Перейти на мобільну версію сайту


16.07.2020

МІЛУДІ ШАХУБ: "ПРАЦЮЮ ІЗ ЗАДОВОЛЕННЯМ І В ЗАДОВОЛЕННЯ"

шахубУ важкі часи 90-их, коли в країні гуляла криза, він приїхав з далекого Марокко в Україну, в яку закохався на все життя. Сьогодні він більше українець, аніж мароканець. І цього чоловіка знають тепер не лише в Кам'янці-Подільському, де він живе більше 20 років. Його проєкти прикрашають великі і малі міста, селища і села нашої Батьківщини. Знайомтеся, член Національної спілки архітекторів України, власник компанії "АрхШахуб проект", професіонал, батько трьох дітей, гостинний, веселий, мудрий і наполегливий, справжній чоловік Мілуді Шахуб. 

- Мілуді, знаю, Ви родом із Марокко. Розкажіть трішки про своє дитинство.

- Народився 1 січня 1969 року в місті Касабланка Королівства Марокко.
Я дев'ята, найменша дитина в сім'ї. У родині нас було четверо братів і п'ятеро сестер. Після закінчення школи поїхав навчатися до Франції, там закінчив фізико-математичний факультет, хоча батьки дуже хотіли, щоб я став архітектором. Батько мій за професією будівельник, і я, коли був малим, частенько допомагав йому на будівництві. Там і почав заробляти свої перші гроші.
Після закінчення навчання повернувся до Марокко, думав влаштуватися на роботу, але потрібна була ще педагогічна освіта. Проте, чесно кажучи, не мав бажання бути вчителем. Один мій товариш порадив їхати до Санкт-Петербурга навчатися на фармацевта, але і ця професія мене не приваблювала. Тож остаточний вибір впав на архітектуру, так як хотів мій батько, щоб я продовжував його справу. За рекомендаціями друзів поїхав в Україну, навчався в Харківському національному університеті будівництва та архітектури.

- Чому навчалися у Франції? В Марокко не було відповідного навчального закладу?

- Був, але хотілося подивитися, як живуть інші люди. Мені подобається спостерігати за різними культурами і народами. Можливо, саме тому переїхав і в Україну. Я тут живу майже 28 років. Україна мені надзвичайно подобається. 

- У Марокко повернутися жити не хочете?

- Ні, в жодному разі. Я вже назавжди українець. Я патріот України, навіть хочу, щоб мене тут похоронили (сміється).  

- Ви бували в різних країнах, спілкувалися з людьми. Скількома мовами володієте?

- Арабською, французькою вільно. Англійську і російську знаю на розмовному рівні. Українську - розумію, пишу документацію, але, на жаль, говорити важко. Так саме декілька мов знають і мої діти, правда, арабської так і не навчилися, вона занадто складна, щоб одразу опанувати. Треба, щоб в родині обидвоє батьків спілкувалися арабською, тоді діти швидше засвоюють мову.

- У 1996 році Ви закінчили Харківський університет, здобули таку бажану для батьків освіту архітектора, але додому в Марокко не повернулися, залишилися в Україні? Узагалі, як потрапили до Кам'янця-Подільського?

- На останньому курсі університету одружився, дружина була родом з Кам'янця-Подільського, тож ми сюди й переїхали. Я хотів повернутися в свою країну і там працювати, навіть туди поїхав після закінчення навчання, але український диплом архітектора в Марокко не визнавали. Легалізували його аж у 2006 році, коли я вже працював приватним архітектором, отримав безліч замовлень, мав друзів, дітей, родину, коли зриватися зі вже облаштованого місця не було жодного сенсу. Останній раз був у Марокко в 1999 році. Мрію туди поїхати, показати свою малу Батьківщину дітям.

- Ви виховуєте трьох дітей. Не важко поєднувати виховання і роботу?

16- Старшому Любомиру зараз 21 рік, він навчається у Львові одразу на двох факультетах - архітектурному та інформатики. Каже, що перший факультет це для нас, але душа в нього лежить все таки до програмування. Середньому сину Саміру 19 років, він також навчається у львівському університеті на факультеті інформатики, буде програмістом. Найменшій доньці Ясміні скоро буде 11 років. Вона ще не знає, ким буде. Як у всіх дівчаток, у неї кожного разу інші мрії - лікар, модель. Але ким би діти не стали, головне - це підтримка батьків.

А щодо того, чи важко поєднувати роботу і виховання, то ні. Пам'ятаю, як Ясміні було 4 роки, вона ходила зі мною на роботу, і поки я працював, донька гралася в офісі. Треба було до замовника, їхали разом. Не бачу в цьому нічого поганого. У вихованні головне - власний приклад. Якщо ти не хочеш, щоб діти твої щось не робили, не роби цього сам. Не пий, не кури при дітях і подібне. 

Мені приємно, що наші діти дуже дружні, вони підтримують один одного. Разом ми граємо у футбол, їздимо на дачу чи будь-куди. Узагалі вважаю найкращий відпочинок - це час проведений з дітьми.

- Пам'ятаєте свій перший приїзд у Кам'янець-Подільський. Сподобалося місто?

- Надзвичайно сподобалося. Можна сказати, що закохався з першого погляду. Дуже подобається Старе місто, його Ратуша, обидві площі.

- Мілуді, Ви свого часу приїхали в незнайоме місто, знали тут тільки дружину та її родину. Напевне, важко було здобувати архітекторський авторитет. Хто допомагав Вам у цьому?

- Перша моя робота за професією була в Цивільпромбуді. Там працював архітектор Олександр16 Іванович Мироненко, він мені дуже допоміг у професії. Але найперша моя робота в Кам'янці-Подільському - це кочегар в 10-ій школі. Пам'ятаю, тільки сюди переїхали, а це кінець 90-их, криза. Почав шукати роботу, щоб прогодувати сім'ю. Нічого ніде немає. Тоді я їздив у село Демшин до тещі з тестем, допомагав там їм по господарству, навчився все робити. Реєстрації не було, потрібно щороку їздити в посольство, на роботу брати ніхто не хотів. І досі, до речі, я так і не отримав українського громадянства, не знаю, чи буду мати пенсію, хоча тут прожив вже більшу частину свого життя, тут народилися мої діти. Але я досі чекаю, давно подав документи в Київ. Це моя мрія - отримати українське громадянство, надіюсь вона здійсниться.

Коли мене взяли на роботу кочегаром в 10-ту школу, вчителі жартували, що нарешті в навчальному закладі працює магістр із двома вищими освітами (сміється). Через рік я вже зробив документи на постійне місце проживання, і ще два роки працював у Цивільпромбуді. Потім 5 років працював у Володимира Андроновича Тивонюка, він мене багато чого навчив, особливо як працювати з законодавством, щоб усі документи були на належному рівні. Люблю, щоб все було зроблено правильно, щоб кожен мій клієнт був задоволений результатом. А вже в 2009 році заснував власну компанію "АрхШахуб проект".

- Який стиль в архітектурі Вам найбільше подобається?

- Модерн та постмодерн. Але все залежить від замовника. Я можу, звичайно, щось порадити, як краще зробити, але останнє слово завжди буде за замовником.

- Мілуді, за 16 років самостійної архітектурної діяльності скільки проєктів зробили і якими пишаєтеся?

- Я не рахую, скільки було зроблено проєктів, їх було дуже багато. А щодо тих, якими пишаюся, то, наприклад, за моїм проєктом у Хмельницькому побудований 18-поверховий будинок. Є об'єкти в центрі Києва, в Одесі, Вінниці.

Багато спроєктував церков. До речі, такі проєкти роблю безкоштовно. Усе, що пов'язане з релігією, це моя благодійність. Ще багато зроблено проєктів сонячних електростанцій та вітряків, а також генеральних планів, особливо сільських рад як у Кам'янець-Подільському районі, так і в сусідніх Городоцькому, Чемеровецькому районах, узагалі по всій Хмельницькій області.

- Коли робили генплани населених пунктів, могли визначити, чого не вистачає селам для розвитку?

- Я скажу так: населення немає. Коли ми робили аналіз населеного пункту з перспективою на найближчі 10 років і думали, як провести розширення якогось села, то приходили до думки, що там можна розширити тільки кладовище. На жаль. Звичайно, можна побудувати школу чи дитсадок, запланувати магазин чи промислове виробництво, але якщо людей з кожним роком стає все менше, то для кого це все?

- То які послуги на сьогодні надає компанія "АрхШахуб проект"?

- Звичайно, це діяльність у сфері архітектури: виконання проєктної документації, архітектурне проєктування, зовнішні а внутрішні інженерні мережі, кошторисна документація, генеральні плани, енергетичний паспорт, технічний звіт, містобудівні розрахунки тощо. Також здійснюємо діяльність у сфері інженерінгу, геології а геодезії, зокрема виконуємо землевпорядні та топографо-геозедичні роботи. Крім того, будівельні та монтажні роботи загального призначення, виконання пусконалагоджувальних робіт, здійснюємо будівництво об'єктів інженерної інфраструктури, монтаж зовнішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання.  

- Слухаючи Вас, складається думка, що основна запорука успіху у Вашій роботі - це залишатися мудрим у всьому, по відношенню до друзів, клієнтів, взагалі навколишніх.

- Звичайно, якщо людина мудра, то вона знає своє місце в цьому суспільстві, не вихваляється незаслуженими результатами, не порушує правил. Треба у всьому вміти тримати рівновагу та дистанцію.

- Ви легко сходитеся з людьми?

- Так. У мене багато друзів, люблю з ними спілкуватися.

- У якихось суперечливих питаннях поступаєтеся чи доводите власну правоту?

- Звичайно, поступаюся. Це ж не моя країна, я не можу диктувати свої правила. Я з вами, я дякую всім, хто мені за цей час, поки я в Україні, допомагав і підтримував. Таких людей дуже багато, і це надзвичайно приємно.

- Ви людина слова?

- Так, якщо пообіцяв, значить виконаю. Якщо не можу цього зробити, я не буду обманювати і братися за роботу. Одразу попереджаю, що в моїх силах та компетенції, а що - ні. Не підвести клієнта - це основний критерій роботи. Узагалі робота для мене - це щастя, працюю із задоволенням і в задоволення.

- Марокко і Україна досить різні країни. Як призвичаювалися до тутешнього життя?

- Я люблю Україну, її традиції та звичаї. Так, у багатьох питаннях ми різні, але головне - не конфліктувати. Наприклад, ніколи не спілкуюся на тему релігії. У мене вона своя, у моїх друзів -16 своя. Але це нам не заважає товаришувати, зустрічатися, спілкуватися. Правда ж? 
Дуже люблю куховарити, навчився готувати український борщ, правда, з мароканським смаком. Додаю інші приправи, які більше використовуються в Марокко. Це зіра, куркума, паприка, шафран.

- Мілуді, а якою мароканською стравою пригощаєте друзів?

- Кус-кусом. Готую його на пару з м'ясом та овочами. Є у нас така страва з масла, яка називається смин. Для цього берете вершкове масло, додаєте до нього воду, в якій проварюєте орегано чи чебрець, і сіль. Потім цю масу заливаємо в герметичну банку, ставимо в холодне місце. Аж через півроку її відкриваємо. І це масло можна додавати до будь-якої страви. Наша кухня, на відміну від української, більш гостра, ми додаємо більше спецій. Вона схожа до вірменської чи грузинської. Коли з друзями їдемо на природу, то завжди готую я. Дуже люблю цей процес. Люблю гарну компанію, людей з гарним почуттям гумору.

- Хобі якесь маєте?

- Так, люблю плавання.

- Якому спорту надаєте перевагу?

- Футболу. Багато грав ще з дитинства. У Касабланці ми виграли кубок школи. Потім грав у студентські роки. Коли переїхав до Кам'янця, знайшов команду на Смирнова, грав з нею. І навіть зі своїми дітьми.

- Про що мріє Мілуді Шахуб, яких вершин хотілося б ще досягти?

- Хочу спокою в світі, хочу, щоб Україна була найкращою країною. Я так цього чекаю! Я жив тут, коли починалася незалежність, святкував незалежність України, вболівав за всі революції і Майдани. І досі чекаю, що все налагодиться і в країні буде краще жити.
Особисті мрії - це, звичайно, процвітання бізнесу. Ми розширюємося, будемо займатися не тільки проєктами, а й будівництвом. Уже відкрили ліцензію. А головне, щоб діти знайшли своє покликання в житті і були щасливими. 

- Кажуть, що українець за життя має збудувати будинок, посадити сад і виховати сина. Ви, як уже практично справжній українець, хоч і з мароканським корінням, зі скількома з цих задач впоралися?

- Виховав двох синів, посадив сад на дачі, купив будинок, але мрію ще збудувати власними руками. Навіть є вже готовий проєкт. Залишилося тільки побудувати дім.

- Якщо трапляються перешкоди на Вашому шляху, відступаєте чи йдете напролом?

- Я завжди йду вперед, ніколи не здаюся, як би тяжко не було. І цього вчу своїх дітей.

- На Вашу думку, що краще - дарувати подарунки чи отримувати?

- Дарувати.

- Для Вас який був найцінніший подарунок у житті?

- Їх багато. Найбільше люблю книги і картини. Але найцінніше - це мої діти.

- Ви вірите в долю?

- Звичайно, вірю. У кожного вона своя. У мене - жити в Україні. Мені тут дуже подобається, надзвичайно!

- То яка ж формула успіху Мілуді Шахуба?

- Йти тільки вперед!

Теги: Мілуді Шахуб, архітектор, #СправжнійЧоловік

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.