Перейти на мобільну версію сайту


19.12.2014

У ЛЮДЯХ ЦІНУЮ ПОРЯДНІСТЬ

Розговорити начальника відділу інфраструктури та туризму райдержадміністрації Миколу Чумака не так вже й легко. Микола Петрович переконаний, що людину мають характеризувати не слова, а вчинки. Він із когорти тих людей, котрі звикли добре подумати, перш ніж щось сказати, зважено підходити до вирішення проблеми, а якщо вже братися за image (3).jpgякусь справу, то обов’язково доводити її до кінця.

Напередодні Дня народження нам вдалося привідкрити завісу доволі закритого життя держслужбовця зі стажем.

- Народився я 21 грудня 1979 року в Красилові, - каже Микола Петрович. - З дитинства нас з братом батьки привчали до роботи. І, відверто зізнаюся, я любив поратися біля землі, тож, можливо, тому й вибрав спеціальність агронома. У 1997 році вступив на агрономічний факультет ПДАТА. По закінченню мав намір залишитися в професії, але доля розпорядиася по-іншому, та сьогодні не шкодую. Навчаючись у академії, паралельно заочно здобував економічну освіту, маю другу вищу за спеціальністю «Облік і аудит».

На п’ятому курсі одружився. Дружина Альона вже працювала в статистиці, тож за пошуки роботи взявся і я. Якраз у райдержадміністрації оголосили конкурс на посаду спеціаліста першої DSC_0199.JPGкатегорії управління економіки. Я його пройшов у 2002 році, і з тієї пори з державною службою ми нерозлучні (сміється).

- За більше ніж 12 років Ви доросли до керівника, при чому очолювали не один відділ.

- Так. У 2005 році з управління економіки виокремили підрозділ у окремий відділ розвитку інфраструктури. Упродовж п’яти років я працював головним спеціалістом цього відділу, а в 2010 році став його керівником. У 2012 році очолив відділ інфраструктури та туризму.

Якщо згадати, в яких умовах район працював раніше, і яких досяг здобутків - це небо і земля. Коли я тільки починав упорядковувати транспортну сферу, на маршрутах району, які обслуговувало нині збанкрутіле АТП, курсував здебільшого старий транспорт. Уранці автобус 1 021.jpgпривезе людей до міста й до вечора його немає. І така ситуація була по всьому району; додому чим хочеш, тим і добирайся.

З 2007 року практично всі районні маршрути здійснюють відправлення з автовокзалу, хоч досягти цього було нелегко. Неодноразово їздив до директора «Хмельницьктрансу» Петра Тарнавського та переконував його співпрацювати з перевізниками на взаємовигідних умовах.

Сьогодні в районі є більше 40 приватних перевізників, працює три юридичні організації, які надають послуги з пасажирських перевезень. Автомобільний парк повністю оновлений, перевізники відповідально ставляться до своєї роботи, дбають про якість пасажирських перевезень.

Загалом, район досить перспективний. Самі бачите, наскільки успішно розвивається аграрний сектор, є великі сподівання на туристичну галузь. Шкода, що в нинішніх реаліях все робиться практично на ентузіазмі, адже кошти не виділяються для багатьох потрібних для розвитку програм.

- Ви ж працювали не з одним районним очільником?

- Аж з п’ятьма. Коли прийшов на роботу, колишній голова адміністрації В’ячеслав Дубицький саме склав повноваження, бо його обрали народним депутатом, а новий голова району Сергій Тимчук приступив до роботи через кілька днів. Після Помаранчевої революції районом керували Анатолій Занюк, Ростислав Ярема та Михайло Желізник, а вже після Революції Гідності - Володимир Барановський. Кожен з них вклав свою частку в загальний розвиток району.

Ви знаєте, за цей час зрозумів одне - якщо ти працюєш на державній службі, маєш працювати на совість. Не має значення, партійний ти чи ні, сповідуєш якусь ідеологію, голосуєш за того чи іншого кандидата, ти повинен, у першу чергу, бути професіоналом, не руйнувати те, що по крихтах будувалося роками.

Я пишаюся тим, що працюю для людей, хоч з іншого боку нині держслужбовцям немає чим хвалитися. Ти працюєш на мінімальну зарплатню, без усілякої державної підтримки, але маєш діяти винятково в інтересах держави. Дещо парадоксально... Та сьогодні навряд чи хотів би змінити роботу.

- Миколо Петровичу, Ви суворий керівник?

- Швидше вимогливий. У відділі, який очолюю, кожен знає, за яку ділянку роботи відповідає. Якщо потрібно щось допомогти чи підказати, завжди допоможу, але робити за когось не буду. У працівника відповідальність до роботи має увійти у звичку.

- Після робочих буднів хочеться відпочити. Як проводите вільний час?

- Вдома з рідними. Не люблю сидіти на дивані з газетою, надаю перевагу активному відпочинку. Якщо є вільний час, їду до батьків, допомагаю їм по господарству.

image (2).jpgМаю пасіку, яка перейшла мені у спадок від діда Миколи. Сьогодні в ній 20 бджолосімей, мед споживаємо круглорічно. Посадив фруктовий сад, маю вишні, черешні, груші та сливи.

У дитинстві захоплювався спортом, у школі брав участь майже у всіх спортивних змаганнях. У 8 класі наша волейбольна команда була першою в школі та третьою в районі. Коли навчався в академії, їздив на змагання державного рівня у складі студентської збірної з волейболу. Нині граю у складі волейбольної команди держслужбовців. Спорт любить і моя донька Маріна, щоправда, надає перевагу великому тенісу.

- То Ви більше командний гравець?

- Можна й так сказати. Переконаний, що злагоджена команда - це більша половина успіху будь-якої справи.

- Що найбільше цінуєте в людях?

- Ціную порядність. Якщо людина порядна, з нею можна йти в розвідку, а як ні, краще таку обминати десятою дорогою.

Теги: Микола Чумак

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Квартиру (2-кімнатну)

Продам 2-к квартиру / роздільні / 52/31 = 18 + 13/7 р-н Пархоменко / Епіцентр
Зручне планування (сорочечка) у дворі дитячий майданчик,, лічильники на холодну і гарячу воду, бойлер, балкон виходить у двір, засклений, поруч продуктові магазини, "Епіцентр"




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.