Перейти на мобільну версію сайту


05.08.2020

ПРОБЛЕМА ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА, А ГРОШІ З МІСЬКОЇ КИШЕНІ

ковідУже чотири місяці ми живемо по-новому і невідомо, скільки часу ще будемо в такому режимі. Цього тижня мав закінчитися карантин, але його продовжили ще на місяць до 31 серпня. Якраз наступного дня діти мають йти до школи, але тепер невідомо чи це станеться, бо почалася відпускна кампанія і у дітей тривають канікули. Та попри всі заборони люди все одно потягнулися на відпочинок, хто на море чи річку, хто «дикунами» в приватний сектор, дехто навіть відправився за кордон. І знову ж, одні добираються приватним транспортом, інші – громадським. І не зважаючи на особливий санітарний режим, карантинних норми дотримуються лише номінально. Тому не виключено, що знову можуть привезти в Кам’янець цю хворобу.

Чому номінально? А просто! На придбання різних захисних та дезінфікуючих засобів кошти потрібні, яких просто не завжди і не скрізь вистачає. На весь світ, як і на нас українську державу, звалилася біда – пандемія. Загальнодержавна пандемія мала б фінансуватися з загальнодержавної скарбниці, але вона залізла в кишені місцевих бюджетів та наші з вами. Ми вже писали, що з держбюджету місто отримало на медичну допомогу пацієнтам зі складними випадками, а також на маски та експрес-тести, до речі, нездалі, на суму 241 тисяча гривень. А з міського бюджету на боротьбу з коронавірусом вже витрачено 3,7 млн гривень, до цієї суми слід додати й 1,7 млн гривень, які офіційно виділили кам’янецькі меценати. Крім того, було чимало випадків, коли люди привозили дезінфікуючі та захисні засоби й інкогніто просто передавали медзакладам. Іще до цієї суми можна додати зекономлені, власне медиками, кошти.
Держава повинна була забезпечити фінансування зі своїх стабілізаційних фондів, які зазвичай використовуються на різні надзвичайні ситуації. Саме супернадзвичайна ситуація і сталася, до такого не був готовий ніхто. Світ з цим зустрівся вперше.

– У 1920 році була пандемія іспанки, але вряд чи хто пам’ятає як організовувалося надання допомоги, як все проходило, – каже директор КНП «Лікувальний діагностично-консультативний центр» Борис Цвігун. – Хоча масочний режим вже в ті роки застосовувався. Мені трапилася фотографія, в соцмережі, де сім’я стоїть в масках. Вони не такі, якими ми користуємося, але дихальні шляхи були закриті.

Слава Богу, Україну катастрофічна біда дещо обійшла, хоча зачепила добряче теж. Хочу зазначити, що попри все, кам’янчани досить свідомі люди. Більшість дотримувалася карантину і вимог, коли потрібно було сидіти вдома вони це робили і нині це роблять. На початку карантину у нас були як матеріальні проблеми так і з людським ресурсом (маються на увазі медики). Всі почали говорити про апарати ШВЛ, про їхню наявність і кількість. Але скільки у нас є фахівців, які можуть заінтубувати пацієнта. А їх набереться до десятка. Уявіть собі, якщо у нас стався б спалах, як в Китаї, Іспанії, Італії…, то одночасно в зміні, на роботі, працювало б п’ять лікарів, а ще п’ятеро відпочивали, згодом хтось міг захворіти і що далі. Що робити?..

Аби бути на сторожі, і у разі чого, наші медики пішли своїм шляхом і правильним. За час карантину напрацювали схеми і розробили плани, яким чином із ситуації можна вийти без інтубації. Виявляється можна обійтися кисневими масками. І це швидше, дешевше та можна охопити набагато більшу кількість пацієнтів.

– План у нас є, він деталізований і ми готові до будь-якого перебігу ситуації, – продовжує Борис Ярославович. – Проте, люди самі суворо повинні дотримуватися карантинних норм. Хоча, ще раз наголошу, що кам’янчани свідомі і це радує. Також радує те, що в продажу є маски на будь-який смак і вони доступні. А маскового режиму слід дотримуватися заради самих себе та нас медиків і тоді не буде великої проблеми. На жаль, проблема в нашому місті була і вона пов’язана із релігійними святами, коли було велике скупчення людей, тому ми пересвідчилися, що соціальна дистанція і маски потрібні. Але ніхто не застрахований від вірусу і аби допомогти людям потрібне фінансування.

– Уявіть собі, один виїзд мобільної бригади, у нас їх дві, до пацієнта в якого підозрюють коронавірус обходився 1100 гривень (Ред. - одяг медиків, витратні матеріали), – розповідає Олексій Процков, лікар-епідеміолог КНП «Лікувальний діагностично-консультативний центр», відповідальний за роботу мобільної бригади, – і це без врахування зарплати і пального. Цю суму помножити на кількість виїздів, то жоден бюджет не потягнув би. Але завдяки Борису Ярославовичу знайшовся вихід. У поліклініці на Франка встановили пункт тестування на ковід-19, де проводять дослідження методом полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР). І вийшла суттєва економія, бо не потрібно щоразу змінювати захисний одяг усій бригаді тому, що пункт обладнаний так, що медики і пацієнти в цілковитій безпеці. А людина, яка проходить тест, просто в спеціальний отвір просовує руку і медик робить забір. Тобто, медик немає прямого контакту з пацієнтами, а пацієнти не стикаються один із одним. Отже, якщо порівняти вартість обслуговування десяти пацієнтів мобільною бригадою з вартістю пункту тестування, то економія становить сім тисяч гривень. Виходить суттєве заощадження. Пункт запрацював з 29 травня, через тестування вже пройшло 680 пацієнтів. Тести тут проводяться за направленням сімейного лікаря. Цей пункт коштує 420 тисяч гривень, отже вже окупився і навіть 420 тисяч гривень заробили. Тобто ці гроші ми не взяли з бюджету, а зекономили. Та попри все, виїздна бригада існує і за потреби вона виїжджає, у разі, коли є підозра і контактні особи. Тому витрати на мобільну бригаду залишаються незмінними.

Одночасно з витратами медичними є ще й витрати комунальних служб, які обробляють під’їзди, дворові та дитячі майданчики, зупинки, приміщення установ та закладів. І це все коштує грошей, та ще й зарплату потрібно усім заплатити. І на це гроші беруться з міської скарбниці.

– Окрім економічної складової, пункт тестування має спроможність обслужити більшу кількість пацієнтів – до тридцяти за день, а мобільна бригада може обслужити лише 5, – додає Олексій Олександрович. – Нині, як ніколи, нашій громаді потрібне повноцінне інфекційне відділення. А це – окреме приймальне відділення, боксовані палати, санпропускник, шлюзи, ізоляційно-діагностичний бокс. Епідеміолог лабораторно-діагностичного центру радить таке відділення створити на базі районної лікарні, там для цього є умови. Окрім того, потрібно
розмежувати доросле відділення з дитячим. Тому є велике сподівання на створення в Кам’янці госпітального округу, а не філії обласного. Для цього має бути вольове рішення центральної влади. Крім того хочу нагадати, що окрім ковіду існують й інші інфекційні захворювання – дифтерії, поліеміліту тощо. І ними потрібно теж займатися.

COVID-19 – ЦЕ НЕ ЖАРТИ
Коронавірус нікуди не подівся, він нагадує колорадських жуків, вони з’явилися і оселилися назавжди. Одні їх збирають і знищують, інші кроплять хімією, яка накопичується в картоплі, а потім потрапляє в наш організм. Так й з коронавірусом. Він є! І лише від нас залежать методи боротьби з ним. Одні люди виконують карантинні вимоги – миють руки, носять маски і дотримуються соціальної дистанції, а інші, хто жартує з ковідом, потрапляє під крапельницю…

Отже, ще раз нагадуємо, що потрібно мити руки з милом понад 20 секунд; не торкатися руками очей, носа, рота; чхати й кашляти — у згин ліктя або прикриваючи рот і ніс серветками; регулярно провітрювати приміщення; дезінфікувати поверхні; дотримуватися дистанції у 1,5 метри з людьми; уникати рукостискань, поцілунків, обіймів. А також запам’ятайте, що маска має прикривати ніс та рот, обтисніть носову пластину. Маску слід змінювати, щойно вона стала вологою та кожні чотири години. Не можна використовувати маску повторно та не користуватися марлевою маски, вона не забезпечить належного рівня захисту.

А щоб ви зрозуміли, що COVID–19 - це не просто жарт, то прочитайте сповідь людей, які перенесли коронавірус.

– У мене різко піднялася температура, я втрачав кілька разів свідомість, дихати було нічим, – розповідає чоловік 56-ти років, який перехворів на COVID. – Взагалі не розумів, де я перебуваю. Моя голова безпричинно сильно боліла, я вже потім зрозумів, що в моїй пам’яті відновився підсвідомий біль, коли в дитинстві я впав з дерева, вдарився головою і отримав струс мозку.

– У лікарні в мене була така слабкість, що я спав по 18 годин на добу, а коли просинався, мене душив кашель і хотілося вирватися з палати, щоб зробити ковток повітря, але підвестися не міг, ноги не слухалися. А ще й досі не можу оговтатися від хвороби, у мене депресія і не хочеться згадувати ті два тижні в лікарні.

– Про коронавірус в Україні і в нашому місті було вже відомо, але я зрозуміти не можу де його підхопив, – розповідає пан Микола. – Мене кілька днів марудило і раптом температура піднялася до 39,8. Було відчуття отруєння організму, нестачі кисню, запаморочення. Неможливо було заснути, бо в одній з легенів була рідина, і перевертаючись, виникало враження, що вона перетікала на іншу сторону. Температура не збивалася ніякими препаратами. Я одужав не швидко, перші чотири дні мій стан погіршувався. Мені тричі повністю міняли план лікування. А вже після виписки з лікарні, до мене сусіди ставилися з острахом, повз мою квартиру проходили боком. Я й досі почуваю себе ніяково. Раджу всім дотримуватися карантинних правил, бо ж дуже важко переноситься цей злоклятий ковід.
Хоча є й такі люди, які легко перенесли коронавірус. Приблизно як грип.

ВОЛОТНЕРИ
Добре, що є волонтерський рух, адже без волонтерів Україні був би гаплик. Гостро це відчулося на початку війни (Ред. - АТО). Уряд не був готовий ні до чого, грошей на оборону держави теж не було, або держава не хотіла їх витрачати і тоді весь тягар забезпечення і захисту ліг саме на волонтерів. Як і у боротьбі з коронавірусом.

Це вони перші допомагали нашим лікарям із захисними масками, деззасобами, придбаннями необхідних апаратів і одягу. Так було і в нашому місті. Багато підприємців і керівників різних закладів просто купували потрібне і привозили лікарям, за це їм велика подяка. Але й були такі, хто наживався на цьому. Отримуючи допомогу із закордону нею спекулювали, а ті, у кого хороший нюх, миттєво узялися виготовляти кустарні маски і продавати задорого. Це вже називається бізнесом. Але ми не про них, а про тих, хто не жалкуючи часу і сил прикладали зусилля, аби допомогти подолати проблему. Таких добродійників в місті чимало, навіть таких хто побажав залишитися за кадром. Серед них і двоє студентів – Максим Процков (студент Вінницького національного медичного університету) та Марина Волощук (випускниця Кам’янець-Подільського національного університету), які внесли свій посильний вклад. Вони переклали з англійської мови дуже важливу для лікарів медичну літературу та методички з приводу організаційних заходів, пов’язаних з пандемією коронавірусу.

ПОРАДА ВІД ЕПІДІМІОЛОГА
Олексій Олександрович радить, з відпусток і канікул повертатися за тиждень. Щоб був час поспостерігати за собою і у разі чого розпочати лікування, щоб не розповсюджувати вірус. Здебільшого це стосується медиків та педагогів.

А МИ ІНШІ
І наостанок. Борис Ярославович, перебуваючи за кордоном, був здивований відсутністю там класичних інфекційних лікарень. У відповідь почув, що у них в кожному туалеті є мило. Їм дешевше розкласти миючі засоби, аніж утримувати інфекційні лікарні. Взагалі-то, з цього приводу можна говорити про свідомість людей, бо ж у нас це мило точно поцупили б. Щойно у нас почався карантин, то примудрялися вкрасти першого дня в поліклініці дозатори з розчином та рідке мило. А ще у них, у разі чого, миттєво розгортаються інфекційні шпиталі, бо все потрібне є на складах. У нас, якби й був би недоторканний резерв, то його б розтягнули. Тобто немає сенсу...

Теги: коронавірус, фінансування, COVID-19

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.