Перейти на мобільну версію сайту


10.06.2016

ЄДИНИЙ КАНОНІЗОВАНИЙ НОВОМУЧЕНИК, РОДОМ ІЗ КАМ’ЯНЕЧЧИНИ

Одним із тих, хто опинився в Черкасах не за своєю волею, був православний священик ієрей Михаїл Надольський. Народився і виріс він у селі Крушанівка Староушицького повіту Кам’янець-Подільської волості, у родині сільського священика. Батько - протоієрей отець Арсентій Надольський - дав йому, як і іншим своїм дітям, певну освіту. Три дочки залишили батьківську оселю, влаштувавши свої родини. Михаїл як продовжувач священицького роду Надольських з самого дитинства прилучався до віри і церковного життя, гарно співав, ріс музично і духовно обдарованим юнаком, радував батьківське серце серйозним ставленням до майбутньої професії і ретельністю у виконанні послуху пономаря.

Після закінчення школи і духовного училища він успішно склав іспити до духовної семінарії у цьому ж Кам’янець-Подільському. Закінчив навчання буквально напередодні трагічних подій недоброї пам’яті сімнадцятого року. 

михаїлПовернувшись до батьківської домівки, двадцятирічний Михаїл став підтримкою старому священику. Він прийняв на себе обов’язки псаломника і регента хору. Батько був йому духовним наставником, а син - втіхою батькові у житті та помічником у служінні. Отець Арсентій, мабуть, відчуваючи близький кінець, потурбувався про те, щоб той незабаром був висвячений у диякона, службу якого знав ще змальства. Михаїл служив, доглядаючи батька, до 1925 року. Лиш по смерті отця Арсентія прийняв парафію і став, як бажав батько, церковним пастирем.

Духовна спадщина потомственого священика має одну, але дуже значну перевагу перед тими, хто не має такої спадщини. Це дух особливої атмосфери, яким просякнуте усе життя родини православного священика: стіни, стеля, речі, їжа і питво. Це - кіоти зі старовинними батьківськими іконами, духмяне свячене зілля у червоному кутку, це постійний батьків голос, який монотонно вичитує молитовне правило священика або «часи», псалми, Євангеліє; це виклики до хворих і померлих. І пости, до яких діти тут призвичаюються від материних грудей. Для тих, хто виріс у цій особливій атмосфері, життя поза нею видається неприроднім. Щоб зрозуміти усю трагедію духовенства ХХ століття, треба вирости в домі священика, де Причастя Дарів Божих, свята вода і свячена просфора стають істинним хлібом насущним, де молитва - повітрям, яким дихають, а церква - небесним Єрусалимом. Не дивно, що для отця Михаїла позбавлення служби виявилося гіршим за вигнання з рідної домівки і села. Він відслужив загалом вже п’ятнадцять років, коли його «вигнали з церкви» як згадує його племінниця Галина Климівна Іваськевич у запиті про долю дядька. «Вигнали» - мало означати, що: або закрили храм, або священик не дав згоди на зміну конфесії - не погодився перейти у оновленство.

У будь-якому разі це ставило священика поза законом: лише публічне «покаяння» і зречення сану на деякий час відтягувало той кінець, який чекав кожного священика, не минаючи і розстригу. Отець Михаїл не зрікся. Він подався до Кам’янця-Подільського, де мав сподівання знайти прожиток і можливість ходити до храму. Жив, певно, в однієї з сестер, співав при нагоді в церковному хорі. З Богом у серці і притаманним молодості оптимізмом пішов «у народ»: проповідував у селах, хрестив, читав псалтир, співав заупокій, навіть вінчав і ховав. У гіршому разі, просив милостиню. Він вижив сам у тридцять третьому і допоміг багатьом вижити у голодну зиму і весну, проповідуючи, що не хлібом єдиним живе чоловік і словом Божим поклонятися треба Господу Богу своєму, а не ідолам новоствореного богоборницького режиму. Вогник віри, запалений ним у душах, надавав сили і наснагу жити і вистояти у холоді і голоді.

Отець Михаїл відчував себе вигнанцем на рідній землі. Йому було відмовлено у всьому - як «лішенцю», він був позбавлений громадянського права, як, певно, все духовенство. Але у нього не було права жити, як інші люди, на своїй землі, бо земля та лежала в прикордонній зоні, до якої «лішенцям» наближатися можна було лише за сто один кіломентр. «101-м кілометром» для нього, яу і для десятків таких як він, стали Черкаси. Сюди і потрапив за «рекомендацією» відповідних органів отець Михаїл Надольський у 1935 році, коли по всі території СРСР вводилася єдина паспортна система та обов’язкова прописка (Постанова ВУЦІКу і РНК УРСР від 31.12.1932 р.). Саме ця постанова стала приводом для виселення невгодних людей, у першу чергу, священиків з деяких районів України до визначених місць проживання, з міцною базою відповідних органів. Черкаси мали таку «базу»: тут містилася 58-ма стрілкова дивізія НКВС.

На Черкащині колишніх священиків з Кам’янець-Подільщини селили головним чином у Звенигородці. Але були вони і в Умані, і в Черкасах. Отець Михаїл осів у Черкасах, де попервах влаштувався фельдшером у дитячий тубдиспансер, потім - до аптечного кіоску, використовуючи, як зауважено на слідстві, можливість постійного спілкування з людьми для проповіді слова Божого.

«сталінська конституція, - нібито говорив священик, - лише видається справедливою, але тільки для стороннього ока, аби показати перед світом її демократичність; на ділі ж вона народові нічого не дає... За знищення церков і віри влада антихриста понесе покарання» (З протоколів свідків).

Як і інші священнослужителі, позбавлені парафій, отець Михаїл бідував. У слідчій справі підшитий лист його племінниці з села Борбух Хмельницької області. Це живе свідчення про те, як важко жилося священикам, змушеним поневірятися по світу - голим, босим, голодним, на чужині, по чужих домівках. Таких і у Черкасах було чимало: десятки ченців і не менше сотні з білого духовенства.

Його було заарештовано і кинуто до в’язниці 18 грудня 1937 року - за три дні до 41 дня народження. Свій день ангела він вже провів на допиті. 

«Поп Надольский..., поселившись в Черкассах, систематически проводит контрреволюционную агитацию против мероприятий партии и правительства, выражаясь (!) в повстанченско-фашистской форме...».

Так звучить звинувачувальний висновок, на підставі якого винесено смертний вирок з конфіскацією майна. Майна, якого не існувало в природі. Окрім звітшалої від часу подертої сорочки і латаних-перелатаних штанів, про які писав сестрі у сподіванні на допомогу. Писав, що ходить зовсім обдертий, розповідає племінниця. Хіба що встиг отримати посилку від сестри з Ярмолинців, яка містила «парусинові туфлі, ситцеву сорочку, брюки, носки...». Відповіді вона не отримала, певно, це було те майно, яке підлягало конфіскації. 

Стратили отця Михаїла під час масового розстрілу - з 14 на 15 січня 1938 р. Його доля залишалася невідомою аж до 1989 року, коли на запит з батьківшини від небоги Галини Климівни Іваськевич - єдиної, хто залишився в живих з цсієї сім’ї Надольських, прийшла відповідь від прокурора Черкаської області, яка чимало пояснює і нам щодо долі багатьох і багатьох жертв репресій.

«Согласно имеющимся в Управлении КГБ архивным материалам Ваш дядя был... привлечен к уголовной ответственности по необоснованному обвинению в совершении преступления, предусмотренного ст.54-10 УК УССР, редакции 1927 года (антисоветская агитация и пропаганда). Постановлением Тройки НКВД по Киевской области от 25.12.37 года приговорен к расстрелу. Приговор приведен в исполнение. Каких-либо сведений о месте исполнения приговора и захоронения... в материалах не имеется и установить их не представляется возможным за давностью события. Известно лишь, что Ваш дядя Надольский М.А. содержался под следствием в Черкасской тюрьме. Реабилитирован 15.05.1989 г.».

Не забула своїх вірних чад Свята Мати-Церква. У сонмі новомучеників Черкаських був канонізований і син Хмельницької землі, священик Михаїл Надольський.

Теги: історія, духовна спадщина

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Земельну ділянку

Продам земельний участок 12 соток с. Лисогірка, Каменец-Подольский.
Лисогірка - 12 соток під індивідуальну забудову або дачу. По вулиці електромережа, є газопровід, водопровід для поливу. На території сад: вишні, абрикоси, груша, сливи, черешні, яблуні, смородина, дачний будиночок.




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.