Перейти на мобільну версію сайту


07.11.2014

АЛЛА ФЕДІРКО МУЖАЛА РІДНУ МОВУ

9 листопада країна відзначає велике свято - День української писемності та мови. Мелодійна, ніжна, солов’їна - не вистачить слів, щоб описати українську мову.
Безмежно закохана в неї, їй присвятила життя, знаний в нашому місті вчитель української мови Алла Федірко, котра навчила не одне покоління кам’янчан. Палкий поборник усього українського, Алла Григорівна викладала в ЗОШ №16 українську мову та літературу. Її ім'я заслужено знаходиться в списку кращих освітян, вона є лауреатом педагогічної премії «Малиновий дзвін душі».
DSC_0163.JPGПісля вручення премії в 2000 році Алла Федірко написала листа, який не втратив своє актуальності й до нині.
«Спочатку дозвольте подякувати за високу відзнаку, якої ви мене удостоїли (я двадцята у вашому списку з премією «Малиновий дзвін душі»). Є ж файні, як кажуть у нас на Поділлі, назви премій, дай Бог здоров'я тим, хто попридумував такі влучні, такі поетичні, такі «за душу беручі» назви. Ви мене схвилювали і здивували своєю нагородою, бо ж завжди здається, що ти цього не заслужив, та ще з такими шанованими, відомими, талановитими, розумними, високосвіченими людьми України. Дай вам Бог здоров'я, а талану і таланту вам не займати, хай вороги плачуть і чухають потилицю, може, тепер, з приходом нового міністра, зміниться ставлення до нашої «Освіти».
За 40 років педагогічної праці пройшла шлях нашої України: хрущовську відлигу - навчання в інституті, школа, нові імена, нові ідеї, Симоненко у самвидаві, українська мова в належному стані, тобто не скорочували години і школи не закривались. Мої учні віталися словами: «Мужай, прекрасна наша мово» або «Вивчайте, любіть свою мову!». Потім брежневські застійні часи: наша школа №16 на робітничій околиці міста, де всього 3% росіян «по просьбе родителей» стає російськомовною, але ми з дітьми ставимо вечорниці, ходимо в походи, записуємо народні пісні, звичаї, обряди й інсценуємо їх. Є такий обряд «Сорочка молодому», який ще навіть не описаний (можливо, я не знайшла). Цей весільний обряд-вистава у нас уже став класикою. З 1990 року в нас існує наша хата - куточок класу: піч, все начиння, лялька в колисці, прялка, куделя, веретена, горшки, макітри, рушники. Все це ми позносили, оформили, використовуємо на уроках літератури і народознавства-українознавства (на жаль, не знати чому, цього року немає годин українознавства, а якби ви знали, як шкодують за ними діти, а я ж була на курсах у П.Кононенка, теж вашого лауреата). Чому немає годин у школах? Вивчаємо колискові пісні. Голос у мене так собі, діти не бояться високого артистизму і не соромляться співати.
На мій урок інспектор з облвно зненацька привіз комісію Міносвіти. Діти співають «Стоїть гора високая» (С.Руданський), не комплексують від присутності «чужих», знають, шо співати можна всім, а друга половина уроку - С.Руданський, знову наш земляк, і знову пісня «Повій, вітре», яку чудово виконує солістка хору. І що ви думаєте? Мовчки вони вийшли з класу, ні слова, а через деякий час у «Збірнику наказів» розгромний наказ про недопустимі помилки в роботі вчительки, яка проводить нетрадиційні уроки, багато уваги приділяє національним, краєзнавчим, фольклорно-естестичним питанням, де учні співають, вітаються гаслами, а мені зауваження, що відсутній зв'язок з російською літературою.
Через кілька місяців - початок перебудови. Приходить лист, у якому мене запрошують у Хмельницький поділитися досвідом, і перераховуються всі «недоліки» як позитивні риси. І потім мене нагородили обласною педагогічною премією ім.Смотрицького за національно-патріотичне виховання учнів.
Дорога в життя продовжувалася від печі нашої хати по Україні, а потім і світом. Ми одні з перших в Україні створили гуртки плекання української мови. Наші гуртківці були учасниками обох з'їздів ШУМ.
Запрошуємо вас у гості влітку, коли в нас працюватиме Міжнародний дитячий табір, мета якого - вдосконалення української мови дітьми української діаспори з США та Канади, який за пропозицією З.Квіта ми обов'язково облаштуємо. Міська рада дала згоду на цю надзвичайно цікаву, але важку справу. Так що знову маю купу проблем.
А ще, я склала для 5-х класів робочі зошити за новою програмою, які отримали позитивні відгуки. Маю запрошення з Донецької, Львівської областей. Думаю після вашої нагороди вийти на Міністерство освіти, може, щось запропонують. Зошит - то мій авторський, я відпрацювала торік з ним, дітям дуже цікаво, вони вже не уявляли, як можна працювати без нього. Тепер я його вдосконалила і хочемо ці зошити запропонувати дітям з діаспори.
Зараз одержали запрошення з Румунії, на з'їзд українців. А ще наші гуртківці мають волонтерський загін, який опікується дітьми-інвалідами, хворими на ДЦП. А тим часом нас відправили у безоплатну відпустку, зарплату нам дали за листопад, а за вересень, жовтень і грудень не виплатили. Дай Боже вам здоров'я, успіхів, наснаги, всього найкращого!».

Теги: День української писемності і мови, Алла Федірко

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.