Перейти на мобільну версію сайту


14.09.2020

ЧЕСНІСТЬ, ПРАЦЬОВИТІСТЬ, ЛЮДЯНІСТЬ

Успіх приходить тоді, коли ти в нього віриш, коли відчуваєш підтримку найдорожчих і15.0 розумієш, що все, що ти робиш у  житті, недаремне. Успіх ззовні - це лише вершина айсберга, яку бачать люди. Те, що приховано від сторонніх, досить часто складається з труднощів, випробовувань, сили духу й наполегливості. Про успішність Артема Шпака, який сьогодні є героєм нашої рубрики "Справжній чоловік", говорять його справи, вдячні клієнти, родина, друзі. Усе, про що він мріяв колись, нині здійснилося. Та мрій ще достатньо, аби прожити це життя гідно і з користю.

Артем Шпак - адвокат, керівник адвокатського об'єднання "Адвокат-Партнер", єдиної на сьогодні в місті спільноти, яка гуртує різних за фаховими напрямками правників. Бути адвокатом, як зізнається наш співрозмовник, це його покликання, яке би він не проміняв ні на що в житті.

- Артеме Павловичу, на Кам'янеччину Ви потрапили після закінчення школи. Але це не було пов'язано, як то зазвичай буває, зі студентством. Переїхали на малу батьківщину батьки.
- Так, родом я з міста Українка Обухівського району Київської області. Після закінчення школи в 2001 році ми переїхали на Кам'янеччину. Моє рідне село Врублівці, в якому частково пройшло дитинство, яке подарувало мені багато яскравих спогадів та приємних емоцій. Дарує і досі, коли приїжджаю попоратися в саду чи на городі, або ж просто відпочити.

- Бути адвокатом - це мрія дитинства?
- Майже. У дитинстві у мене було дві мрії: бути прокурором та викладачем. Але коли працював у податковій, зрозумів, що моє покликання все ж таки бути адвокатом. Друге бажання також реалізувалося - працюю за сумісництвом викладачем податкового коледжу, викладав адміністративно-процесуальне та господарче судочинство, а нині - кримінальний процес. Ще в дитинстві трохи мріяв стати хірургом, так як моя бабуся. Узагалі моє дитинство пройшло не в дитсадку, а в декількох цікавих установах (сміється). Перша - це медучилище, бабуся була лікарем і викладачем, тож часто доводилося бувати з нею на роботі. Замість букваря в мене була медична енциклопедія.

Але перемогла юриспруденція: мама була прокурором, а вітчим - адвокатом. Тож якщо не залишався з бабусею, то час проводив у прокуратурі та на судових засіданнях. Досі пам'ятаю, як маленьким сидів біля стенографістки, яка вела запис судового процесу, і за всім спостерігав.

- У школі які предмети найбільше подобалися?
- Точні науки - фізика, хімія, математика, ще історія України і звичайно ж правознавство. Коли навчався в технікумі, був активним учасником студентського самоврядування. Тоді були дуже популярними студентські ради, молодіжний парламент міста. Я був головою молодіжного парламенту міста Кам'янця-Подільського. Це був надзвичайно корисний досвід у плані спілкування, можливості виступати перед людьми і доводити свою позицію. Зрештою, через якийсь час цей досвід знадобився і в моїй громадській роботі. Думаю, все, що з нами трапляється, рано чи пізно дасть результат.

15.1Паралельно з навчанням у технікумі працював та заочно опановував фах юриста в Чернівецькому національному університеті. До речі, не вірте, що заочне навчання не може дати бази. Головне - це бажання вчитися та наполегливість.
 
- Артеме Павловичу, з чого починалася Ваша кар'єра?
- Після стажування в місцевій державній виконавчій службі мене зарахували до резерву держвиконавців. Після цього пішов працювати в податкову інспекцію, пройшов там службу від податкового інспектора до головного державного податкового інспектора. Звільнився з держслужби в 2012 р., маючи звання інспектора податкової служби ІІ рангу. Податкова інспекція дала мені серйозний досвід. По перше, участі в судових засіданнях, по друге - працювати з людьми.

- Чому покинули державну службу й зайнялися адвокатською діяльністю?
-  Представляючи інтереси держави в суді, не погоджувався з певними моментами податкової системи, тож адвокатура стала вирішальною у виборі, чим займатися далі. Мене тоді дуже підтримала дружина.

- До речі, як Ви з нею познайомилися?
- Ой, ще в технікумі, це було багато років тому. Але знаєте, Катерина завжди вірила в мене. Коли ми були молодими й зеленими, жили на кредитні кошти, то рятувалися тільки взаємною підтримкою. Так саме вірив у неї і я, коли Катя вирішила стати практикуючим психологом і відкрити власну практику, до речі, досить успішну на сьогодні. Це велике щастя мати в житті людину, яка тебе розуміє з півслова.

- Додому роботу приносите?
- Важко сказати однозначно, більше ні, чим так. По-перше, це пов'язане з моїм робочим графіком. Коли мене клієнти питають, як я працюю, то я їм відповідаю, що 24/7. Тобто я дійсно15,2 працюю по 12-14 годин, і коли приходжу пізно ввечері додому, то в принципі немає часу, щоб говорити про роботу. Напевне, це якось відбувається мимоволі. Якщо би Ви запитали, яке моє хобі, я би відповів, що робота. Кажуть, якщо займатися улюбленою справою, то ніколи не доведеться працювати. Можна сказати, що я не працюю. Робота - це мій другий дім, я нею живу.

- Дружина до роботи не ревнує?
- Звикла. Навіть зараз дітям нашим каже, що для тата робота - це його життя, це навіть не спосіб заробляння грошей.

- Але ж шлях до цього так званого "хобі" був непростим. І щоб мати нині адвокатське об'єднання, довелося докласти чимало зусиль?
- Безумовно, легких шляхів не існує. Коли я звільнився з податкової, пішов працювати юристконсультом БК «Нова Будова» і невдовзі успішно склав іспит на право займатися адвокатською діяльністю та відкрив власну приватну юридичну практику.

Через деякий час здійснилася ще одна моя дитяча мрія - я став викладачем податкового коледжу, викладав адміністративно-процесуальне та господарче судочинство, нині ж - кримінальне судочинство. Від викладацької роботи теж отримую масу задоволення. Намагаюся студентам пояснити не по книжках те, чого мені не вистачало в студентські роки. Пояснити якісь мінімальні практичні навики і застосування норм права, про які вони прочитають у підручнику. На жаль, теорія від практики в нас дуже відрізняється.

Керівником адвокатського об'єднання "Адвокат-Партнер" працюю трохи більше року, заснували ми його разом із другом Олегом Підлісним, з яким працювали ще в податковій. Нині маємо ще одного партнера Нелю Урсуляк. Кожен з нас веде свій напрямок роботи, але разом ми можемо надавати консультації з будь-яких правових питань. Мрію з часом розширити адвокатське об'єднання, щоб у нас працювали партнери, юристи, щоб все працювало як єдиний, злагоджений організм.

- У адвокатському об'єднанні "Адвокат-Партнер" Ви якими справами займаєтеся?
- Як керівник, укладаю угоди зі всіма клієнтами, які до нас звертаються. Але основна моя категорія справ, до речі, улюблена - це кримінальні. Подобається працювати зі справами, де я здійснюю захист обвинувачуваного, коли бачу одразу, що не вірно проведена кваліфікація чи правоохоронні органи не сумлінно виконали свою роботу. На жаль, реформа поліції наклала свій відбиток на кадрову політику Нацполіції. З людини, яка випадково опинилася в тій чи іншій ситуації, можуть зробити рецидивіста чи особливо небезпечного злочинця. І якщо я це бачу, то з великим азартом втручаюся в ситуацію.

Також працюю зі справами про адмінправопорушення. Європейський суд з прав людини орієнтує нас на те, що Національні суди мають розглядати справи про адмінправопорушення, де є суворе покарання, таке як, наприклад, нині штраф за порушення карантинних обмежень, за керування автомобілем в нетверезому стані, за здійснення будь-якої господарської діяльності без реєстрації за принципами кримінального судочинства, де особам мають бути надані всі гарантії захисту. 

- Дуже часто можна почути таку фразу "Закон як дишло, куди повернеш — туди й вийшло". Вона відповідає нинішнім реаліям українського законодавства?
- Частково. На жаль, закони в нас недосконалі. До прикладу, ми зараз зіштовхнулися з карантинними обмеженнями, коли нам закон диктує одне, Конституція - зовсім інше, а постанова Кабміну третє. І правоохоронці складають купу протоколів на людей, які не мають за те нести відповідальність. І це не тільки такі приклади, у нашій практиці їх вистачає як нових, так і типових.

- Артеме Павловичу, три роки тому Ваша впізнаваність та авторитет привели вас до депутатства. Сьогодні Ви ще й депутат Слобідсько-Кульчиєвецької ОТГ. Наскільки ця громадська робота була успішною?
- Скажімо так: не все вдалося реалізувати з того, що запланував. На жаль, система державного управління недосконала. Ініціативи, з якими я звертався до виконавчих органів влади, депутатські запити - це лише крапля в морі з тих проблем, які хотілося б вирішити. Та дивувало не це, адже до повільного процесу розвитку держави ми вже якось звикли. Дивувало, коли мої колеги депутати замість підтримувати, казали, а що ти зробив. То я хочу сказати, що люди плутають представницький мандат з виконавчим органом влади. Депутат має донести проблеми ввіреного йому округу до адміністрації. І проблеми, які є, варто вирішувати спільно, а не вішати медалі на груди за державні кошти... Ще раз повторюся, маємо чимало законів, але на практиці їхня дієвість занадто низька.

- Якби була можливість обрати інший шлях, що би обрали?
- Юриспруденцію. Я не бачу себе в іншій діяльності. 

- Коли робота 24/7 виснажує, як відпочиваєте?
- Відверто, коли в місті, навіть не можу піти у відпустку, тому що багато телефонних дзвінків. 15,3Тому найкращий відпочинок - це поїздки. Надзвичайно люблю Карпати, там я набираюся сил. Карпатські водоспади заряджають енергією. мої улюблені - це Гук і Манявський. Узагалі, намагаємося їздити у ті місця, де є водоспади.

По гороскопу моя стихія вода, я народився 13 листопада під сузір'ям Скорпіона. Люблю будь-який відпочинок, пов'язаний з водою. Люблю купатися на Бакоті, рибалити у Врублівцях. Чесно кажучи, мені мало часу потрібно на відпочинок: 2-3 дні вистачає, щоб набратися сил і відновитися.

Люблю відпочинок з сім'єю, маємо з дружиною двох синів: старшому Тимуру шість, молодшому Всеволоду - чотири місяці. 

Люблю їздити на автомобілі, це мій релакс. Можу взяти кави, просто поїздити по місту, подумати. У мене немає проблем з відрядження, спокійно ставлюся до того, що можуть бути справи в Чернівцях, Хмельницькому, Франківську, Києві.

- А є якісь мрії по відношенню до того, ким мають стати діти у дорослому житті?
- Гарними людьми. Дуже хочу, щоб вони були людяними, щоб поважали старших, були справжніми чоловіками.

- Друзі для Вас - це..?
- Вірні, надійні. Щасливий, що маю таких. З часом зрозумів фразу, коли кажуть, що друзів багато не буває. Один з моїх друзів - це мій партнер і кум Олег, надійний і в роботі, і в побуті.

- Чого Ви не сприймаєте і ніколи не будете робити в житті?
- Узагалі я не люблю підлості. Ніколи не піду проти совісті, порушуючи і адвокатську етику, і норми людської моралі. Якщо пропонують якусь нечесну вигоду, дуже агресивно до цього ставлюся. Ніколи не буду обманювати клієнта, обіцяючи йому якісь захмарні результати.

- Артеме Павловичу, і наостанок, що вважаєте своєю формулою успіху?
- Чесність, працьовитість та інтуїцію.

Теги: Артем Шпак, адвокат, Адвокатське об'єднання "Адвокат-Партнер", #СправжнійЧоловік

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.