Перейти на мобільну версію сайту


31.08.2018

«ЖИВИ, ПІСЕННИЙ ВЕТЕРАНСЬКИЙ РОДЕ!»

гаврищукТакими словами закінчується пісня, автором якої є керівник районного хору ветеранів «Вечірні зорі» ім.Антона Малика «Величальна ветеранам Кам’янеччини». Пісня піднесено і натхненно прозвучала 23 серпня на ювілейному, уже 10-му, обласному фестивалі ветеранських хорів Хмельниччини.

Того дня, вранці, на майдані у Хмельницькому, було досить велелюдно. На урочистості, присвячені Дню Державного Прапора України, зібралися керівники області і міста, жителі побузького міста, учасники фестивалю. Надавали врочистості гарні вишиванки, усміхнені обличчя, квіти. Відбулася молитва – спомин про загиблих борців за Незалежність України. Честь підняти Державний Прапор випала учасникам бойових дій. У синє небо високо злетіли ще прапори на кульках. Керівники області і міста, представники громадськості поклали квіти до пам’ятника загиблим, привітали усіх зі святом. Прозвучав Державний Гімн України. 

Філармонія гостинно зустріла учасників фестивалю – хористів 26 пісенних колективів з районів та міста співучої Хмельниччини. А співаки радували присутніх ще й своїми пишними костюмами, що відбивали специфіку тієї чи іншої місцевості. Справді, 11 районів області – це історичне Поділля, а 9 – Волинь. Можна було визначити волинян із північних районів Хмельниччини. Та й певною мірою, таке відбивалося і в піснях.

За положенням кожен колектив виконав дві пісні – патріотичну і народну (жартівливу). Було приємно на душі, що в них наша Україна, її героїчне минуле. В її багатостраждальній історії були успіхи і втрати, радощі і горе. Виконані пісні пронизані глибокою любов’ю до рідної України. Що не пісня – то наша славна історія, наша доля.

Хіба можна було спокійно слухати спів про героїчні козацькі часи, коли вся Україна піднялась проти своїх поневолювачів – магнатів та шляхти Речі Посполитої, мусульманських султанів та яничар, диких степових ординців? Кожна мати з гіркотою в душі, і водночас з гордістю проводжала на Січ свого синочка, благословляла на героїчні діла. Та не всі козаки повертались до своїх матерів, дітей, коханих. Однак не схиляли свої буйні голови перед згаданими ворогами. Не дозволяв наш народ себе ополячувати, орумунювати, омадярувати, русифікувати. Боровся, як міг і скільки міг. А його слухняними друзями були вороний кінь, гостра шабля, широкий степ і рідна пісня.

Продуманою була програма фестивалю напередодні Дня Незалежності. У виконаних творах – Україна, рідна земля, козацький дух, волелюбність, готовність стати на захист рідної землі і в наш час. В інших піснях відбився наш щирий, доброзичливий, гострий гумор, дотепність, притаманні нашому народу.

Пісня завжди супроводжувала і козака, і хлібороба, і вчителя, і парубка... Яким важким і безпросвітним не було б життя, а українці співали. Та ще й як! Дослідники вважають, що лише записано 500 тис. українських народних пісень. Є й інші міркування – 100 тисяч. У них – наша історія, доля, волелюбність, душа. Про таке свідчили усі твори, виконані хоровими колективами. А прискіпливі слухачі нагороджували виступи гучними оплесками, байдужих в залі не було. Наш хор подарував згаданий пісенний твір керівника Ольги Підгородецької «Величальна ветеранам Кам’янеччини». У пісні – хвилюючі слова про кам’янчан, які відстояли у страхітливі роки Другої Світової війни незалежність рідної землі, підняли з руїн господарство, чесно працювали. Наш обов’язок завжди пам’ятати про них. У пісні звучить заклик-побажання: «Живи, пісенний ветеранський рід!» 

У другому пісенному творі: «Ой, у лузі, на горбочку» традиційно, по-давньому, по-українськи – біля криниці дівчина напуває козака і просить взяти її з собою. Та дістає відмову, адже він вирушає в похід. У пісні з високим пафосом наголошується про святе призначення козака: «Отака козацька доля – з вітром в полі мандрувати, Україну – рідну неньку від ворогів охороняти». Тривога і сум огортають душу дівчини при прощанні з коханим. Воістину: «Козацькому роду нема переводу». Ні в діях, ні в помислах, ні в піснях. Підтвердженням цієї дімку є згаданий фестиваль. У кожній пісні, а вона здавалося, краща одна від одної, – наша героїчна історія, наш незборимий український дух, упевнений поступ вперед, заклик до єдності. По завершенні виступів хорових колективів уся зала під орудою відомого поета-пісняра, композитора, знаного діяча у сфері культури Поділля Михайла Люшні, в єдиному потужному пориві, натхненно, піднесено співала його пісню «Це моя Україна». А ще для митця був досить приємний сюрприз, йому було вручено Почесну грамоту Верховної Ради України.

Хор «Вечірні зорі» ім.Антона Малика гідно представив пісенне мистецтво Кам’янеччини, про що свідчили гучні оплески слухачів, належна оцінка компетентного журі, заслужені нагороди. За високу виконавську майстерність, гармонійне звучання, артистичність, хор обласною радою нагороджений дипломом. Гідно поціновано керівника колективу Ольгу Підгородецьку, знавця своєї справи, талановитого організатора, великого працелюба. Їй було вручено Почесну грамоту обласного управління культури. 

А одна з перших учасниць хору, його солістка Галина Алієва отримала премію. Слухачам давно полюбилося її сольне виконання («Яблуневий вечір», «Родина», «Перша молодість вальсом кружляється» тощо). Гарно звучать твори у дуеті з Галиною Гуменюк («Перелаз», «Я до кладочки іду», «Виспівує соловейко», «Дощик накрапає»), тріо з Галиною Гуменюк та Ольгою Підгородецькою («Чому бджоли не йдуть в поле», «Ой пішла дівчина в гай по калину»), з Ольгою Підгородецькою та Ганною Пшеничною («Коло нашої хати кущ зеленої м’яти»).

Скільки праці, знань, терпіння вклали співаки, щоб досягти такого успіху. Незважаючи на поважний вік, фізичні недуги, господарські справи, домашній клопіт, вони прямували до районного Центру культури і мистецтв «Розмай» на репетиції. А там 2-годинний спів, що вимагає і умінь, і знань, і фізичного напруження, і терпіння, і уваги. Так, це заслуга кожного співака, а передусім керівника хору «Вечірні зорі». Вона згуртувала, вселила віру в успіх, надала хору сучасного звучання, випестила. Одночасно є і акомпаніатором, автором слів і музики. А репертуар хору надзвичайно цікавий. Кожна пісня – це перлина нашого українського пісенного мистецтва. У колективі співали талановиті виконавці, достатньо згадати неповторного Анатолія Ляпоту (його дружина Катерина – співачка, ведуча хору), подружжя Валентину і Віктора Крупських інших.

Традиції закладені одним із організаторів хору, щирим поціновувачем пісенно-музичного мистецтва, колишнім головою ради ветеранів району, патріотом свого краю, задушевною і цікавою людиною Антоном Маликом живуть і примножуються. Піклується про «Вечірні зорі» теперішній голова районної ветеранської організації, шанувальник пісні Едуард Кульчицький. Він щиро привітав і високо оцінив виступ співаків.

Поверталися додому зоряни у гарному настрої, з піснею, з почуттям гордості за нашу Україну, її героїчне минуле. Водночас, як йшлось на фестивалі, нам потрібна національна єдність, яка була втрачена у криваві часи поневолення. Виникає й інше міркування: не може бути повноцінною людина, патріотом своєї землі, яка не знає своєї історії, минулого свого краю, мови, пісні, свого родоводу, хто не переймається долею і бідами народу.

 Анатолій ГАВРИЩУК. 


Теги: фестивалі, ветеранські "Вечіріні зорі"

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють індивідуальні знижки та на кварц - розпродаж!




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.