Перейти на мобільну версію сайту


10.04.2015

100 ДНІВ. ВІДЛІК ПОЧАВСЯ

Наприкінці минулого тижня, 4 квітня, у Хмельницькому за участі громади відбулося обговорення перепризначених міліцейських очільників. У такий спосіб керівництво УМВСУ в Хмельницькій області провело відкритий діалог з громадянами.

- Кожен призначений у інший рай- чи міськвідділ керівник отримав 100 днів, аби проявити себе УМВСУна новій посаді, - наголосив начальник управління Микола Семенишин. - Після завершення цього терміну, знову пройдуть громадські слухання, під час яких посадовці звітуватимуть, що робили, а громада даватиме оцінку їхній діяльності та визначатиме, чи достойні вони бути призначеними керівниками на постійній основі. Ми маємо повернути довіру громади до правоохоронних органів, для нас важлива думка кожного.

Микола Олександрович представив своїх нових заступників - Василя Остапчука, т.в.о. начальника кримінальної міліції, та Сергія Мельника, т.в.о. начальника міліції громадської безпеки.
Після цього відбулося обговорення кожного з 14-ох перепризначених міліціянтів.

Наостанок міліцейський колектив долучився до загальнонаціонального руху «Ні хабарництву!». Очільник обласної міліції спільно з колегами підписали символічні «декларації безхабарності».

- Цей документ не має юридичної сили, це радше угода зі власною совістю, бо ми маємо помічати недоліки, у першу чергу, в собі, й у будь-якій хорошій справі починати варто з себе. Долучайтеся й ви! - закликав Микола Семенишин.

Нагадаємо, Кам’янець-Подільський райвідділ міліції очолив Василь Бродюк, колишній керівник Чемеровецького РВ УМВСУ, а міськими міліціянтами керуватиме Володимир Калашнік, який очолював Новокаховський міськвідділ міліції.

«МИ ПОСАДИ НЕ ПРИВАТИЗОВУЄМО»

Для підполковника міліції Василя Бродюка вибір професії був не випадковим, швидше можна сказати, що про міліцейські погони він мріяв з дитинства.

- З родичів у мене ніхто ніколи не працював у міліції, - розповідає Василь Вікторович. - Це була моя дитяча мрія, оскільки у свій час у батьків були знайомі працівники міліції, спілкуючись з якими, й сам захотів стати міліціонером.

Василь БродюкШколу закінчив з відзнакою, тож було чимало цікавих пропозицій для вступу, однак вибрав Івано-Франківське училище міліції. Після закінчення в 1998 році працював дільничним інспектором міліції рідного Чемеровецького райвідділу. Через рік перейшов на посаду дізнавача, потім працював у слідстві. Паралельно заочно навчався в Національній академії внутрішніх справ України, яку закінчив у 2006 році. Після закінчення перейшов на посаду заступника начальника міліції - начальника відділу громадської безпеки Чемеровецького райвідділу. Через два роки очолив відділок. Також мав нагоду протягом року керувати райвідділом у Дунаївцях.

- Не важко було покидати рідну Чемеровеччину?


- Звичайно, важко. Коли дізнався, що переводять у Кам’янець-Подільський район, одразу повідомив своїм колегам. Вірите, в людей були сльози на очах, але така наша служба. Ми, як слушно зауважив начальник управління Микола Семенишин, посади не приватизовуємо, і куди нас направили, там маємо працювати. Незважаючи на те, що подібні ротації - це значний стрес як для керівника, так і особового складу, це ще й неоціненний досвід.

На Чемеровеччині у моєму підпорядкуванню знаходилося 58 працівників особового складу. Колектив був згуртований, у своїй групі ми займали передові позиції. Новому очільнику однозначно пощастить, як, сподіваюся, й мені. За цих кілька днів помітив, що кам’янецькі правоохоронці достатньо дієві, професійні та вміють працювати в команді.

- Сьогодні багато говорять про не надто високі рейтинги в правоохоронних органах. На Вашу думку, як можна повернути кредит довіри населення до міліції, з чого треба починати?

- Щоб підняти рейтинг довіри до міліції, насамперед, нам потрібно працювати відкрито й прозоро з громадянами. Люди мають бачити нашу роботу, знати, чим займається міліція, а міліція, в свою чергу, має йти до людей і з ними спілкуватися, чути їхні проблеми, допомагати вирішувати.
Ми маємо довіряти один одному, бо проблеми є сьогодні в кожного, але спільно їх вирішити набагато легше. З власного досвіду скажу, що часто, аби розв’язати якесь болюче питання, варто приділити йому трохи більше часу, іноді вистачить просто когось вислухати. Погодьтеся, це ж не складно.

Сьогодні міліція має проблеми з матеріально-технічним забезпеченням, яке певним чином впливає на відношення до роботи безпосередьно кожного з працівників. І про це також варто говорити. Переконаний в тому, що довіру нам вдасться відновити.

- Яким має бути взірцевий працівник міліції?

- Виходячи з умов сьогоденння, міліціонер має бути, в першу чергу, чесним, відвертим у роботі, користуватися авторитетом серед громади, дотримуватись букви закону та бути прикладом. Щоб молодше покоління, як і я свого часу, хотіло рівнятися на цю людину.

- Не секрет, що в правоохоронців робота відбирає дуже багато сил, енергії та часу. Чи залишається він на особисте життя?

- Наразі вільного часу практично немає, сім’я залишилася в Чемерівцях. Дружина працює в медичному коледжі, виховуємо 15-річного сина. Він, до речі, також планує пов’язати своє життя із силовими структурами, можливо, міліціонером не буде, але бажання вчитися в юридичному виші має. Батьки проживають у Почапинцях, мають господарство. Як випадає вільна година, обов’язково присвячую її сім’ї. Разом їдемо до батьків, родичів, десь, можливо, відпочивати.

ФОРМАЛЬНОСТЕЙ НЕ МАЄ БУТИ

Як з’ясувалося, майор міліції Володимир Калашнік також родом із Поділля. Народився й виріс він у м.Бар Вінницької області.

- У міліцію прийшов у 1999 році, - розповідає Володимир Петрович. - Починав з інспектора конвойної служби, після цього пов’язав життя з оперативною роботою - був оперуповноваженим карного розшуку, керівником відповідного підрозділу. На початку 2010 р. перевівся в м.Томашпіль Вінницької області, де працював заступником начальника - начальником кримінальної міліції. Володимир КалашнікНаприкінці року, зважаючи на сімейні обставини, погодився на пропозицію переїхати в Херсонську область. Знову ж таки, працював першим заступником - начальником кримінальної міліції Цюрупінського райвідділу міліції, пізніше очолив цей же райвідділ. Через два роки отримав призначення на посаду начальника Новокаховського міськвідділу міліції. То була своєрідна ротація, на кшталт такої, яку провів Микола Олександрович, і мені запропонували очолити відділ з більшим об’ємом роботи. Керівництво вважало, що я з ним впораюся.

- Впоралися?


- Не мені оцінювати роботу, але скажу відверто, я був одним із тих незручних начальників міліції, який має особисту думку, відстоює її і приймає непопулярні рішення.
Я досить серйозно підійшов до викорінення корупції, до так званих «льготних» осіб у цьому місті, які до мого приходу отримували землю на березі Дніпра, будували там величезні пансіонати, готелі, розважальні заклади.

- Через це сьогодні Ви маєте «зв’язок з криміналітетом», який нібито Вам приписують народні депутати?

- Звичайно. Вони не змирилися з тим, що я діяв у межах закону, а ставши народними депутатами, почали всіляко обливати мене брудом... Та сьогодні я за кожен свій вчинок у минулому готовий нести відповідальність. Там я приймав рішення, які не подобалися поважним дядькам, але я про це не шкодую. І як Ви гадаєте, якби я справді був таким «кримінальним», як вони понаписували, хіба б вони не знайшли достатньо важелів впливу, аби ми з Вами зараз не розмовляли ось за цим столом?

Переконаний, за все в житті потрібно відповідати. Я готовий до критики, мене це не спиняє. Я не дівчина, щоб усім подобатись. Я ще буду не подобатися багатьом і досить часто. Я повинен сподобатися більшості законослухняної громади, яка потребує моєї допомоги. Іншій частині, яка в чомусь порушує закон, я подобатися не повинен.

- На скільки складно Вам, як новій людині, працювати в абсолютно незнайомому колективі, ба більше - ним керувати?

- У цьому є як недоліки, так і серйозні переваги. Людина, яка приходить на нову територію, ні від кого не залежить. Ти можеш приймати рішення й не бути нікому винен, ти абсолютно вільний і незаполітизований. Разом з цим, тобі немає жодних поблажок, бо що б ти не зробив, тебе одразу критично оцінять. І ти змушений працювати.

Я людина, яка сама собі не дає спокою, і не дам спокою абсолютно нікому. Закликаю всіх до реальної роботи, відсікти й забути про будь-які формальності, які, можливо, були до цього. Якщо хтось раніше не працював, треба йти вперед і робити роботу, а не видимість роботи.

Переконаний, що кожен працівник міліції зобов’язаний розкривати злочини. Я це не придумав, це прописано в Законі України «Про міліцію». І нині не потрібно ховатися за чиєюсь спиною в той час, коли ми маємо купу нерозкритих злочинів.

Показник роботи міліціонера - це не кількість зареєстрованих чи розкритих злочинів, показник - це ті злочини, які залишилися нерозкритими. Кожен, хто прийшов у міліцію, має працювати. Ніхто не вимагає більше того, що має бути зроблене. Якщо я беру цю статистику (дістає папку з паперами - прим. «КЛЮЧ») нерозкритих злочинів, рахуйте скільки тут сторінок, списаних дрібним шрифтом, то скільки це людей, які чекають допомоги від міліції?

Коли на сході відбуваються такі події, а хтось тут, в тилу, буде просиджувати штани, і брати гроші з Держбюджету на заробітну плату, яких не вистачає на медицину, освіту, соцзахист, і не відпрацьовувати їх, то це злочин перед країною.

- Ви прийшли в Кам’янець без своєї команди. Чи не важко буде?

- Я не працюю в команді. Моя команда - це довіра начальника управління й того колективу, який мені доручили очолювати. Я працював у Вінницькій, Херсонській області й не возив за собою заступників. Навіть, якщо є люди, які колись зі мною працювали, це не означає, що вони автоматично потрапляють у пільгову ситуацію. Якби ви могли поспілкуватися з різного рівня людьми, з якими я працював колись, вони би сказали, що я досить незручний в роботі. Якби зі мною працював рідний брат і не виконував своїх функціональних обов’язків, я би його звільнив з посади.

- Володимире Петровичу, на Вашу думку, яким має бути взірець міліціонера, аби громада повернула втачену довіру до цієї структури?

- Ми втратили довіру завдяки якійсь формальності, ми ганялися за чимось тим, що не потрібне людям. А їм, у першу чергу, потрібні розуміння й людськість. Сьогодні міліціонер повинен бути надміру справедливий, незаангажований, незацікавлений абсолютно в жодній вигоді. Якщо він займається розкриттям справи, розглядом заяви чи повідомлення, він повинен приймати справедливе рішення і вживати всіх необхідних заходів, а не робити вигляд.

- Працюючи в такому шаленому темпі, чи маєте час на особисте життя?

- Моє особисте життя - це міліція. Я цим живу. Моїми успіхами тішиться родина, на мене рівняється мій син. Він розуміє: якщо мене немає, значить я роблю щось важливе. Сьогодні родина проживає в м.Бар, переїжджати в Кам’янець не планує.

Теги: Микола Семенишин, Василь Бродюк, Володимир Калашнік, міліція

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.