Перейти на мобільну версію сайту


08.04.2016

ГОСПОДАР СТРУМУ

Хто на Кам’янеччині не знає Георгія Грубі? Він - господар струму, директор РЕМу міста Кам’янця-Подільського та району ПАТ «Хмельницькобленерго», колишній голова райдержадміністрації, депутат райради, справжній чоловік, люблячий батько та дідусь.

А ще - це порядна, добра та благородна людина. Ці риси Георгію Борисовичу передалися в спадок як від маминої, так і батькової лінії. Від батька дісталася доброта, від мами - принциповість. У житті одні риси перекривалися іншими, і все вдавалося, все було гаразд.

Узагалі, Георгій Борисович вважає, що він везунчик, бо має за спиною дуже гарного ангела-охоронця. І він його веде правильним шляхом. Якби була змога розпочати життя знову, то він би його повторив як було.

ЮРКОВІ ШКОЛИ
Із дитинства Юрко, так його називала бабуся, бо в родині був ще один Георгій, на кілька місяців молодший, мріяв стати Георгій Грубільотчиком, але лікарську комісію він не пройшов і вирішив після закінчення школи вступати на фізмат у К-ППІ. Тож пішов здавати документи.

- Уже почав заповнювати анкету абітурієнта, аж раптом на очі потрапив вислів «народний вчитель», - розповідає Георгій Борисович. - Подумав собі: який із мене народний вчитель? Це ж таке почесне звання й така відповідальність! Встав і пішов. На перехресті вулиць Шевченка та тодішньої Чкалова висів величезний плакат, на якому було запрошення для випускників шкіл вступити до сільськогосподарського інституту. Запитав у людей, де той «сільхоз» знаходиться. Зайшов туди, здав документи, через день - іспити, і поїхав до брата у Львів. Кілька днів погостював, і брат запропонував піти попрацювати на завод. Пішов із прицілом потім вступати в політехнічний. А тут від мами телеграма: «Поступил. Бери фуфайку и сапоги, едь в институт». Купив чоботи і фуфайку та й поїхав. Місяць у колгоспі... і навчання, яке давалося досить легко. Але захоплення баскетболом та гуртожиток далися взнаки. Як результат – хвости з англійської і фізики, яку добре знав, але не здав.

Англійську відразу здав, викладачеві сподобалася його лондонська вимова. Але з хвостом додому не було як їхати, тож пішов розвантажувати вагони і тоді через мозолі наука добре зайшла в голову.

Після інституту пішов працювати на завод «Сільгоспмаш», там пройшов усі щаблі від простого інженера й до головного. Уявіть собі, в той час у 26 років стати керівником! Тоді на заводі працювали професори, з освітою 5, 8, 10 класів, яким рівним у Союзі не було. Це були фахівці від Бога, вони могли зробити все. Один із них - Франц Ватральський, який мав 5 класів освіти і 5 авторських свідоцтв. І от одного разу вирішили випробувати молодого інженера: замовили йому розробити схему до дитячої машинки (не іграшкової), він посидів кілька ночей, все розробив, чоловіки її зробили, і машинка поїхала по заводському дворі. Юркові потиснули руку і з тієї пори він вже став Георгій Борисович... Днював і ночував на заводі.

- 1977 року мене призначили головним інженером пересувної механізованої колони №6, - продовжує Георгій Грубі. - Потім став начальником управління ПМК-245. Пізніше очолив новостворену КМП-46, яка виконувала електромонтажні роботи в районі
.
У той час у районі тільки починалася газифікація. Я створив одну з дільниць. Ми тоді газифікували близько 2000 будинків на рік - а це десь 170-180 кілометрів газопроводу. Мене неодноразово обирали депутатом райради, був депутатом облради.

1996 року Володимир Яремчук написав заяву на звільнення з посади голови РДА. Голова облдержадміністрації Євген Гусельников розглядав на цю посаду три кандидатури, серед яких була і моя. Приїхав він в Оринин (там базувалася дільниця), подивився на мою роботу, поспілкувався з людьми та вирішив призначити мене. Так із 1996 до 1998 року я очолював райдержадміністрацію.

- Ви чимало зробили для розвитку району, чи не було образливим програти наступну каденцію?

- Ні, не було. Це була політика, на яку я не зважав, бо був господарником і вважав за потрібне робити конкретні справи, а не займатися політиканством. Ті роки були дуже складними, люди практично не отримували зарплати, виживали як могли. Треба було підняти район. За це і взявся. Уявіть лишень, за один рік наш район піднявся з 21-го місця на 7-ме. Вважав, що це і є основний здобуток, тому не брав участі в політичних іграх. Президентом тоді був Леонід Кучма. З Києва прозвучала конкретна засторога: «Хлопці, програєте вибори - підете з посад». Я не взяв це до уваги... Після виборів викликає мене Євген Гусельников: «Або я йду, або ти...». Я написав заяву.

Георгій ГрубіЯкраз тоді звільнилося місце начальника РЕМу Кам’янець-Подільського району. З 1998 року я на цій посаді. Коли почав працювати, бачу, що мені недостатньо знань, тому закінчив факультет механізації ПДАТА, відділ електрифікації.
 
- Георгіє Борисовучу, Ви вже майже 18 років очолюєте РЕМ, що вдалося зробити на цій посаді?

- Коли я прийшов сюди, на території РЕМу паслися кози та худоба. Облаштував територію, зробив ремонт приміщень, посадив яблуневий сад. Маємо найбільший у місті розарій. У районі заборгованості за спожиту електроенергію немає взагалі. Це велике досягнення. Поступово замінюємо старі опори електромереж. У підпорядкуванні нині дві незалежні структури, а це 170 тис. населення, 3,5 тис. км мереж. І це відстань як від Кам’янця через Москву до Уралу. Хочу, щоб усі гвинтики системи чітко запрацювали, й тоді я сміливо візьму вудку - і на річку.

- На Ваших плечах купа проблем, Ви їх залишаєте за порогом, чи несете в дім?

- Мені колись дружина чітко сказала: «Дошел до ворот, снял шинель и повесил на калитку, вышел из дома взял шинель и пошел на работу». Вдома у нас цілковите порозуміння поколінь. У мене була чудова теща, яка розставила все на свої місця на все життя.

- Який найдорожчий подарунок у своєму житті отримали?

- У 5-класі лижі. Я їх дуже хотів, але не просив у батька. Одного разу батько приходить, а в руках лижі. Я був тоді дуже щасливий.

- Чого Ви боїтеся?

Георгій Грубі - Злих язиків, пліток, зради, підлості, а ціную - порядність.

- Хто Ваші друзі?

- Друг - це коли з дитинства, і в мене він був - Анатолій Сенюшкін, але, на жаль, його вже немає з нами. Хоча маю ще одного друга, це досить порядна людина, він колишній військовий - Олександр Кондратов. До речі, 10 квітня в нього ювілей.

- Хобі маєте?

- Люблю полювання, рибалку, збирати гриби. Маю катерок, на якому залюбки ходжу по Дністру. Люблю швидку їзду, але не на трасі, а десь на польовій дорозі.

- А що таке щастя?

- На це питання досить важко відповісти. Та попри все - це коли родина збирається разом. У нас заведено – недільний обід. Тоді ми всі, з родинами доньки та сина збираємося, готуємо обід, спілкуємося. Особливо приємно це робити з онучкою і онуком. Це щастя. У мене все життя був надійний тил, а це – багато.

Теги: Георгій Грубі, РЕМ

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.