Перейти на мобільну версію сайту


27.06.2014

НОВЕ ДИХАННЯ ВІРМЕНСЬКОЇ ЦЕРКВИ

Кам’янець-Подільський цікавий тим, що він має поліетнічну структуру. Серед розмаїття культур та національностей, представлених у місті, немає розбрату чи ворожнечі. Люди вміють домовлятися один з одним та йти на компроміс. Доказом цього може слугувати відбудова Вірменської церкви.
Вірменська громада завжди мала значний вплив у місті. За свідченнями венеціанського посла Ієронімо Ліпомано, на 1555 рік вона складала третину міського населення. Звичайно, вірмени залишили по собі й архітектурні пам’ятки. Звернемо увагу на вірменську Миколаївську церкву, яка була знищена в 30-х роках ХХ ст.

ДО ВИТОКІВ БУДІВНИЦТВА
Щодо дати заснування храму, то тут думки науковців розділились. Одні, вслід за Юхимом Сіцінським та Олександром Прусевичем вважають, що церква св.Миколи побудована з дерева 1398 року на кошти Синана Котлубея, а 1495 року перебудована в камені. Проте далеко не всі дослідники погоджуються з такою думкою. Більшість вважає, що 1398 року побудована існуюча й нині Миколаївська церква, а храм, що описується, зведений 1495 року на пустому незабудованому місці. Зокрема вірменський дослідник В. Григорян підтримав таку думку. Йому вдалося з’ясувати, LuLDpo_cUUw.jpgщо в Кам’янці-Подільському в XV столітті функціонувало дві однойменних Миколаївських церкви, звідки й виникла плутанина. Вчений аргументовано доводить, що дослідники ХІХ століття помилково плутали церкву св.Миколая ХIV ст., яку збудував Синан, з більш пізнім однойменним храмом, який у XVII ст. став уніатським. Отже, більшість істориків сходяться на думці, що вірменська Миколаївська церква збудована 1495 року.

КРІЗЬ ВІКИ
Збудована 1495 року церква з невідомих нам причин довго не проіснувала. Як свідчать джерела, 1566 року було закладено фундамент нового храму св.Миколи, будівництво якого було завершено 1577 року. Проте вже 1602 року святиня сильно постраждала від пожежі, зазнавши значних руйнувань. Наступного року суддя Міхно виділив гроші на реконструкцію одного з куполів храму. Загалом відновлювальні роботи тривали більше десяти років.
Протягом XV - першої половини XVII ст. служба в храмі проводилася за вірмено-григоріанським обрядом. Проте в жовтні 1666 року вірмени були змушені прийняти унію з римо-католицькою конфесією. Цього року зі Львова, на чолі з місіонером Піду, до Кам’янця прибули ченці-театинці. З цього часу церква перетворилася на католицький костел, який після асиміляції вірмен у XVIII ст. був зарахований до парафіяльних.
Сильно постраждав храм 1672 року під час штурму міста турецькими військами. За 27 років турецького панування руїни храму прийшли в повний занепад.
Півстоліття святиня лежала в руїнах. Лише 1756 року, коли вірменська громада міста достатньо зміцніла, розпочалося фінансування відбудови церкви. Будівельні роботи тривали до 1767 року. 27 червня 1791 року храм було урочисто освячено львівським вірменським архієпископом Тумановичем. Зазначимо, що на цей час вірмени мали в Кам’янці-Подільському кілька церков, серед яких Миколаївський був головним соборним храмом.
Що ж до зовнішнього вигляду споруди, то вона мала риси східної архітектури, була прикрашена кам’яним портиком дорійсько-римського ордену і оточена з трьох сторін критими галереями. Фронтон прикрашала виготовлена із позолоченої міді фігура Діви Марії в сонячних променях і зірками над головою. В руці вона тримала лілію, а під ногами знаходилась куля, обвита змією. Вхід до храму був влаштований з головного фасаду по шести тесаним сходинам через арку в галереї. В середині храму були хори, шість вівтарів, два пам’ятники над похованими Яном Чайковським (президент міста у XVIII ст.) та радцею Войцехом Шадбеєм.
Церква св.Миколи, яка протягом багатьох століть прикрашала місто, була зачинена в 20-х роках ХХ ст., а в 30-х була підірвана вибухівкою в ході більшовицької антирелігійної кампанії.
Потужною архітектурною домінантою була п’ятиповерхова дзвіниця, яка збереглася до наших днів. На думку істориків, вона була збудована наприкінці XV - початку XVI ст. Досить цікавою є форма даху у вигляді пірамідального шатра з чотирма маленькими вежами на кутах. У кожній з них влаштовано по дві ключоподібні бійниці, які в разі небезпеки перетворювали дзвіницю на оборонну вежу. Висота будівлі сягає 38 м. У плані вона чотиригранна зі сторонами 11х10,7 м. Товщина стін у нижньому ярусі досягає майже трьох метрів, а у верхньому - трішки більше двох метрів.
1978 року під час досліджень київських фахівців на стінах першого поверху було виявлено залишки фрескового розпису. Протягом 1978-1979 рр. художники київської реставраційної майстерні під керівництвом А. Марампольського провели розчистку і реставрацію. У вівтарній частині було відкрито зображення Ісуса в оточені ангелів, на північній стіні - сцени з життя св.Степаноса. У центральній частині знайдено зображення середньовічного міста. На тлі міського краєвиду міститься сюжет «Побиття Степаноса камінням». Зображені на фресках фігури мають типові вірменські риси.

СКАРБ ВІРМЕНСЬКОЇ ДЗВІНИЦІ
Певно, багатьом кам’янчанам відома інформація про віднайдення у дзвіниці скарбу, проте далеко не всі володіють правдивими даними. Скарб був виявлений під час проведення реставраційних робіт навесні 1985 року на першому поверсі. Захований він був у великій дерев’яній діжці приблизно по центрі приміщення під кам’яним мощенням підлоги, у глибокій, близько 1,8 м ямі. 383632704.jpgБуло знайдено срібні церковні чаші, оклади ікон, мотивні підвіски, прикраси, нагороди та інші речі. Особливо вразили основа церковної чаші з датою 1581 р. та вірменським написом, гранатовий браслет, брошки з діамантами. На деяких речах містилися вигравірувані дати. Загальний опис знайдених предметів нараховував 448 виробів.
У ході дослідження з’ясувалося, що скарб захований на початку 1920-х років, коли проходила кампанія з вилучення церковних цінностей на потреби голодувальників Поволжжя. Незважаючи на те, що з Вірменського костелу було вилучено 60 кг дорогоцінних виробів, священики намагалися врятувати найцінніші предмети, заховавши їх. Окремі речі зі знайденого скарбу можна побачити сьогодні в експозиції Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника.
Принагідно зазначимо, що член Національної спілки письменників України, кам’янчанин Віталій Нечитайло з цього приводу написав повість «Скарб Вірменської дзвіниці».

НА ШЛЯХУ ДО ВІДРОДЖЕННЯ
Як ми вже розповідали, в 30-х роках ХХ ст. храм знищили. Вперше до архітектурного та археологічного вивчення фундаментів святині звернулися в 1972-1973 рр. Тоді заклали чотири шурфи, в яких було виявлено залишки фундаментів, мощення двору, фрагменти трипільської та пізньосередньовічної кераміки. Проте роботи не носили системного характеру.
Стаціонарні археологічні дослідження розпочалися 1989 року і тривали до 1996 року. Роботи виконувала археологічна експедиція історичного факультету К-ПДПІ (сьогодні К-ПНУ ім.І. Огієнка) під керівництвом Миколи Петрова, за участю археолога НІАЗ «Кам’янець» Андрія Задорожнюка та вчителя міської школи №8 Олександра Гурського. Площа розкопок охопила всю територію храму. Дослідникам вдалося встановити розміри галерей, знайти численні поховання. Також було відкрито і фундаменти самого храму, товщина стін якого сягала 1,6 м. Довжина святині складала 30 м, а ширина - 9 м. Східна частина храму завершувалася апсидою, яка мала близьку до півкола форму. Крім того, в центральній частині було виявлене підвальне приміщення (крипту). Її довжина досягала 15 м, а ширина - 6 метрів. З північного та південного боків крипта мала два вентиляційні канали. З середини храму до склепу можна було потрапити через невеликий отвір у центральній частині підлоги споруди. Під отвором виявили стовп з 11 сходинами. В крипті дослідники знайшли кілька поховань XVIII ст. на рівні земляної долівки.
Дослідження території храму святого Миколи дозволило повністю відкрити фундамент, реконструювати його план, розміри та структуру галерей, розташування північного і південного двориків, здійснити підготовку фундаментів до консервації.

ОСВЯЧЕННЯ КАПЛИЦІ
На День Конституції, 28 червня, заплановане освячення каплиці в башті-дзвіниці Вірменської церкви.
Напередодні цієї події ми поспілкувались з головою вірменської общини в місті Артуром Гаспаряном.
- З початком відродження Старого міста почалось і відродження нашої церкви, - розповідає Артур Суренович. - Завдяки колишньому міському голові Олександру Мазурчаку нам вдалося багато зробити в цьому напрямку. Якщо пам’ятаєте, колись територія нашого храму швидше нагадувала смітник, аніж святиню.
Скільки за цей час вивезено всілякого мотлоху - не злічити. Проте нам вдалося розчистити місце, і не лише розчистити, а й провести значні реконструкції.
Не менш важливим було і питання приналежності храму: на нього претендували одразу три релігійні громади. Було проведено кілька круглих столів, на яких защораз обговорювали це питання. Лише завдяки перемовинам вдалося досягти консенсусу та відновити історичну справедливість. Принагідно, дякую за розуміння і католикам, і православним.
Сьогодні службу в церкві веде отець Марат. У храмі ми все облаштували за канонами, церковну начиння нам привезли на замовлення.
Приємно, що впродовж цього часу нашу громаду всіляко підтримують у місті. Допомагає і нинішній міський голова Михайло Сімашкевич.
Храм - це місце, де людина може побути з Богом, поговорити з ним, помолитися. Вірмени, як один із етнічних народів Кам’янця, заслуговують, аби також мати своє місце для спілкування з Богом.

Теги: Вірменська церква, Артер Гаспарян

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.