Перейти на мобільну версію сайту


11.09.2015

ХОЧЕШ ЗРОБИТИ ДОБРЕ, ЗРОБИ САМ

Що змусило Ніну Дубицьку поміняти медицину на сільське господарство?

Село Гринчук нині відоме своїми яблуневими садами, висадженими наче під одну лінію, охайними та доглянутими. Цією красою опікуються в ПП «Гринчуцке» та СПП «Фарна» під умілим керівництвом Ніни Дубицької.

Прізвище Дубицьких досить відоме на Кам’янеччині - чоловік Ніни Федорівни В’ячеслав Дубицький, колишній Ніна Дубицькаочільник Кам’янець-Подільського району, депутат Верховної Ради, а нині депутат облради.

Без його допомоги, звичайно, не було би такого маленького райського куточка, та левову частку у цій справі взяла на себе його дружина.

Ніна Дубицька швидко говорить, швидко діє, вона наче маленький метеорит заряджає енергією і позитивом на увесь день.

- Я народилася в селі Хребтіїв Новоушицького району, - розповідає свою історію моя співрозмовниця. - Там закінчила школу і вступила до Кам’янець-Подільського медучилища на фельдшера-акушера. Пам’ятаю, в дитинстві потрапила з мамою в лікарню, побачила там медсестру, таку красиву білявку, в білому халаті. І так вона мені сподобалась, що я вирішила - буду медиком (сміється).
Дитинство провела в селі, дідусь мій був знаний садівник. У нашому саду яких тільки дерев не росло, руки він мав золоті - що би не посадив, усе проростало. І я в цьому всьому росла як у квітнику...

ПП "Гринчуцьке"Та мрія стати медиком не покидала Ніну Федорівну. Закінчивши медучилище, пішла працювати фельдшером-акушером у Хмельницьку центральну районну лікарню. Народила двох красенів-синів - Володимира та Віталія. Впродовж десяти років працювала в обласному сурдологічному кабінеті Хмельницької міської лікарні, здобула дві вищі освіти за фахом «Сурдологія. Логопедія» у Кам’янець-Подільському педінституті та Київському університеті ім.Драгоманова. Обидва заклади закінчила із червоним дипломом.

- Окрім роботи, мала достатньо часу на виховання дітей, - ділиться Ніна Федорівна. - Сини - моя гордість, у них вкладала серце й душу. Пишаюся, що вони виросли вихованими, інтелігентними, освідченими та знайшли своє призначення в житті. Коли Володимир з Віталієм поїхали на навчання, в мене одразу стало занадто багато вільного часу. На той час ми жили в Хмельницькому, де й організували підприємство «Фарна». Це був перший молочний цех, який випускав молоко, кефір, ряжанку, м’які сири. На добу ми переробляли близько 5 тонн молока. Сьогодні СПП «Фарна» надає послуги з заготівлі та реалізації молочних продуктів без переробки, маємо сертифіковану лабораторію та кваліфікований персонал.

Згодом ми взялися за обробіток землі в Гринчуку та сусідньому Жванці - сіяли в основному зернові культури. ПП "Гринчуцьке"Землі тоді мало хто хотів обробляти, вони заростали бур’янами. Так з’явилося ПП «Гринчуцьке».

На початку 2000-их на рівні держави здійснювалась підтримка фермерів, які мали бажання розвивати садівництво в країні. Ніна Дубицька також вирішила скористатися цією можливістю.

- Коли мені сказали збирай необхідні документи, й не сподівалися, що я настільки серйозно візьмуся за справу, - додає Ніна Федорівна. - Менше ніж за тиждень я зібрала всі папери.

Тоді Олександр Боршуляк, який також обробляв землі в Гринчуку, запропонував мені забрати 53 га під сад. Ми замовили проект та міндобрива, зробили аналіз грунтів. Разом із чоловіком їздили в Польщу, дивилися як у них розвиваєься садівництво. Привезли звідти сортових саджанців, посадили 3 гектара. За господарством тоді доглядав агроном із Умані. І коли ми були у черговому відрядженні, він поплутав добрива й увесь сад згорів...

Ви навіть не уявляєте, яку картину я застала! Сльози на очах - це ж скільки праці змарновано! Чоловік заспокоює, мовляв, Ніно, давай забудем про садівництво, може, так треба, не пішло. А я у віповідь: «Щоб у районі мали що говорити, що в мене нічого не вийшло? Нізащо!»

ПП "Гринчуцьке"Це був мені урок на все життя. Із того часу я зрозуміла - якщо хочеш зробити добре, зроби сам. Самотужки почала вивчати садівництво, їздила на всі семінари, читала літературу, консультувалася з фахівцями.
Нині я знаю весь технологічний процес від початку й до кінця.

У ПП «Гринчуцьке» та СПП «Фарна» працюють на якість - збільшення урожаїв, а не площ - ось основний пріоритет підприємства.

- Люди побачили як ми працюємо й почали довіряти нам свої паї для обробітку, - каже господиня. - Протягом усього часу, який ми присвятили сільському господарству, маємо кілька партнерів, з якими тісно співпрацюємо. До прикладу, ячмінь вирощуємо для компанії «Суфле-Агро», пшеницю замовляють місцеві мельники, соя йде на Рівненський переробний завод, а ріпак - на Вінницький жирокомбінат.

Загалом під сільгоспкультурами використовується близько 1000 га площі. Також розроблений проект на 70 га саду - вже закладено 8 га сливи та 6 га яблунь. Плануємо садити й кісточкові - черешню, абрикосу, канадську вишню. У гринчуцьких садах перевагу надають сортовим яблукам, зокрема сортам Голден Делішес, Джона Голд, Семеренка, Ліголь, Гала, Фуджі та Хані Крісп.

Щоб дотримуватися всіх норм технологічного процесу в ПП «Гринчуцьке» подбали про необхідну сільськогосподарську техніку.

- Коли закладали сад, запроектували систему зрошення, - розповідає Ніна Дубицька. - Також маємо чотири трактори, чотири садових гербіцидних обприскувачі та чотири косарки. Власними силами сконструювали візки для збирання врожаю, маємо їх у господарстві 56.

Нам вдалося поспостерігати за цими чудо-візками. Уявіть, їде трактор до якого, мов вагони до потяга, причеплені ПП "Гринчуцьке"візки із яблуками - краса неймовірна, тішить око.
Рік за роком урожаї зростали, тож виникла необхідність для їхнього зберігання. Для цього в господарстві побудували холодильник-склад на 1000 тонн продукції. У планах у Ніни Дубицької побудувати холодильник, у якому би зберігалося три тисячі тонн урожаю.

Сьогодні у ПП «Гринчуцьке» наповну йде розрахунок за оренду паїв. Як і в кожному господарстві, пайовики можуть розраховувати на натуральну та грошову форму розрахунків.

- В основному наші пайовики проживають у Гринчуку та Жванцю, - пояснює Ніна Федорівна. - Пшеницю та ячмінь ми вже видали. Зерно у нас якісне, зі всіма розраховуємося добросовісно.

Здавалося, початок осені, і перший етап жнивної кампанії завершився, й можна трішки перепочити, але в Гринчуку спекотна пора.

- На свій страх і ризик взялися за посів озимого ріпаку, - додає господиня. - А в саду, безумовно, роботи вистачає. Люди, які працюють над збиранням урожаю, можуть проживати в гуртожитку, який ми збудували на власній території. До речі, кілька кімнат із цього приміщення здаємо у безоплатну оренду Гринчуцькій сільській ПП "Гринчуцьке"раді. Не забуваємо і про соціальні угоди. Що й казати, агрофірми на селі - це перша допомога для селян. З усіма бідами чи проблемами люди йдуть до аграріїв, і ті допомагають, не відмовляють.

На запитання, які має плани, Ніна Дубицька відповідає просто й щиро: «Працювати. Працюємо, щоб землі не стояли пусткою, розвиваємось, щоб не було соромно за людей і країну, живемо, щоб залишити слід на землі».

Жінка може бути не лише берегинею домашнього вогнища. Увібравши в себе всю ніжність, відданість дітям, вірність чоловікові й любов до рідних, вона віддає свою енергію сторицею, перетворюючи її в добрі справи, яким, здавалося, не буде кінця й краю. Ця жінка - уособлення України - щира, працьовита, енергійна й душевна, добра і безмежно вдячна за життя та мир. Допоки в країні живуть і працюють такі жінки як Ніна Дубицька, ми приречені на успіх і процвітання.

Теги: Ніна Дубицька, ПП "Гринчуцьке"

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.