Перейти на мобільну версію сайту


05.12.2014

«ПАРКЕТНІ» ВІЙСЬКОВІ ВИВОДИЛИ КАМ’ЯНЕЦЬКІ КОРАБЛІ В МОРЕ...

Після 23 років корупції та розвалу, українська армія раптово стала надзвичайно потрібна державі. Реальна військова загроза суверенітету та територіальній цілісності України поставили питання руба.
І майже вщент розвалена професійна армія раптово перетворилася в народну. Чому в народну? ТаСергій Мальченко тому, що народ її одягає, годує, озброює і найголовніше - служить у ній, точніше займається безпосереднім виконанням її функцій - захисту народу України та суверенітету держави.
Українська армія ніколи не воювала. Більше того, видатні теоретики українського Генштабу вирішили, що і воювати ніколи не буде. А «східний напрямок» узагалі ніколи не визначався як загрозливий для України. Під такий пацифізм армію розкрадали, роздягали й залучали до будівництва дач генералам. Про жодну тактику ведення сучасного бою не йшло мови - офіцери навчалися за підручниками із радянським підходом до військових дій. Крихти військового досвіду українські солдати та офіцери могли отримати лише на міжнародних військових навчаннях та під час миротворчих операцій - в Іраку, Ліберії, Сьєрра-Леоне, Косово, Боснії.
Проведення АТО стало холодним душем для всіх «паркетних генералів». Їхнє незнання й невміння сьогодні призводить до значних людських жертв. На жаль, нова тактика і стратегія ведення війни зараз пишеться кров’ю на сході України. Шляхом успіхів і помилок Збройні сили накопичують неоціненний досвід і запас тактичних навичок.
Українська армія буде якісно розширятися й надалі. За заявою колишнього в.о. Міноборони Михайла Коваля від 18 червня, «Скоро в Збройних Силах з’явиться новий підрозділ - Сили 111.jpgспеціальних операцій. Схожі війська є в багатьох європейських країнах - у США, Росії, Ізраїлі. Їхнє завдання - боротися з терористами та партизанами, здійснювати диверсії та протидіяти їм, вести розвідувальну діяльність. Для української армії такі війська будуть надзвичайно потрібні - навряд чи російська підривна діяльність закінчиться після відновлення миру на Донбасі й взагалі, нам ще Крим звільняти»...
Напередодні професійного свята Дня Збройних сил України ми поспілкувалися з кадровим військовим, бойовим офіцером, начальником кафедри підготовки офіцерів запасу К-ПНУ полковником Сергієм Мальченком.
- На Вашу думку, що сталося з армією та правоохоронними органами, що держава не може забезпечити своїх захисників і дати можливість їм у повному обсязі виконувути свої функції?
- Як не прикро, але сюди вмішалася політика і бізнес. До керівництва вдалося проникнути людям, які взагалі були надто далекими від розуміння потреб військових та правоохоронців. Тобто військові мають захищати від зовнішнього ворога, внутрішні структури - від внутрішнього.
До кермування Міністерством оборони прийшли люди, які далекі від розуміння, куди вони прийшли і чим повинні займатися. Тому відразу почили створюватися різні комерційні структури, які розпродавали військове майно, землю. Наслідками такого «господарювання» стали події на сході. Військові підрозділи, які задіяні в антитерористичній операції, чомусь не мають нормального речового забезпечення, харчування, бо цим останній час займалися комерційні структури. Вони навчені і вміють організовувати харчування лише в місцях постійної дислокації військ, а тут довелося це робити в польових умовах, та ще й бойових. Тому вони всі й повідмовлялися від такого «задоволення» йти на передову й годувати людей. Саме це й погіршило ситуацію в наших збройних силах.
- Чи не є помилкою загублення в нашому регіоні підрозділів інженерних військ?
- Інженерні підрозділи грають велику і важливу роль у державі. На жаль, 2012 року відбулося рейдерське захоплення нашого інженерного училища, згодом факультету. Його перевели у Львів, де не було підготовлено ні матеріальної, ні наукової, ні практичної бази. У цьому випадку головну роль зіграла наша українська хвороба - кумівство. Колишній начальник Генерального штабу, генерал-полковник Володимир Замана допоміг наростити м’язи своєму кумові, начальнику Львівської академія сухопутних військ ім.П.Сагайдачного. У цьому випадку постраждав не лише факультет, а взагалі всі інженерні війська, та зокрема, кузні інженерних військ. Такаж доля спіткала і понтонний полк, і Центр підготовки інженерних військ. А тепер, коли потрібно виконувати завдання інженерного забезпечення, немає кому це робити в тому об’ємі, який необхідний.
Велика подяка всім тим, хто долучався, зокрема депутатському корпусу, міському голові, нардепу, кам’янчанам, аби наш факультет було залишено, але...
Слід зазначити, що випускники нашого інженерного закладу постійно виконували й виконують завдання в різних регіонах та гарячих точках світу і миротворчих операціях. Це Афганістан, Ангола, Югославія, Ліван, Ірак. Нині наших два інженерних підрозділи (Центр підготовки інженерних військ та понтонно-мостовий батальйон) беруть участь в АТО. Багато з них вже мають високі державні нагороди, чим ми і пишаємося.
- Сергіє Володимировичу, на якому етапі знаходиться питання повернення кузні інженерних військ у Кам’янець-Подільський?
- Завдяки вам, газетярам, які неодноразово порушували питання повернення факультету в місто, завдяки міському голові та нардепу, які включилися в боротьбу щодо повернення цього важливого закладу на попередне місце, питання, сподіваємося вирішиться.
Що ж до збереження навчальної і матеріальної бази, то керівництво факультету доклало максимум зусиль, аби все зберегти і в будь-який час запустити на повну потужність. Єдине, що сьогодні потрібно - вольове рішення вищого командування (міністра оборони і начальника Генерального штабу).
- Коли, на Вашу думку, розпочався крах української армії?
- Коли міністр оборони Анатолій Гриценко розпочав копіювання моделі амереканської армії введенням логістики. Ця модель непогана, але не для нашої армії. З нею ми зіштовхнулися в Югославії та Лівані, але там її забезпечували за рахунок економіки держави. А в нас економіка мальченко.JPGслабка, то дозволяти цього не можна було. От і маємо нині армію народну. Я вражений волонтерським рухом, таке можливо лише в Україні. Майже на 80% всього забезпечення від харчів до одягу здійснюють волонтери. Якраз гасло: «Народ і армія єдині» дуже відповідає сьогоденню.
- Окрім втручання політики і бізнесу в армію, напевне, величезну роль зіграв і кадровий потенціал?
- Проблема дійсно надто серйозна. Наведу приклад, випускник київського військового вишу, який має прописку і житло в Києві, залишався служити в Генштабі, йшов на підполковничу посаду і таким чином люди, які не мали ні знань, ні досвіду, ні практики, заповнювали Генштаб. Вони навіть нікуди не виїжджали з гарнізону та взагалі не мали уяви про військову службу. Перекладали у штабі папірці. Тож нині дуже відчутний кадровий голод.
На сьогодні прийнято рішення про створення бойового резерву Збройних сил із відставників. Раніше кадри, які мали відношення до служби в Генеральному штабі, до прикладу, працювали на посаді в оперативному відділі, могли прийти як мінімум з посади начальника оперативного відділу дивізії. Тобто військовий вже мав досвід. А от коли лейтинан приходив на цю посаду, який жодної практики не мав, то він спускав у війська скопійовані дерективи і направляв у Кам’янець-Подільський факультет: «Вертольоти в повітря не піднімати і кораблі в море не випускати»...
Наразі міністр оборони проводитиме позапланову атестацію вищих ешелонів. Професіонали залишаться, а баласт має піти.
- Напередодні професійного свята що побажаєте своїм колегам?
- Вітаю всіх військових та ветеранів з Днем Збройних сил України. Бажаю здоров’я, мирного неба, спокою та добра.      

Із досьє «КлюЧа»: Сергій Мальченко народився 6 грудня 1965 р. в Івано-Франківську. Після закінчення школи, 1982-1986 рр. навчався в К-ПВВІКУ. Першим місцем служби була військова частина с.Лозо в Приморському краї. Це був укріпрайон за 3 км від китайського кордону. Через 2 роки його перевели на о.Сахалін, і вже з розвалом Радянського Союзу він написав рапорт на переведення в Україну.
Запропонували Кам’янець-Подільський понтонний полк. Після реорганізації Сергія Мальченка перевели в с.Руда, в 50-ий окремий саперно-інженерний батальйон (ОСІБ). Закінчивши військову академію, його направили проходити службу на посаду командира батальйону забезпечення навчального процесу ВВІ, а вже через 2 роки - 2004 року - він став заступником начальника інституту з озброєння. З 2006 р. - начальник факультету військової підготовки.
Сергій Володимирович брав участь у миротворчих місіях у Югославії та Лівані. Разом з підрозділом виконував бойові завдання з розмінування та обладнання фортифікаційних споруд, забезпечував електропостачання підрозділів.
Полковник Сергій Мальченко - депутат міської ради VІ скликання, має безліч бойових нагород.

Теги: Сергій Мальченко

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.