Перейти на мобільну версію сайту


31.07.2015

ДОБРОЇ ДУШІ ЛЮДИНА

Минулої неділі Кам’янеччина назавжди попрощалася з прекрасною людиною, вірним другом, люблячим сином, чуйним чоловіком та хорошим батьком, агровиробником Володимиром Бабієм.

- Володимир Володимирович назавжди залишиться у наших серцях та спогадах доброю, відвертою, порядною людиною, - в один голос говорять усі, хто знав покійного. - Це втрата не лише для сім’ї, не тільки для товаришів та колег по службі, це втрата для всіх ходоровчан, для всіх, кому він був надійною підтримкою і опорою. Дуже важко усвідомлювати, що людина, яка була сповнена життям, передчасно на 42-му році життя назавжди покинула цей світ, відійшовши у вічність...

Людяний, людський, Людина з великої літери - таким був і залишиться в серцях людей Володимир Бабій, керівник Володимир Бабійходоровецького сільськогосподарського підприємства «Леон Агро-2011».

Володимир Володимирович народився 20 червня 1974 року в селі Ходорівці. Після закінчення Ходоровецької школи, навчався в сільськогосподарському технікумі в Росії. Далі - служба в армії. Повернувшись додому, вирішує продовжувати навчання й вступає у Кам’янець-Подільський сільськогосподарський виш на факультет «Агрономія».

З 1998 року й до останнього подиху він нерозлучний із землею та сільським господарством. Починав у СТОВ «Ходоровецьке», де працював головним агрономом. Уже через п’ять років він очолив це підприємство. З лютого 2007 року був директором ТОВ «Агропродукт плюс», а в 2011 році став засновником ПП «Леон Агро - 2011».

Він умів так організувати роботу, що до нього тягнулися люди. Можливо, саме тому двічі довіряли йому депутатство в районній раді.

- Знаєте, це не була людина з категорії балакунів, - ділиться спогадами начальник агропромислового розвитку РДА Ігор Гай. - Для Володі зробити щось було значно легше, аніж розказати. Простий, щирий, він міг поділитися останньою сорочкою. Здається, що біля поля та людей, які з ним працювали, він днював і ночував. Не вистачало робочих рук - міг сісти в трактор чи комбайн. Він не цурався жодної роботи. Як бригадир своєї ходоровецької бригади, опікувався кожним.

Як аграрій, який мав досить потужний банк землі й, відповідно, непогані прибутки, він у першу чергу думав про Володимир Бабійнавколишніх. Люди мали і зарплати, і премії. Володя казав: «Я маю, то хай і люди мають».

Він так любив свою роботу, що підступна, а радше безглузда смерть застала його там зненацька. Тієї фатальної п’ятниці Володимир Володимирович разом із батьком Володимиром Петровичем поїхали у сусіднє місто за боронами. Під час навантаження кран зачепив високоволтну лінію, й Володмира Бабія, який знаходився в кількох метрах і слідкував за відвантаженням сільськогосподарського реманенту, вдарило струмом. Одразу клінічна смерть. Медики намагалися боротися за його життя, та марне...

- Стільки ще мав планів, та на жаль..., - із сумом розповідає виконавчий директор Асоціації «Сільськогосподарські товаровиробники Поділля» Світлана Антонецька. - Володимир Володимирович допомагав усім чим міг - грошима, технікою, особисто. Не боявся жодної роботи. Коли йому телефонували й просили допомогти, у відповідь чули: «Двадцять хвилин і я буду!».

Для Володимира Бабія жнива були справжнім святом. Щодня він приїжджав на поле у білій сорочці. Навколо пил від зрізаного збіжжя, кіптява від вантажівки, трактора чи комбайна, та це все було неважливим, бо ЖНИВА!

- Кажу йому, Володю, таж тільки зранку була чиста сорочка, а тепер дивись уся в якійсь мазуті, - пригадує дружина Ярослава. - Ай, тільки махне рукою: «Техніка зламалась, треба було підсобити». І так зі всім - загорений до роботи.
Ярослава Василівна познайомилась із Володимиром Володимировичем у Ходорівцях, разом працювали в колгоспі. Обидвоє агрономи, спільно навчалися у місцевому аграрному інституті.

- Перша зустріч якась така цікава була, - жінка на мить замислюється й поринає у спогади. - Я стою на полі, а Володимир БабійВолодя їде на тракторі. Каже, сідай підвезу куди тобі треба. Я сіла, тай не знаю, куди ноги діти. Показую на взуття, мовляв, в мене такий розмір великий, не знаю, куди сховати, щоб не заважали. Він, довго не думаючи, зняв з моєї ноги ті шльопанці, роззув черевик - і туди. А в нього 45-ий. Оце каже розмір, а не твій 37-ий. Якось так дивно все...

Потім ми разом навчалися, кохання було безмежне. Побралися, маємо сина Максима та доньку Тетяну. Вона каже, що виросте, й буде такою як тато...
Володя дуже любив коні, мав мрію колись купити гарного коня. Все казав, людина лише тоді людина, коли вона за кимось доглядає. От що той автомобіль - сів і поїхав. А біля коня треба походити, нагодувати, попіклуватися - ось де справжня праця.

Пташник був - таких ще пошукати. Голуби тримав, фазани, цісарки, різних курей, - усе крилате, окрім перепелів. Собак любив, особливо кавказьких вівчарок.

- Хотів навчитися ловити рибу, - каже агроном ПП «Леон Агро - 2011» Віталій Продан. - Часом зустрічав мене вдосвіта, а я вже йду зі ставка з уловом. «Як то в тебе так виходить?» - усе дивувався. «Дожнивуєм, і обов’язково навчиш мене ловити рибу». Навчив...

Та й хіба він мав час на такі розваги? Підприємство має чималі площі - обробляємо близько 1000 га поля. В основному вирощуємо озимий ріпак, озиму пшеницю, ярий ячмінь, кукурудзу, соняшник та сою. Цьогоріч вже зібрали озимий та ярий ріпак (165 га та 61 га площі відповідно), зібрали пшеницю зі 146 га.

Володимир БабійОдним словом, один урожай зібрав, чекаєш на другий, тим часом готуєш грунт до нового - все йде конвеєром, і той увесь конвеєр від «А» до «Я» знав Володимир Володимирович. За яку би справу не брався, до всього мав господарський підхід. Щирий був, нікого не залишав у біді. Все, що просили люди, чим міг, тим допомагав. Добровольці з села йшли на схід, то він їх і одягав і споряджав. Доброї душі людина була з великим чуйним серцем...

Минулого тижня до Володимира Володимировича приїжджали з райдержадміністрації, цікавилися як проходять жнива, чи може є якісь скарги. Керівник наш тоді відповів: «Жалітися грішно. Щастя, що жнивуємо не під кулями. Працюємо в звичному режимі».

Він у всьому знаходив позитив, був оптимістом по життю.

- Це не тільки втрата для сім’ї, це втрата для всього села, - каже сестра Надія. - Уже й немає ні слів, ні сліз, щоб описати наше горе. Люди йшли за ним так, як він ішов за людьми. Як не мав, міг своє віддати, лиш би допомогти...

Усі нагороди, які за життя отримував Володимир Бабій, усі грамоти й подяки, районні та обласні відзнаки, ніколи не висіли в нього на видному місці. «Мені не треба давати тієї грамоти, дайте краще моїм людям - трактористам, агрономам, комбайнерам, простим робітникам», - казав він неодноразово.
Два десятки робітників і досі не можуть оговтатися від цієї втрати. Усім їм Володимир Володимирович був як за батька, брата та найліпшого родича.

- Володимир Володимирович назавжди залишаться в наших серцях та спогадах доброю, відвертою, порядною людиною, - кажуть колеги по Асоціації «Сільськогосподарські товаровиробники Поділля». - Він був привітний, щирий, відкритий до людей, ніколи не залишався байдужим до чужого горя. Завжди дбав про сім’ю, родину, добробут односельчан. Чималих зусиль доклав, щоб підприємство, яке він очолював, мало високі здобутки, адже обробляючи майже 1000 га землі, на керівникові лежить велика відповідальність за отриманий результат. Тому в пам’яті всіх нас він залишиться досвідченим керівником, чуйною людиною, яка залишила добрий слід про себе в серцях тих, кому був підтримкою та опорою. У тяжкий час скорботи підтримуємо всю родину Володимира Володимировича. Нехай душу спочилого Господь прийме у Царство Небесне, а наші співчуття допоможуть рідним перенести біль непоправної втрати.

Земля хай буде пухом, а пам’ять про його земний шлях - світлою і вічною.

Теги: Володимир Бабій, ПП «Леон Агро-2011», с.Ходорівці

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.