Перейти на мобільну версію сайту


14.11.2014

ПІДТРИМАЙ АГРАРІЯ, РЕШТУ ВІН ЗРОБИТЬ САМ

Щорічно в третю неділю листопада професійне свято відзначають працівники сільського господарства. Від роботи аграріїв фактично залежить наше з вами сите життя.
Чи може сьогодні агробізнес прогодувати українців і не лише, ми запитали в головного аграрія району, начальника агропромислового розвитку РДА Ігоря Гая.


- Ігоре Віталійовичу, сьогодні українцям багато говорять про необхідність реформ. Ми маємо реформувати суспільство, аби орієнтуватися на європейський вибір. Чи потрібні реформи в сільському господарстві, чи, можливо, ця галузь уже «прореформована»?
- Якщо говорити про реформування, то в аграрному секторі воно було проведене ще в 90-х роках, коли відбувалося розпаювання земель та майна. Хтось скористався цією можливістю, хтось не гай.jpgзумів.
На мою думку, реформування в сільському господастві може бути успішним, коли працюватимуть необхідні програми, написані для розвитку цієї галузі.
Сьогодні є близько 14 основних програм підтримки аграрного сектора. Щоправда, деякі з них вважаю недоцільними, адже за ними не зовсім правильно здійснюється розподіл дотацій. Пояснюю свою думку. Наприклад, якщо брати по зернових, то Європа дотує сільське господарство на одницю продукції, ми ж - залежно від кількості гектарів, які має сільгоспвиробник. Погодьтеся, з одного гектара можна зібрати і дві тонни зерна, і десять. Та чим більше ти збираєш, тим більшим є валовий внутрішній продукт і, відповідно, біля тебе працює більше людей. Крім того, на всіх виробничих етапах сплачуються податки, які, відповідно, наповнюють державну та місцеву казну. За таким же принципом дотується і тваринницька галузь.
Я не прихильник Радянського Союзу, та планова економіка, котра існувала на той час, мала чимало  позитивних моментів. Країна знала, скільки продукції виробляють, де і якої якості. На основі цих даних можна було прогнозувати, формувати ціни на наступний аграрний рік. Зараз виходить, що структура посівних площ формується не на основі карт сівозмін, а відповідно до ціни, котра склалася на продукцію в поточному році, і це відбувається спонтанно. До прикладу, ціна на ріпак чи соняшник у звітному році забезпечила високу рентабельність, варто чекати в наступному році перенасичення ринку цими культурами й, відповідно, низької ціни на них.
- Які культури в Кам’янець-Подільському районі користуються найбільшим попитом у аграріїв?
- Ми маємо п’ять основних культур - озима пшениця, ріпак, кукурудза, соя та соняшник. Аграрії також сіють озимий ячмінь, але він радше для потреб господарств та пайовиків, які тримають худобу у власних господарствах. Сьогодні найбільш рентабельною із перерахованих вище культур є соя, котра має найменший період вегетації. Більш ризиковані культури - пшениця та ріпак, хоча цього року вони дали досить непоганий урожай.
- Повертаючись до програм, на Вашу думку, які з них є доцільними та вартими фінасування з боку держави?
- Заслуговують на увагу програми підтримки тваринництва в приватному секторі. Наприклад, для малих приватних господарів минулого року працювала програма з утримання молодняка ВРХ, надавались дотації за високовагову худобу, при цьому на одну голову ВРХ можна було отримати до 2000 гривень. А це вагомий стимул утримувати поголів’я. Також надавались дотації за програмою відшкодування вартості придбання доїльних апаратів.
Добре зарекомендувала себе програма з підтримки садівництва та хмілярства. Як наслідок, за останніх 10  років було посаджено більше 300 га молодого саду. Це серйозний результат. Узагалі, садівництво в нашому районі розвивається досить швидкими темпами, а продукція користується попитом на світовому ринку.
DSC_1311.JPGЯкщо є підтримка з боку держави в будь-чому, то і в людей є стимул працювати та розвивати економіку. Система страхування і система дотацій з боку держави має працювати для тих продуктів, які є непопулярними та дорогими у вирощуванні чи обслуговуванні. Сьогодні ж спостерігаємо за практичною відсутністю фінансування з боку держави.
- Отож, у першу чергу, в розвиткові аграрного бізнесу має бути зацікавлена держава?
- Безумовно. Перше, держава має забезпечити аграріям довгострокове кредитування (15-25 років) та відшкодування відсоткової ставки по кредитах (3-5% річних). За рахунок цього агропідприємства можуть оновити матеріальну базу, забезпечити належний рівень оплати та продуктивності праці.
Сьогодні у сільському господарстві можна зробити перелік усіх технологічних операцій, але з запізненням термінів і як результат - суттєве недоотримання запланованого врожаю. А все через відсутність повного набору необхідної техніки. Скажіть мені, хто з фермерів, маючи, наприклад, 300 гектарів, дозволить собі придбати сівалку за мільйон гривень?
Я побував у Данії, Франції, Польщі, Німеччині, бачив, як розвивається їхнє сільське господарство. Європейський фермер має 50 га поля, але при цьому в нього набір техніки такий, як у нашого на 1000 га. І він не переживає, бо оформив довгостроковий кредит та врахував ризики.
Другий момент - форвардні закупівлі. Що це таке? Коли аграрій сіє ріпак чи озиму пшениця, то в договорі вказано, по якій ціні держава придбає цю продукцію при цьому йому оплачується 50% від вартості вже восени. Хіба фермер не буде зацікавлений в тому, щоб не лише зберегти врожай, а й збільшити його кількість?
На мою думку, повинен чітко працювати Державний аграрний фонд, який би закупляв продукцію в необхідній кількості та регулював її ціну на внутрішньому ринку. Тоді би не було непрогнозованих стрибків ціни на кінцеву продукцію, зокрема на хліб, крупи, борошно тощо, та й монополісти не змогли би спекулювати на цінах.
- Ігоре Віталійовичу, наскільки наша продукція готова до експорту?
- Якщо говорити про продукцію рослинництва, то з нею взагалі немає жодних проблем. Україна досить серйозний гравець із зернових культур на світовому ринку. Великим попитом користуються наші яблука, смородина, картопля. Щодо тваринницької галузі, то тут є чимало запитань до молока. Наприклад, у нашому районі лише 20% продукції постачають юридичні особи, які можуть конкурувати та дотримуватись необхідних стандартів щодо кількості соматинчих клітин, адже в Європі, до речі, це перший показник якості молока, а не жирність та білок як у нас. І коли взимку ще можна говорити про якесь збереження молочної продукції і відповідно її якість, то влітку з цим виникає дуже багато проблем. Якщо молоко, яке отримуємо від населення та фермерських господарств, ще знайде свій збут на внутрішньому ринку, то із реалізацією твердих сирів маємо чималі проблеми. Окремі заводи втратили не лише свої потужності, а й навіть сировинну базу.
Раніше на експорт йшло більше яловичини аніж свинини, нині ж їхні позиції практично зрівнялися. У зв’язку із складною політичною та економічною ситуацією ковбасники сьогодні шукають нові ринки збуту готової продукції.
- Одвічна проблема, головний біль кожного фермера, який нарощує темпи виробництва - де знайти не лише ринки збуту, а й висококваліфіковані кадри. Наскільки вирішеною є вона в нашому регіоні?
- Питання працевлаштування наче медаль, має свою позитивну і негативну сторони. Звичайно, від підприємства залежить, якими будуть умови праці та рівень винагороди працівників. Сьогодні давати гідну зарплату дозволяють собі динамічні господарства, які успішно розвиваються, мають інвестиційні проекти на місцях або є учасниками агрохолдингів.
Мусимо констатувати, нині гостро не вистачає кадрів середньої ланки. Спеціаліст із вищою освітою, прийшовши в господарство, хоче одразу бути керівником. Але так не повинно бути, бо він має отримати практичні навички, знати, як реагує рослина, коли до неї застосовуються певні технологічні операції, в який період краще це зробити. Окрім цього, однакових погодніх умов щороку не буває, тому доводиться покладатися на інтуїцію, а це дається з досвідом. У тваринництві є також чимало факторів, котрі впливають на продуктивність - годівля (а це вчасна, якісна заготівля кормів), утримання, ветеринарний супровід, гноєвидаленя тощо.
Є багато прикладів, коли люди з вищою освітою сідають в трактор чи комбайн, стаючи простими механізаторами. І в цьому немає нічого дивного, бо не кожен господар зможе доручити непрофесійній людині керувати технікою за кілька мільйонів гривень.

Теги: управління АПР, агробізнес, Ігор Гай

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.