суттєві забруднення навколишнього середовища. Крім того, державні контролюючі органи маю виконувати не тільки каральну функцію, а й проводити роз'яснювальну роботу, адже у нас слабенька екологічна освіта взагалі. В ідеалі кожен орган місцевого самоврядування повинен мати спеціаліста з екології. Але, на жаль, на папері все ніби є, але в реальності чомусь не працює. 

- Руслане Анатолійовичу, Ви згадували про необхідність покращення рекреаційної діяльності в регіоні загалом. Декілька років тому в Кам'янці-Подільському говорили про відновлення туристичного потенціалу Смотрицького каньйону, але комерційна складова цього питання змусила активістів відстоювати недоторканність природньої пам'ятки в судовому порядку. Розмови затихли, проте нещодавно знову відновилися. Міський голова презентував на загал проект відновлення каньйону із залученням туди туристів та бізнесу. Як Ви ставитеся до такої ідеї?
- Мені дуже дивно, коли органи місцевого самоврядування планують на землях водного фонду, розпорядниками яких є Хмельницька обласна адміністрація, будь-які заходи. Смотрицький каньйон є геологічною пам'яткою природи загальнодержавного значення. Впроваджувати там якісь проєкти потрібно виважено, враховуючи всі деталі та наслідки, а не прораховуючи тільки бізнесову складову та майбутній гешефт з цього.

- Ви вже згадували, що українське екологічне законодавство досить багатогранне. Напевне, траплялися ситуації, коли до вирішення однієї й тієї ж проблеми можна було підійти різними шляхами і всі вони були би правильними. У своїй роботі Ви завжди дотримуєтеся букви закону чи, так би мовити, вигідного рішення?
- Винятково дію в межах і згідно з чинним законодавством. Люблю заплутані справи, за які ще до мене ніхто не брався. Наведу приклад регіонального ландшафтного парку "Мальованка", який був утворений в 2002 році. Вивчивши справу, а там були дуже цікаві нюанси, запропонував передати парк в оперативне управління НПП "Мале Полісся", з яким він межує. У майбутньому хочемо передати його на баланс природного парку, таким чином розширивши його межі. Це буде перше таке розширення з часу створення національних природних парків в Україні.

- За роки державної служби не було бажання все залишити і обрати якусь іншу професію?
- Напевне, один раз хотілося поміняти. Тоді дружина мені казала, що я живу роботою день і ніч, може, краще було би вибрати щось легше. Я, звичайно, з нею погодився, але потім передумав (сміється).

- Ви швидко приймаєте рішення?
- Так. Але цей досвід також прийшов з роками. Я швидко адаптуюся до будь-яких обставин, і ніколи не заспокоюся, поки не докопаюся до істини. Буває, спати не лягаю, поки не розберуся з усіма документами.
Страшенно не люблю брати участь у якихось нарадах чи зібраннях, якщо не володію ситуацією. Ти маєш або досконало вивчити проблему, або не братися за неї, щоб не демонструвати свою некомпетентність.

- Руслане Анатолійовичу, яких принципів дотримуєте в роботі?
- Першочергово - це професіоналізм. Якщо молодий спеціаліст допускає помилку і її виправляє, це не страшно. Страшно, коли фахівець зі стажем не вдосконалюється у своїй професії. Я завжди кажу, не соромно запитати, якщо чогось не знаєш.

- З якими людьми Ви би ніколи не спілкувалися?
- Напевне, таких немає. Усі роблять помилки, потрібно вміти пробачати. Кожен може щось не знати, а потім вивчити чи зрозуміти. У всіх є час у житті, щоб розкидати каміння, і щоб його збирати. 

- Що для Вас по життю неприйнятно?
- Бути некомпетентним. Більше того, коли зі мною спілкується людина, яка не розуміється в тому, що говорить, мені чомусь соромно за неї, за ті небилиці, які вона розповідає. А якщо це спеціаліст з нашого департаменту, то мені вдвічі соромно.

- Тобто професійність має бути на першому місці?
- Безумовно. Якщо ти за щось берешся, роби його досконало.

- Політикою не було бажання зайнятися?
- Було, хотілося би себе спробувати у цій сфері. Але кажу одразу, я ніколи не беруся за справу, в якій не розуміюся. Перш ніж чимось зайнятися, потрібно це знати. Думаю, пішовши в політику, я би міг покращити роботу в екологічному напрямку.

- Сьогодні Ви живете на два міста - Кам'янець та Хмельницький. Не важко?
- Якось звиклося. За роботою дні швидко пролітають. Коли приїжджаю додому, набираюся сил і позитиву на новий робочий тиждень.

- Як полюбляєте відпочивати?
- Люблю дивитися історичні та документальні фільми. Люблю посадити щось, попорпатися в05 землі (сміється). Маємо невелику присадибну ділянку, на якій все посаджено нашими з дружиною руками.
З дитинства моя бабка привчила мене до цієї праці. Чернівецька область ж славиться тим, що вирощують розсаду на продаж. У нас це називають бур'яни. Я люблю попрацювати на городі, вгрузнути в землю. Люблю експериментувати з рослинами, вирощувати якісь екзотичні культури. Якщо саджу виноград, то він має бути якогось ексклюзивного сорту. Минулого року посадив ківі, привіз його аж із Закарпаття. Цього року ми посадили полуницю. Робота біля землі - це моя втіха. 

- Друзі для Вас - це?
- Підтримка, взаєморозуміння. Друзів не обов'язково має бути багато. Краще декілька, але надійних. Узагалі мені щастить на людей. Мені пощастило з дружиною Наталею, вона мене розуміє, переживає, підтримує. Так саме, як і син Віталік. 

- Ваш син - практично студент. Ви спрямовуєте його на певну життєву стежку чи він сам обирає ким стати?
- Усі батьки хочуть, щоб їхні діти були кращими, ніж вони. І це правильно. Єдина задача батьків - підставити плече, якщо потрібно. Ми так і робимо, решта - його вибір.

- У Вашій родині хто голова сім'ї?
- Я. І це не тільки про мою власну сім'ю, а й про родину. Якось так склалося по життю, що всіма - і батьками, і братами в дорослому віці опікувався я. 

- Найяскравіший спогад свого дитинства пам'ятаєте?
- Їх багато. Напевне, чим більше старішаю, тим більше згадую дитинство. Згадую, як ми жили на кордоні взимку, грали хокей на Дністровському водосховищі. Студентські роки яскраві на спогади.

- Про що мрієте?
- Мрію реалізувати свій потенціал, бути корисним людям. Якщо можу, завжди допомагаю.

- Руслане Анатолійовичу, що Ви вважаєте своєю формулою успіху?
- Це компетентність, наполегливість і однозначно сім'я. Без них би нічого не було в житті. Знаєте, в юності я дорікав своєму батькові, що він мені нічого не дав, думаючи, звичайно, за матеріальне. А потім зрозумів, що він насправді багато чого мені дав: перш за все, життя. Він мене виховав, навчив наполегливості, справедливості. А далі - все залежало від мене. Думаю, я з цією місією справлявся непогано й досі справляюся. Головне, не зупинятися на досягнутому й лишити після себе добру згадку.

Теги: Руслан Якубаш, #СправжнійЧоловік

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.